Постанова 4803 № 171/1546/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4847/21 Справа № 171/1546/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Чумак Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Кислиця І.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року, ухваленого суддею Чумак Т.А. в місті Апостолове Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У вересні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження домоволодіння. В обґрунтування позову зазначив, що між ним та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком «Промінвестбанк» було укладено договір іпотеки №17з/3іп08 від 22.02.2008 року, згідно якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності. Іпотечний договір був укладений на вимогу іпотекодержателя, що випливало з кредитного договору, який був укладений між ОСОБА_2 та промислово-інвестиційним банком «ПромінвестБанк» №86з/2/іп08 від 22.02.2008 року. При укладені іпотечного договору він передав представнику банка ОСОБА_3 оригінали документів на право власності на належну йому квартиру, про що зазначено в п.4.1.4 договору іпотеки. Ні договір №86з/2/іп08 від 22.02.2008 року, ні додаток №1 до даного договору реалізований не був, тому що кошти ОСОБА_2 не видавалися. У 2015 році ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №86з/2/іп08 від 22.02.2008 року. Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 21.04.2015 року були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року рішення Київського районного суду м.Харкова від 21.04.2015 року скасоване, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відмовлено в зв`язку з недоведеністю отримання ОСОБА_2 коштів за кредитним договором №86з/2/іп08 від 22.02.2008 року. Після такого рішення в серпні 2016 року позивач вирішив продати свою квартиру, але при перевірці її чистоти був встановлений факт наявності обтяження на заборону на нерухоме майно в зв`язку з тим, що іпотекодержателем на дану квартиру є ТОВ «Кредитні ініціативи», тому що 17.12.2012 року між ПАТ «АК ПромінвестБанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимог за вказаним кредитним договором, внаслідок чого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором №86з/2/іп08 від 22.02.2008 року. Вказане обтяження було зроблено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кирик О.А. 17.12.2012 року. З виписки заборон на відчуження було встановлено відступлення права вимоги «Промінвестбанком» Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», що передбачено договором факторингу між «Промінвестбанком» та ТОВ «Кредитні ініціативи». Додаток до договору факторингу йому не був наданий. Ні ПАТ «ПромінвестБанк», ні ТОВ «Кредитні ініціативи» у п`ятиденний строк про відступлення прав за іпотечним договором позивача не повідомили. Ні позивач, ні ОСОБА_2 згоди на передачу прав і обов`язків третій стороні - ТОВ «Кредитні ініціативи» не надавали. Відступлення права вимоги, або передача прав третій особі, що не є учасником договірних відносин, без участі його ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не можливо і суперечить чинному законодавству України, а саме - Закону України «Про іпотеку», ст.ст.1077, 1080-1083 ЦК України. Самим договором іпотеки №17з/3іп08 від 22.02.2008 року передбачена заборона передачі іпотеки третій стороні. Договір відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року ніяким нотаріусом та нотаріусом за місцем знаходження іпотеки не завірений, тому також є нечинним. Крім того, кінцевий строк дії договору №86з/2/іп08 від 22.02.2008 року закінчився 21.02.2013 року, тому строк вимагання заборгованості по кредиту збіг 21.02.2016 року. Позивач ОСОБА_1 просив визнати договір іпотеки №17з/іп08 від 22.02.2008 року, що укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком «Промінвестбанк» з передачею права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_1 недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України та ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки АКПІБ «Промінвестбанк» було здійснено відступлення прав за грошовими зобов`язаннями з порушенням норм ЦК України, виключити (вилучити) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зобов`язати ТОВ «Кредитні ініціативи» повернути ОСОБА_1 оригінали документів на спірне домоволодіння. Рішенням Апостолівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року відмовлено взадоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження домоволодіння. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_4 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Cудом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.02.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком «Промінвестбанк» як «Іпотекодержателем» з однієї сторони та ОСОБА_1 як «Іпотекодавцем» з другої сторони, укладено договір, який забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №86з/2/іп08 від 22.02.2008 року, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником ОСОБА_2 , за умовами якого остання зобов`язана в порядку, передбаченому кредитним договором повернути Іпотекодержателю в кінцевий термін до 21.02.2013 року кредит у розмірі 12 000 доларів США, проценти за користування ним у розмірі 10% річних…, а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним в наслідок невиконання Іпотекодавцем (чи Позичальником) умов кредитного договору у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором. Предметом іпотеки є однокімнатна квартира, розташована на п`ятому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12-14). Нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек (а.с.10-11). Вказані обставини визнані сторонами та не оспорюють ся. Також судом встановлено, що 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення та договір відступлення прав вимоги (а.с.130-166), згідно умов якого відповідачу передано право вимоги, зокрема, за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 , та договором іпотеки, укладеним з позивачем. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що в порушення положень ЦПК України позивачем, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту недотримання сторонами вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України, під час укладення 22.02.2008 року договору іпотеки. Колегія суддів повністюпогоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених Кодексом. За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору іпотеки не передбачено передачу права вимоги третій особі та банком не надавалось повідомлення про перехід боргу від АКПІБ «Промінвестбанк» Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підставами недійсності правочину в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання передбачених ЦК України вимог саме в момент вчинення правочину, а не за спливом певного часу. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення по справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту недотримання сторонами вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України, під час укладення 22.02.2008 року договору іпотеки. Щодо доводів апелянта, що він у порядку ст.61 ЦПК України звільнений від доказування, оскільки рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року по справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою встановлено недійсність кредитного договору, укладеного з ОСОБА_2 , колегія суддів вважає необґрунтованими, у зв`язку з тим, що позивачем в позовній заяві не заявлялись позовні вимоги щодо визнання недійним договору іпотеки в зв`язку з недійсністю кредитного договору. За таких обставин судом першої інстанції у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року Головуючий: Судді: