Постанова 4851 № 440/5285/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 р.Справа № 440/5285/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 19.02.21 року по справі № 440/5285/20 за позовом Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "ПРЕМ`ЄР СОКС" (надалі - позивач, ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач, Дніпровська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000053/1 від 26.06.2020 Дніпровської митниці Держмитслужби. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Полтавський окружний адміністративний суд не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував зміст документів, які підтверджують розмір транспортних витрат позивача, що призвело до неправильних висновків суду першої інстанції. Посилання суду першої інстанції на те, що зазначений у міжнародній товарно-транспортній накладній від 12.06.2020 за № 05027 номер напівпричепу, яким здійснювалося перевезення товару з порту в м. Чорноморськ до м. Полтава на території України, вказує на відсутність складових митної вартості товару, є необґрунтованим, оскільки до таких складових включаються тільки витрати на доставку вантажу до митного кордону України (згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України), а вартість витрат транспортування на території України взагалі не впливає на формування митної вартості. Також, позивач уважає неправильним посилання суду на ненадання декларантом перекладу на українську мову прайс-листа постачальника та рахунку від 12.06.2020 за № 01X2020000000091, який було надано додатково в серпні 2020 року, оскільки прайс-лист складено англійською мовою, яка є офіційною мовою міжнародного спілкування, і більш того, прайс-лист виробника не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та надавався декларантом за власним бажанням як додаток до інвойсу. Наводить обставини справи, викладені у позовній заяві, та зазначає, що відповідачем неправомірно використана інформація бази даних ЄАІС ДФС України, так як МК України не надає митниці право коригувати митну вартість товару у сторону збільшення на підставі бази даних ЄАІС ДФС України. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Приватне підприємство "ПРЕМ`ЄР СОКС" (ідентифікаційний код 40501737) зареєстроване як юридична особа 23.05.2016, основним видом економічної діяльності підприємства станом на 21.01.2019 є 14.31 Виробництво панчішно-шкарпеткових виробів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 243-246/. 01.03.2019 між ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" (як покупцем) та LARA TEKSTIL SAN.VE TIC A.S. (як продавцем) укладено контракт № 01/03 /том 1 а.с. 26-29/, предметом якого є налагодження між сторонами постійної торговельної та господарської співпраці в сфері продажу товарів, що пропонуються продавцем. LARA TEKSTIL SAN.VE TIC A.S виписано інвойс № LRX2020000000091 від 12.06.2020 на товар загальною вартістю 15477,77 доларів США /том 1 а.с. 226, 227/. З метою митного оформлення товару декларантом подано до Дніпровської митниці Держмитслужби 25.06.2020 електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA1103202020/006765 на товар: "1. Труси трикотажні для жінок та дівчат бавовняні, всього 37700 шт...". У графі 33 митної декларації зазначено код товару 6108210000, ціна товару (графа 42) - 12988,0500, код МВВ (графа 43) - 1; "2. Майки трикотажні, бавовняні, всього - 2860 шт...". У графі 33 митної декларації зазначено код товару 6109100000, ціна товару (графа 42) - 2234,8200, код МВВ (графа 43) - 1; "3. Бюстгальтери трикотажні, бавовняні, всього - 850 шт...". У графі 33 митної декларації зазначено код товару 6212109000, ціна товару (графа 42) - 254,9000, код МВВ (графа 43) - 1" /том 1 а.с. 120-123/. До вказаної митної декларації № UA1103202020/006765 декларантом додано копії таких документів, про що зазначено у графі 44 цієї декларації: - прайс- лист /том 1 а.с. 241, 242/; - інвойс № LRX2020000000091 від 12.06.2020 /том 1 а.с. 226, 227/; - міжнародна товарно-транспортна накладна А № 05027 від 12.06.2020 /том 1 а.с. 229/; - сертифікат походження товару форми А № D 0023135 від 12.06.2020 /том 1 а.с. 228/; - рахунок-фактура № З-12062020-1 від 15.06.2020 /том 1 а.с. 239/; - довідка ТОВ "Партнер-ТОВ" про транспорті послуги від 15.06.2020 /том 1 а.с. 240/; - пакувальний лист від 12.06.2020 /том 1 а.с. 224, 225/; - доповнення до внутрішнього договору (контракту) (заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом Турція-Україна) № З-12062020-1 від 12.06.2020 /том 1 а.с. 230/; - договір (контракт) № 12020 від 01.12.2019 /том 1 а.с. 235-238/; - договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом № Д-12062020-1 від 12.06.2020 /том 1 а.с. 251-257/; - акт проведення фізичного огляду товарів та інших предметів № 1845/13/7.5-28-17 від 25.06.2020 /том 1 а.с. 258-260/; - лист LARA TEKSTIL SAN.VE TIC A.S від 13.03.2020 /том 1 а.с. 261, 262/; - митна декларація країни відправлення № 20341200ЕХ158849 від 12.06.2020 /том 1 а.с. 264/. Відповідно до приписів Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 за № 651, при внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ "m". У митній декларації № UA1103202020/006765 у графі 44 зазначено документи з позначкою "m" /том 1 а.с. 123/: - контракт № 01/03 від 01.03.2019 /том 1 а.с. 243-246/; - договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів № 07/2016 від 10.10.2016 /том 1 а.с. 231-234/; - договір № Д-02082018-1 від 02.08.2018 /том 1 а.с. 247-250/; - лист ПП "Прем`єр Сокс" № 88 від 15.07.2019 /том 1 а.с. 263/. Митним органом сформовано та направлено позивачу 26.06.2020 повідомлення № 1 за МД № UА110320/2020/006765 від 25.06.2020 /том 2 а.с. 52, 53/, у якому зазначено, що відповідно до пункту 4 ч. 1 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Положеннями статті 52 Митного кодексу України декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено наступне. Відповідно до частини 5 статті 54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У відповідності до статті 337 Кодексу, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне. Поставка товару здійснюється згідно з контрактом № 01/03 від 01.03.2019 на умовах FCA Istambul. Разом з тим, наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 12.06.2020, не містить інформації щодо умов поставки, за яких оцінюваний товар продається. Враховуючи вищезазначене, ціни прайс-листа вважаються такими, що встановлені за умови поставки товару зі складу продавця, тобто за умов ЕХW. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11., у випадку поставки товару на умовах FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Умови поставки ЕХW передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, тоді, коли він передав товар у розпорядження покупця на власному підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне оформлення товару для експорту. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, митні збори та платежі у країні експорту, витрати із завантаження, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Ціни, зазначені у прайс-листі відповідають цінам, які зазначені у рахунку від 12.06.2020 № LRХ2020000000091. У наданому рахунку № НОМЕР_1 є посилання на контракт № 01/03, де у п. 5.3 зазначено, що товар постачається на умовах FCA Istambul (Стамбул, Туреччина). Разом з тим, у наданому рахунку від експедитора від 15.06.2020 № 3-12062020-1 не зазначено витрат на навантаження товару на транспортний засіб, зафрахтований покупцем. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 12.06.2020 № 05027 безпосереднім перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 . Договірні відносини з перевізником не підтверджено. До митного оформлення декларантом надано договір про перевезення від 01.12.2019, № 012020 між "MARK MULTIMODAL TASIMACILIK HIZMETLERI AS" (Туреччина) та ООО "Марк мультімодал Україна" (Україна) та договір від 12.06.2020, № Д-12062020-1 між ТОВ "Партнер-ТО" та ТОВ "Марк Мультімодал Україна" та договір від 02.08.2018, №Д-02082018-1 між ТОВ "Партнер-ТО" та ПП "Прем`єр Сокс". У заявці на перевезення від 12.06.2020 за № 3-12062020-1 вага зазначена на рівні 0,72 т. Проте, у наданому до митного оформлення пакувального листа від 12.06.2020 б/н товар постачається у кількості 1410,13 кг (нетто), 1424,36 кг (брутто). Враховуючи вищезазначене, сума фрахту на рівні 650 дол. США відповідає за перевезення вантажу у розмірі 0,72 т (720,00 кг). В митній декларації країни відправлення вказано рахунок фактуру від 12.06.2020, № 20243160110886011587185/1-4. Даний документ до митного оформлення не надавався. Частиною 2 статті 58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до вимог частини 1-2 статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до вимог п. 8 статті 264 МКУ з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. виписку з бухгалтерської документації; 2. каталоги, специфікації виробника товару; 3. транспортні, страхові документи; 4. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з п. 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк проведення митного оформлення, передбачений ч. 1 ст. 255 може бути перевищено на час виконання відповідних формальностей відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 255, тобто на період подання додаткових документів відповідно до ч. 3 сг. 53 МКУ, митне оформлення буде закінчено у випадку відмови позивача від надання затребуваних або інших документів, в тому числі і на підставі ч. 6 ст. 53, або на підставі закінчення 10-денного строку подання таких документів. На підставі статті 254 МКУ необхідно надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.12 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.12 за № 1360/21672. Консультацію проведено. 26.06.2020 уповноваженою особою позивача за договором № 07/2016 від 10.10.2016 ОСОБА_2 на примірнику вказаного повідомлення зроблено запис про те, що в 10-денний термін надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість не має можливості, який засвідчено підписом уповноваженої особи /том 2 а.с. 53/. 26.06.2020 Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА110320/2020/000053/1 /том 1 а.с. 61-63/, яким із застосуванням шостого методу була відкоригована митна вартість товару № 2 та із застосуванням третього методу була відкоригована митна вартість товару № 1 та № 3 згідно митної декларації. У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UА110320/2020/000053/1 від 26.06.2020 зазначено, що з технічних причин вміст графи 33 буде направлено окремим повідомленням /том 1 а.с. 63/. 26.06.2020 відповідачем направлено позивачу повідомлення № 251157, № 251160 /том 1 а.с. 66, 67, 68, 70, 130-134/ як вміст графи 33 рішення, в яких зазначено, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Положеннями статті 52 Митного кодексу України декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено наступне. Поставка товару здійснюється згідно контракту № 01/03 від 01.03.2019 на умовах FСА Istambul. Разом з тим, наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 12.06.2020 не містить інформації щодо умов поставки, за яких оцінюваний товар продається. Враховуючи вищезазначене, ціни прайс-листа вважаються такими, що встановлені за умови поставки товару зі складу продавця, тобто за умов ЕХW. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. при умовах поставки FСА продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Умови поставки ЕХW передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, тоді, коли він передав товар у розпорядження покупця на власному підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне оформлення товару для експорту. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, митні збори та платежі у країні експорту, витрати із завантаження, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Ціни, зазначені у прайс-листі відповідають цінам, які зазначені у рахунку від 12.06.2020 № LRX2020000000091. У цьому рахунку № НОМЕР_2 є посилання на контракт № 01/03, де у п. 5.3 зазначено, що товар постачається на умовах FСА Istambul (Стамбул,Туреччина). Разом з тим, у наданому рахунку від експедитора від 15.06.2020, № 3-12062020-1 не зазначено витрат на навантаження товару на транспортний засіб, зафрахтований покупцем. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до наданої товаро-транспортної накладної від 12.06.2020, № 05027 безпосереднім перевізником товару є ФОП ОСОБА_3 . Договірні відносини з перевізником не підтверджено. До митного оформлення декларантом надано договір про перевезення від 01.12.2019, № 012020 між "MARK MULTIMODAL TASIMACILIK HIZMETLERI AS" (Туреччина) та ООО "Марк мультімодал Україна" (Україна) та договір від 12.06.2020, № Д-12062020-1 між ТОВ "Партнер-ТО" та ТОВ "Марк Мультімодал Україна" та договір від 02.08.2018, № Д-02082018-1 між ТОВ "Партнер-ТО" та ПП "Прем`єр Сокс". У заявці на перевезення від 12.06.2020 за № 3-12062020-1 вага зазначена на рівні 0,72 т. Проте, у наданому до митного оформлення пакувального листа від 12.06.2020 б/н товар постачається у кількості 1410,13 кг (нетто), 1424,36 кг (брутто). Враховуючи вищезазначене, сума фрахту на рівні 650 дол. США відповідає за перевезення вантажу у розмірі 0,72 т (720,00 кг). В митній декларації країни відправлення вказано рахунок фактуру від 12.06.2020, № 20243160110886011587185/1-4. Даний документ до митного оформлення не надавався. Частиною 2 статті 58 МКУ передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Відповідно до вимог частини 1-2 статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до вимог п. 8 статті 264 МКУ з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. виписку з бухгалтерської документації; 2. каталоги, специфікації виробника товару; 3. транспортні, страхові документи; 4. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з п. 6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк проведення митного оформлення, передбачений ч. 1 ст. 255 МКУ може бути перевищено на час виконання відповідних формальностей відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 255 МКУ, тобто на період подання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, митне оформлення буде закінчено у випадку відмови позивача від надання затребуваних або інших документів, в тому числі і на підставі ч. 6 ст. 53, або на підставі закінчення 10-денного строку подання таких документів. На підставі статті 254 МКУ необхідно надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.12 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.12 за № 1360/21672. 26.06.2020 декларантом письмово проінформовано митницю про відсутність можливості надати у передбачений частиною 3 статті 53 МКУ строк додаткові документи. На підставі отриманої відмови, а також за результатами опрацювання наданих декларантом до митного оформлення товаросупровідних документів, відповідно до частини шостої статті 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ, п. 2 ст. 58 МКУ. Відповідно до ст. 59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що подаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. В інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних товарів відповідно до вимог ст. 59 МКУ. У зв`язку із неможливістю застосування вказаного методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. Відповідно до ст. 60 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 і ст. 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до п. 2 ст. 60 МКУ, під подібними розуміються товари, хоч і не однакові за всіма ознаками, але схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції, порівняно з товарами, що оцінюються. Згідно з п. 3 ст. 60 МКУ для визначення, чи є товари подібними враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідно до положень п. 5 ст. 60 МКУ, ціна договору щодо ідентичних або подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. У відповідності до п. 3 ст. 337 МКУ проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. В інформаційних ресурсах митних органів наявна інформація щодо митних оформлень за ціною договору подібних товарів відповідно до вимог ст. 60 МКУ щодо товарів № № 1, 3 за МД № UА204120/2020/45861 від 18.06.2020. Відповідно до даної МД подібні товари продано на експорт в Україну одночасно з оцінюваними товарами (11.06.2020 та 12.06.2020), товари мають схожі характеристики, виконують однакові функції, порівняно з товарами, що оцінюються (спідня білизна). Товар за МД № UА204120/2020/45861 від 18.06.2020 ввезено на умовах поставки FСА Стамбул у кількості 1478,76 кг та 20,45 кг, що збігається з умовами поставки та кількістю товару за МД № UА110320/2020/6765 від 25.06.2020 (умови поставки FСА Стамбул, товар №1 кількість - 1283,92 кг, товар № 3 кількість - 12,47 кг відповідно). Також товар за порівнюваними митними деклараціями постачається від одного і того ж виробника за прямим контрактом (LARA TEKSTIL SAN TIC AS) під однією і тією ж торгівельною маркою (DОNELLA). Рівень заявленої декларантом митної вартості товару № 1 становить 0,35 долл. США/шт, товару № 3 - 0,3 долл.США/шт. Відповідно вартість подібних товарів згідно МД № UА204120/2020/45861 від 18.06.2020 становить - 0,53 долл. США/шт та 1,08 долл. США/шт. Щодо товару № 2 в інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 МКУ. У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями статті 62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст. 62 та ст. 63 МКУ може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). У митниці наявна інформація щодо митного оформлення товару зі схожими характеристиками за МД від 13.06.2020 № UА500080/2020/10820 на рівні 1 долл. США/шт. Митна вартість товарів № № 1, 3 скоригована за методом визначення митної вартості за ціною договору до подібних (аналогічних товарів), згідно з положеннями ст. 60 МКУ, за МД № UА204120/2020/45861 від 18.06.2020 на рівні 0,53 долл. США/шт (товар № 1) та 1,08 долл. США/шт (товар № 3), митна вартість товару № 2 скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МКУ за МД від 13.06.2020 № UА500080/2020/10820 на рівні 1 долл. США/шт. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.06.2020 UА110320/2020/000053/1. Відповідно до ст. 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст. 55 МКУ (п. 3.2 МКУ); - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п. 3.4 МКУ). Також, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110320/2020/00182, якою за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, перелік яких наведено у цій картці, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, у зв`язку тим, що порушено вимоги статті 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товару та роз`яснено, що митне оформлення можливе за умови застосування рішення про коригування митної вартості товару № UА110320/2020/000053/1 від 26.06.2020, рішення про відмову може бути оскаржено в суді відповідно до глави ІV МКУ /том 1 а.с. 126, 127/. Заявлений у митній декларації товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 30.06.2020 за № UA110380/2020/006841 /том 1 а.с. 21-25/. Листом від 26.08.2020 за № 286 ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" надіслало до Дніпровської митниці Держмитслужби додаткові документи та просило винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості за ЕМД № UA110380/2020/006841 від 30.06.2020 та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000053/1 від 26.06.2020 /том 1 а.с. 73-78/. До вказаного листа позивачем додано копії таких документів: - прайс-листа від 01.06.2020 /том 1 а.с. 79, 80/; - угоди про зміну контракту № 1 від 01.06.2020 № 1 до контракту від 01.03.2019 № 01/03 /том 1 а.с. 81/; - листа ТОВ "Партнер-ТО" № 1 від 30.06.2020 /том 1 а.с. 82/; - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом (в новій редакції) від 15.06.2020 № 3-12062020-1 /том 1 а.с. 42/; - договору організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 15.06.2020, укладеного між "MARK MULTIMODAL TASIMACILIK HIZMETLERI AS" (Республіка Туреччина) та ФОП ОСОБА_1 /том 1 а.с. 84-89/; - платіжного доручення від 07.08.2020 за № 1796 (отримувач: ТОВ "Партнер-ТО") /том 1 а.с. 90/; - рахунку (e-FATURA) від 12.06.2020 № LRX2020000000091 /том 1 а.с. 91/. Листом Дніпровської митниці Держмитслужби від 31.08.2020 № 75-08-02-2/15/13/8160 позивача повідомлено, що за результатами перевірки у митниці відсутні підстави для розгляду питання щодо скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару від 26.06.2020 № UA110320/2020/000053/1 /том 1 а.с. 92-96/. Не погодившись з рішенням Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000053/1 від 26.06.2020, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, є правомірним та таким, що прийняте в межах чинного законодавства України. Крім того, суд першої інстанції зазначив про наявність достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, наданих позивачем до митного органу у серпні 2020 року, оскільки використані позивачем відомості не підтверджені документально та відсутня одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012). Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (далі Класифікатор документів). Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Із положень частини першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631). Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: 4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками). Bказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд у правових висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15. Судовим розглядом установлено, що 01.03.2019 між ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" (як покупцем) та LARA TEKSTIL SAN.VE TIC A.S. (як продавцем) укладено контракт № 01/03 /том 1 а.с. 26-29/, предметом якого є налагодження між сторонами постійної торговельної та господарської співпраці в сфері продажу товарів, що пропонуються продавцем. Пунктом 2.1 вказаного контракту визначено, що продукція продавця продається за цінами, які вказуються у рахунку-фактурі (інвойсі), що укладається на кожну поставку товару. Загальна сума контракту становить 500000 доларів США (пункт 2.2 контракту). Пунктом 3.1 передбачено, що покупець буде замовляти продукцію, що є в поточній пропозиції на момент замовлення факсом, за допомогою продавців онлайн платформи або e-mail. Продавець підтвердить отримання замовлення протягом трьох робочих днів, фактом або e-mail. Після погодження сторонами замовлення продавець виставляє рахунок-фактуру (інвойс). Відповідно до пунктів 5.3, 5.6 контракту товар буде поставлятися на умовах доставки його продавцем: FCA Стамбул згідно з INKOTERMS 2010. Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару перевізником покупця в узгодженому сторонами місці. Згідно з пунктом 11.1 контракту даний контракт набере чинності з моменту підписання сторонами контракту і буде чинним до 31.12.2020. LARA TEKSTIL SAN.VE TIC A.S виписано інвойс № LRX2020000000091 від 12.06.2020 на товар загальною вартістю 15477,77 доларів США /том 1 а.с. 226, 227/. Згідно з правилами Інкотермс 2010 термін FCA або Франко перевізник (…назва місця) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Для митного оформлення товару Позивачем визначено митну вартість товару за ціною товару згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України. Так, в графі 12 первинної митної декларації № UA110320/2020/006765 від 25.06.2020, декларант зазначив митну вартість - 423 236,50 грн., яка вираховується при додаванні вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону України таким чином: фактурна вартість товару 412 496,5 грн (15477,77 доларів США х 26,6509 грн. - за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 10 740,90 грн (витрати на транспортування до кордону України). Отже, за декларацією митної вартості № UA110320/2020/006765 від 25.06.2020 позивач визначив митну вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні - 423 236,50 грн, у т.ч. транспортні витрати в сумі 10 740,90 грн. Витрати на транспортування товару у сумі 10 740,90 грн підтверджено декларантом довідкою про транспортні витрати № б/н від 15.06.2020 від ТОВ «ПАРТНЕР-ТО» та рахунком-фактурою № 3-12062020-1 від 15.06.2020 від ТОВ «ПАРТНЕР-ТО», які надавалися до первинної митної декларації та містяться в матеріалах справи. До первинної МД № UA110320/2020/006765 від 25.06.2020 декларантом за кодом згідно з Класифікатором документів 4301 (договір на перевезення) надано договір № Д-02082018 від 02.08.2018, що підтверджено електронним повідомленням відповідача № 251092 від 26.06.2020, у якому зазначено про отримання саме договору на організацію перевезення № Д-02082018 від 02.08.2018, укладеного між ПП «Прем`єр Сокс» та ТОВ «Партнер ТО». Тобто, митному органу позивачем надані документи, які передбачені ст. 53 МК України, що містять дані, на підставі яких кількість і ціна партії товару повністю ідентифікуються. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем або його уповноваженою особою не надавався до митного органу договір про надання послуг по організації в перевезенні вантажів автомобільним транспортом № Д-02082018-1 від 02.08.2018, укладений між ПП "ПРЕМ`ЄР СОКС" та ТОВ "Партнер-ТО", є хибним. Разом з тим, в серпні 2020 року, відповідно до ч. ч. 7, 8 ст.55 МК України, позивачем додатково надані відповідачу: платіжне доручення № 1796 від 07.08.2020 на підтвердження оплати позивачем послуг експедитора ТОВ «ПАРТНЕР-ТО» з організації перевезення за рахунком № 3-12062020-1 від 15.06.2020, лист експедитора № 1 від 30.06.2020 щодо здійснення перевезення товару позивача саме ТОВ «ПАРТНЕР-ТО» за договором № Д-02082018 від 02.08.2018. Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № UА110320/2020/006765 здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статтями 336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № UА110320/2020/006765 від 25.06.2020 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів), 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів). Зазначені обставини стали підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України між позивачем та митним органом було проведено процедуру консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Так, у повідомленні № 251092 від 26.06.2020 відповідачем зазначено, що: - поставка товару здійснюється згідно з контрактом № 01/03 від 01.03.2019 на умовах FCA Istambul. Разом з тим, наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 12.06.2020, не містить інформації щодо умов поставки, за яких оцінюваний товар продається. Враховуючи вищезазначене, ціни прайс-листа вважаються такими, що встановлені за умови поставки товару зі складу продавця, тобто за умов ЕХW. Ціни, зазначені у прайс-листі відповідають цінам, які зазначені у рахунку від 12.06.2020 № LRХ2020000000091. У наданому рахунку № НОМЕР_1 є посилання на контракт № 01/03, де у п. 5.3 зазначено, що товар постачається на умовах FCA Istambul (Стамбул, Туреччина). Разом з тим, у наданому рахунку від експедитора від 15.06.2020, № 3-12062020-1 не зазначено витрат на навантаження товару на транспортний засіб, зафрахтований покупцем. - відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 12.06.2020 № 05027 безпосереднім перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 . Договірні відносини з перевізником не підтверджено. - у заявці на перевезення від 12.06.2020 за № 3-12062020-1 вага зазначена на рівні 0,72 т. Проте, у наданому до митного оформлення пакувального листа від 12.06.2020 б/н товар постачається у кількості 1410,13 кг (нетто), 1424,36 кг (брутто). Враховуючи вищезазначене, сума фрахту на рівні 650 дол. США відповідає за перевезення вантажу у розмірі 0,72 т (720,00 кг). В митній декларації країни відправлення вказано рахунок-фактуру від 12.06.2020 за № 20243160110886011587185/1-4. Даний документ до митного оформлення не надавався. Колегія суддів зазначає, що вимагаючи надання додаткових документів від декларанта в електронному повідомленні № 251092 від 26.06.2020, відповідач не посилався на неточності/недоліки, пов`язані з наявністю/відсутністю договору між ТОВ «Партнер ТО» та ПП «Прем`єр Сокс», як і на те, що у міжнародній товарно-транспортній накладній від 12.06.2020 за № 05027, яка надавалася декларантом до первинної МД № UA110320/2020/006765 від 25.06.2020, номер напівпричепу № НОМЕР_3 /том 1 а.с. 229/ не відповідає номеру транспортного засобу напівпричепу, зазначеного як такого, яким здійснено перевезення згідно з рахунком-фактурою № 3-12062020-1 від 15.06.2020 /том 1 а.с. 43, 239/ (абз. 11 арк. 15 рішення). Тобто, зазначене не було покладено в основу спірного рішення. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до наданої декларантом міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.06.2020 за № 05027, від постачальника LARA TEKST1L SAN.VE TIC. A.S. з м. Стамбул до покупця ПП «Прем`єр Сокс» в м. Полтаву слідував товар (дитяча білизна) вагою 1 424, 36 кг. Перевезення товару як до кордону України, так і по території України здійснювалося перевізниками, пошук та наймання яких було здійснено експедитором ТОВ «Партнер-ТО», що не заперечувалося сторонами. Так, перевезення товару по території України здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , що відповідачем та не заперечувалося у листі Дніпровської митниці Держмитслужби № 75-08-02-2/15/13/8160 від 31.08.2020 (т. 1 а. с. 95). Відповідно до договору від 15.06.2020 між MARK MULTIMODAL TASIMACILIK HIZMETLERI AS (Туреччина) та ФОП ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи, ФОП ОСОБА_1 здійснювалося перевезення товару з порту в м. Чорноморськ (Чорноморський рибний порт), Україна до місця, узгодженого із замовником, при цьому в договорі вказано державний номер транспортного засобу - НОМЕР_4 , який співпадає із інформацією, зазначеною у довідці про транспортні витрати від 15.06.2020 ТОВ «ПАРТНЕР-ТО» та у рахунку від ТОВ «Партнер ТО» № 3-12062020-1 від 15.06.2020. Колегія суддів зазначає, що оскільки до складових митної вартості товару включаються тільки витрати на доставку вантажу до митного кордону України (згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України), а вартість витрат транспортування на території України взагалі не впливає на формування митної вартості, неподання позивачем документів на підтвердження договірних відносин з ФОП ОСОБА_1 не впливає на визначення митної вартості імпортованого ПП «Прем`єр Сокс» товару. Отже, посилання суду першої інстанції на те, що розбіжності номеру напівпричепу у міжнародній товарно-транспортній накладній від 12.06.2020 за № 05027 (номер напівпричепу № 34ТN1663) /том 1 а.с. 229/, та номеру напівпричепу транспортного засобу, зазначеного як такого, яким здійснено перевезення у рахунку-фактурі № З-12062020-1 від 15.06.2020, вказують на відсутність підтвердження складових митної вартості товару, є необґрунтованим. Посилання суду першої інстанції на ненадання декларантом перекладу прайс-листа від 12.06.2020 та інвойсу № БІІХ2020000000091 від 12.06.2020, перекладених на українську мову, що стало причиною коригування митної вартості, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки, як убачається з повідомлення № 251092 від 26.06.2020, зміст вказаних документів детально проаналізовано відповідачем до моменту винесення оскаржуваного рішення. Разом з тим, прайс-лист виробника не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та надавався декларантом як додаток до інвойсу. Колегія суддів зазначає, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Судовим розглядом установлено, що митну вартість товару № 1 та № 3 визначено митним органом за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, товару № 2 - із застосуванням резервного методу відповідно до статей 59 та 64 Митного кодексу України. Так, у зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, 26.06.2020 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА110320/2020/000053/1, за яким з урахуванням наявної у митниці інформації щодо митного оформлення товару зі схожими характеристиками за МД від 13.06.2020 № UА500080/2020/10820 на рівні 1 дол. США/шт. митна вартість товарів № № 1, 3 скоригована за методом визначення митної вартості за ціною договору до подібних (аналогічних товарів), згідно з положеннями ст. 60 МКУ, за МД № UА204120/2020/45861 від 18.06.2020 на рівні 0,53 доларів США/шт (товар № 1) та 1,08 доларів США/шт (товар № 3), митна вартість товару № 2 скоригована за другорядним методом визначення митної вартості за резервним методом згідно з положеннями ст. 64 МКУ за МД від 13.06.2020 № UА500080/2020/10820 на рівні 1 доларів США/шт. Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. Одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019 у справі № 820/636/17, від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16). Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Судовим розглядом установлено, що позивачем разом із митною декларацією було надано документи, необхідні для митного оформлення. Проте, митним органом не зазначено, які саме розбіжності мають подані документи, чи яких відомостей не вистачає, або які наявні ознаки підробки документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Докази того, що у позивача існували такі обставини чи розбіжності відповідачем не надано. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів. Разом з тим, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару № 2 не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110320/2020/000053/1 від 26.06.2020. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000053/1 від 26.06.2020 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а позивачем документально не підтверджено складові митної вартості товару, яка є обов`язковими при її обчисленні, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних. Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями, що містяться у постановах зазначених вище, які враховуються колегією суддів з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до яких суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Щодо стягнення на користь позивача 25000 грн витрат на професійну правову допомогу адвоката у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі №8 14/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17. Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України. Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги у суді першої інстанції надано до матеріалів справи копії таких документів: договору про надання правової допомоги № 23/07-2020 від 23.07.2020 (т. 1 а.с. 101, 102), додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 23/07-2020 від 23.07.2020 (т. 1 а.с. 205), актів прийому-передачі від 01.11.2020, від 28.10.2020, від 24.09.2020, від 26.08.2020, від 23.07.2020 (т. 1 а.с. 206-211), платіжного доручення № 1690 від 27.07.2020. Так, за змістом актів прийому передачі на виконання договору про надання правової допомоги № 23/07-2020 від 23.07.2020 сторони погодили повне виконання таких послуг адвоката: - за актом прийому-передачі від 01.11.2020 участь у судовому засіданні (1000 грн), складення відповіді на відзив (3000 грн), усього на 4000 грн; - за актом прийому-передачі від 28.10.2020 участь у судовому засіданні (1000 грн); - за актом прийому-передачі від 24.09.2020 складення позовної заяви (8000 грн), формування додатків (2000 грн), усього на 10000 грн; - за актом прийому-передачі від 26.08.2020 консультація (2000 грн), складення листа (2000 грн), усього на 4000 грн; - за актом прийому-передачі від 23.07.2020 консультація (6000 грн). Усього, адвокатом надано послуги на загальну суму 25000 грн (4000 +1000 + 10000 + 4000 + 6000). Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 23/07-2020 від 23.07.2020 гонорар виплачується в сумі 25000 в день підписання договору. Відповідно до платіжного доручення № 1690 від 27.07.2020 оплата послуг здійснена позивачем на суму 25000 грн. З актів прийому-передачі вбачається, що адвокатом позивача вчинялись дії, перелік яких наведено у такому акті, зазначено час, затрачений на надання послуг, вартість 1 години виконання роботи та загальну вартість послуг за таким актом. Водночас, щодо такого виду правничої допомоги як: складання листа від 26.08.2020, колегія суддів зазначає, що його надано до подання позовної заяви, за межами виникнення спірних відносин. Такі види правничої допомоги як: консультації, формування додатків не є окремими послугами та охоплюються послугою підготовка та складання позовної заяви. Інакше, вказані послуги були б окремими консультаційними послугами з юридичних питань. Оскільки такі витрати є складовою витрат на підготовку позовної заяви, водночас, ураховуючи предмет спірних правовідносин та ціну позову, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, витрати, які підлягають відшкодуванню за підготовку та складання позовної заяви є дещо неспівмірними зі складністю цієї справи та затраченим часом на надання таких послуг, а отже підлягають відшкодуванню у сумі 1000 грн, як і витрати на складення відповіді на відзив, які підлягають відшкодуванню у сумі 500 грн. Витрати позивача за участь адвоката у судових засіданнях (28.10.2020, 01.12.2020) підлягають відшкодуванню у сумі 2000 грн. Враховуючи викладене, критерій реальності таких витрат, розумність їхнього розміру, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягають частковому задоволенню на суму 3500 грн (1000 + 500 + 2000). Судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 21500 (25000 грн 3500 грн) не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що за подання позовної заяви позивачем сплачено 2102 грн та за подання апеляційної скарги 3153 грн (2102 грн х 150 %), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, стягнувши з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 5255 грн (2102 + 3153) на користь позивача. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі № 440/5285/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110320/2020/000053/1 від 26.06.2020. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" сплачений судовий збір у загальному розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини вимог Приватного підприємства "ПРЕМ`ЄР СОКС" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 14.06.2021 року