Постанова 4811 № 442/2259/13-ц

Справа № 442/2259/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І. Провадження № 22-ц/811/3417/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Жукровської Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року в складі судді Гарасимків Л.І. у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про видачу дублікату виконавчого документа,- встановив: У травні 2020 року заявник ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа за рішенням суду від 19.02.2015 у цивільній справі №442/2259/13 за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації місця проживання. Заяву обгрунтовував тим, що 30.09.2015 всі виконавчі листи були повернуті стягувачеві разом із постановами про повернення виконавчого документа від 30.09.2015 у виконавчих провадженнях ВП № 48637446, ВП №48637554, ВП № 48637633 ВП № 48637327, ВП №48637136. Підставою для повернення всіх виконавчих листів була наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а саме дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У зв`язку з плинністю кадрів стягувача, які займались простроченою заборгованістю в період з 2015 по 2019 роки, лише у квітні 2020 року було встановлено факт відсутності оригіналів виконавчих листів. Оскільки оригінали виконавчих листів у цій справі втрачені, позивач позбавлений можливості повернути до виконання судове рішення, яке набрало законної сили. Просив заяву задовольнити. Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" про видачу дублікату виконавчого документа відмовлено. Ухвалу суду оскаржила представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Улицька І.О., вважає ухвалу незаконною та необгрунтованою, у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання апелянтом не є пропущений в силу дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Покликається на підстави переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання згідно ЗУ «Про виконавче провадження» в чинній редакції та редакції закону, яка була чинною на час повернення виконавчого документа стягувачу. Таким чином, строк відновився з моменту припинення дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відтак апелянт не просив у своїй заяві поновити такий строк і не наводив причин та доказів поважності пропуску такого. Стверджує, що відповідні виконавчі листи дійсно втрачені та не перебувають у виконавчому провадженні на даний час, покликається на Акт проведеного службового розслідування по факту втрати виконавчих листів. Просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про видачу дублікатів виконавчих листів задовольнити. Учасники справи представник стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи оскаржувану ухвалу районний суд виходив з того, що представник ПАТ АБ «Укргазбанк» 06.03.2015 отримав виконавчі листи в справі № 442/2259/13-ц, про що свідчить розписка на заяві про видачу виконавчого листа, яка знаходиться в матеріалах цивільної справи, при цьому з долученого Акту без номера та дати складання, згідно з проведеною інвентаризацію наглядової справи, встановлено відсутність оригіналів виконавчих документів. Суд не взяв до уваги зазначений Акт, оскільки в ньому йдеться тільки про факт втрати виконавчого листа, а про причини втрати виконавчого листа у ньому не вказано. Таким чином, враховуючи, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката втраченого виконавчого листа не зазначивши про причини втрати виконавчого листа, а також поза строком пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки такий закінчився 05 березня 2019 року та не просив поновити строк для його пред`явлення, не надав суду жодних належних та достатніх доказів того, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчі листи, не виконано, та не проведено стягнення з боржника за виконавчим листом, дублікат якого заявник просить видати, суд відмовив у задоволенні заяви. Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує таке. Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах. Судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року, справа № 442/2259/13-ц, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації місця проживання (а.с. 119-120). Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.02.2015 не оскаржувалося та набрало законної сили 05.03.2015 (а.с. 131). З матеріалів справи вбачається, що представник ПАТ АБ «Укргазбанк» Улицька І.О. зверталася до суду із заявою про видачу копії рішення та виконавчих листів (а.с. 122). Супровідним листом від 20 березня 2015 року суд надіслав ПАТ АБ «Укргазбанк» копію рішення та виконавчі листи, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, такі отримані за адресою позивача 23.03.2015 (а.с. 125). Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що ПАТ АБ «Укргазбанк» отримував виконавчі листи є безспірними, оскільки підтверджуються матеріалами справи. Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, представник заявника зазначав, що 30.09.2015 державний виконавець ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції всі виконавчі листи повернув стягувачеві, однак у зв`язку з плинністю кадрів стягувача, які займались простроченою заборгованістю в період з 2015 по 2019 роки, лише у квітні 2020 року встановлено факт відсутності оригіналів виконавчих листів, що унеможливлює звернення рішення, яке набрало законної сили до виконання, тому просив заяву задовольнити. Колегія суддів виходить з того, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст. 431 ЦПК). Відповідно до пп. 17.4 п. 17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тобто заява про видачу дубліката виконавчого листа може бути подана до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зважаючи на те, що результат розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа на пряму залежить від строку пред`явлення такого до виконання, а у разі пропуску такого, від результату розгляду судом заяви про поновлення такого, колегія суддів в першу чергу з`ясовує питання строку, в контексті можливості пред`явлення виконавчого листа до виконання. У постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Так, ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинний на час ухвалення рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року у справі № 442/2259/13 та видачі виконавчих листів, втратив чинність на підставі Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII). Згідно із ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року) виконавчі листи та інші документи могли бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що цей закон застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII, тобто для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Крім цього, згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі №553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18), тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», щодо того, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, дозволяє зробити висновок, що цей строк застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Схожі за змістом положення були передбачені і у ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. Іншими словами, якщо на час набуття чинності Закону України «Про виконавче провадження» у редакції закону № 1404-VIII, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, не сплив, такий підлягає пред`явленню до примусового виконання протягом трьох років. При цьому, ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції закону від 02.06.2016 року №1404-VIII, набрав чинності 05.10.2016. Як вже зазначалося, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання визначено статтею 22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. За змістом частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Аналогічні положення закріплено в частині п`ятій статті 12 та пункті 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 року. У виконавчому листі № 442/2259/13 зазначено строк пред`явлення до виконання до 05 березня 2016 року. Постановами старшого державного виконавця від 30.09.2015 зазначений виконавчий лист про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом постанови неможливість виконання судового рішення державний виконавець пов`язував із забороною, встановленою Законом України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а.с. 145-149). Так, відповідно до пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03 червня 2014 року протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду, об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не має права відступини (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту. На підставі абзацу четвертого пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, Закон № 1304-VII втратив чинність 21 квітня 2021 року. Таким чином, на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 15 жовтня 2020 року Закон № 1304-VII був чинним. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13 квітня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, абзац четвертий пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачав втрату чинності Закону № 1304-VII через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу, виключено. З огляду на викладене, враховуючи те, що постановами старшого державного виконавця від 30.09.2015 виконавчі документи стягувачу були повернуті на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній на той час редакції (закону № 606-XIV), а на час звернення банку до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (травень 2020 року) та постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали строк дії встановленої Законом № 1304-VII заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання виконавчого листа № 442/2259/13, виданого 06.03.2015 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, не закінчився, заява ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є помилковим, що свідчить про під ставність доводів апеляційної скарги в цій частині. Зазначений правовий висновок узгоджується із позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року, справа № 643/20898/13. В свою чергу, слідуючи нормам цивільного процесуального закону, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, в свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких обставин виконавчий лист був втрачений, подавши довідки органів зв`язку або державного виконавця. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Акт, яким заявник обгрунтовує свої доводи в частині втрати оригіналів виконавчих документів та який долучений до матеріалів справи, є без номера та дати складання (а.с. 144). Більше того, у зазначеному Акті дійсно лише констатовано факт втрати виконавчих листів, при цьому причини втрати таких у ньому відсутні. Що стосується доводів представника заявника про плинність кадрів стягувача, які займались простроченою заборгованістю в період з 2015 по 2019 роки, тому лише у квітні 2020 року було встановлено факт відсутності оригіналів виконавчих листів, колегія суддів звертає увагу на те, що як у 2015 році із заявою про видачу виконавчих листів зверталася ОСОБА_6 , так остання і представляє інтереси ПАТ АБ «Укргазбанк» на даний час, натомість жодних доказів критичної плинності кадрів представник заявника не надала. Таким чином, будь які доводи стосовно втрати виконавчих документів не є переконливими та спростовуються матеріалами справи, тому підстави для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа відсутні, що свідчить про законність оскаржуваної ухвали та безпідставність протилежних доводів ПАТ АБ «Укргазбанк». Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не є та на висновки суду не впливають. Відповідно до ст. 375ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» залишити без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 червня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк