Постанова 4854 № 400/86/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2021 р. Справа № 400/86/21 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А.П. Дата і місце ухвалення: 19.03.2021р, м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дії, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо застосування при призначенні позивачці пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2015-2017 роки; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачці при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 06.07.2020 року; - зобов`язати відповідача здійснити з 06.07.2020 року перерахунок призначеної позивачці пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки; - зобов`язати відповідача виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії - 06.07.2020 року, відповідно до пункту 7-1 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 20.08.2008 р. позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788). 01.09.2008 року позивачка була прийнята на роботу вчителем початкових класів Новосевастопольської середньої школи Березнегуватського району Миколаївської області, а тому пенсію не отримувала. Після досягнення нею 59 років 6 місяців та маючи страховий стаж 39 років 09 місяців 17 днів позивачка отримала право на пенсію за віком відповідно до п.1 ч.1 ст.9,ч.1 ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон -№1058) та відповідно п.7-1 роздіду XV "Прикінцеві положення" цього Закону при призначенні пенсії за віком мала право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення. На думку позивачки, при зверненні особи, якій призначено пенсію за вислугу років в порядку Закону № 1788 із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з п. 3 ст. 45 Закону № 1058. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник, за 2015-2017 роки. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 06.07.2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 06.07.2020 року, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн, згідно квитанції від 13.10.2020 року №41. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що пенсія позивачці вже була призначена та нею вже було обрано умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, то в даному випадку є перехід з одного виду пенсії на інший із застосуванням показника заробітної плати, який було застосовано при призначенні пенсії. Також апелянт вказує на відсутність у позивачки права на отримання грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, оскільки позивачка до призначення пенсії за віком отримувала пенсію за вислугу років, що підтверджується самою позивачкою та доказами виплати пенсії, які наявні в матеріалах справи. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 21.08.2008 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788. 06.07.2020 р. позивачка звернулася з заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач листами від 20.08.20 та від 04.09.2020 року повідомив позивачку про переведення її з одного виду пенсії з пенсії за вислугу років на інший (пенсію за віком згідно п.3. ст.45 ЗУ №1058 з 06.07.2020 року, розмір пенсії відповідачем розрахований із застосуванням середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2015- 2017 роки (4888,83 грн) з урахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 31.05.2020 року. Відповідач відмовив позивачці в розрахунку пенсійної виплати із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки з тих підстав, що з 06.07.2020 р. здійснено переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, та з посиланням на п. 3 ст. 45 Закону № 1058, за яким перехід з одного виду на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів із застуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення попереднього виду пенсії. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2017-2019 роки), оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивачка звернулася вперше. Відтак, відповідач протиправно при призначенні позивачці пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 і 2016 роки. Крім того, оскільки відповідачем не надано доказів фактичного отримання позивачем пенсії за вислугою років, тому не можна вважати, що позивачка використала своє право. Отже, позивачка має законне право на призначення і виплату їй грошової допомоги згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж останньої на посадах передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить понад 39 років і до моменту призначення пенсії за віком жодних виплат не отримувала. Доказів протилежного відповідачем суду не надано. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Так, згідно п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. При цьому, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Згідно п. 7-1 розділу XV ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є в тому числі перевірка правомірності відмови пенсійного органу у застосуванні показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення нового виду пенсії за віком, відповідно до положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що з 21.08.2008 року позивачці призначено пенсію по вислузі років згідно п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». При цьому, виплату пенсії позивачці зупинено з 01.10.2008 року у зв`язку з працевлаштуванням останньої за спеціальністю. З іншого боку, у зв`язку з набуттям права на отримання пенсії за віком на підставі ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася 06.07.2020 року до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Між тим, з аналізу ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що ним регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При цьому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої положеннями ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», В свою чергу, колегія суддів вважає, що у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, так як першочергово їй призначено пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона звернулася вперше. В даному випадку, вказаний висновок відповідає правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року (справа № 876/5312/17). Тому, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин при призначенні пенсії позивачці за ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років. Внаслідок чого, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення заявлених позовних вимог в цій частині. Шодо наявності у позивачки права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 7-1 розділу XV ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. З аналізу вищевикладених положень пенсійного законодавства вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії. При цьому, умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечує щодо наявності у позивачки спеціального стажу роботи та страхового стажу. Так, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-XII, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №

909. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем до суду надано електронні витяги з пенсійної справи позивачки долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с. 32-34) з яких вбачається, що нарахована та виплачена ОСОБА_1 пенсія за період з 21.08.2008 року, була повернута останньою, адже, у вказаних витягах в розділі "виплата" у графі "поверненні кошти" зазначено "є". Таким чином, зважаючи на те, що призначена у серпні 2008 року пенсія за вислугу років ОСОБА_1 була повернута останньою у зв`язку з виходом на роботу у вересні 2008 року, можна зробити висновок, що позивачка фактично не отримувала пенсію за вислугу років, а тому відсутні підстави вважати, що її наступне звернення у липні 2020 року із заявою про призначення пенсії за віком є переходом з одного виду пенсії на інший. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивачки права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії та погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 06.07.2020 року, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції у вказаній апелянтом частині. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії незначної складності та розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 15 червня 2021 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук