Постанова Волинський апеляційний суд № 161/4803/21

Справа № 161/4803/21 Провадження №33/802/475/21 Головуючий у 1 інстанції:Кирилюк В. Ф. Категорія:ст. 124 КУпАП. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2021 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Кравчук Л.О., представника потерпілої адвоката Тимофєєвої І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2021 року щодо нього, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. (триста сорок гривень). Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 гривні. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 03 березня 2021 року о 12 год. 20 хв. у м. Луцьку по вул. Нестора Бурчака, 8, керуючи автомобілем Volkswagen Touran, НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volvo XC60, НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення пунктів 2.3 «б», 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною. Вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Посилається на те, що фабула протоколу не відповідає його діям під час руху по вул. Н. Бурчака, оскільки зіткнення автомобілів не відбулося, автомобіль іншого учасника ДТП виїхав на його смугу руху та створив перешкоду, а він в свою чергу здійснив об`їзд перешкоди з дотриманням дистанції, а відео наявне в матеріалах справи повністю спростовує повністю спростовує його вину. Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що він зачепив лівим дзеркалом заднього виду ліве заднє крило автомобіля потерпілої. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись з поданою апеляційною скаргою потерпіла та її представник ОСОБА_3 подали заперечення, в яких просять постанову судді залишити без задоволення, а постанову судді без змін. Посилаються на те, що наявність вини ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, підтверджується доказами які містяться в матеріалах справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника Кравчук Л.О., яка підтримувала подану апеляційну скаргу і просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, представника потерпілої, яка заперечила доводи апеляційної скарги і просила рішення судді залишити без змін, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Висновок суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП учасниками судового розгляду не оспорюється, тому в цій частині постанова судді перевірці не підлягає. Нормами ст.245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, приписами ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що суддя дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями. Згідно із п.13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Доводи апелянта, наведені у апеляційній скарзі, про те, під час роз`їзду транспортних засобів зіткнення не відбулося, є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується відомостями які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 113387 від 04 березня 2021 року (а.с.1), схемою дорожньо-транспортної пригоди де зафіксовані місце зіткнення автомобілів, характер заподіяних механічних пошкоджень автомобіля Volvo XC60 (а.с.3), а також поясненнями потерпілої ОСОБА_4 (а.с.5) та відеозаписом моменту ДТП (а.с.8). Також слід відмітити, що у своїх власноручних першочергових поясненнях від 04.03.2021 сам ОСОБА_1 визнав факт зіткнення транспортних засобів (а.с.4). Отже, вказаними доказами та поясненнями самого ОСОБА_1 повністю спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що зіткнення транспортних засобів не відбулося. Даними схеми місця ДТП від 03.03.2021 та відеозаписом, на якому зафіксовано момент зіткнення, повністю спростовуються твердження апелянта про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про порушення ОСОБА_1 п.2,3 б та п.13.1 ПДР, що потягло пошкодження транспортного засобу, а відтак у його діях містяться ознаки правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 113387 від 04 березня 2021 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року. До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додані належно оформлені матеріали, передбачені розділом ІХ «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КупАП» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року. Отже, зі змісту оскаржуваної постанови судді вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ст.124 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений за відсутності ОСОБА_1 є безпідставними та не відповідають матеріалам справи, а тому не приймаються апеляційним судом до уваги. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №113387 убачається, що в ньому у відповідних графах містяться підписи ОСОБА_1 , в тому числі і про отримання копії протоколу (а.с.1). Твердження захисника про те, що місцевий суд вийшов за межі протоколу щодо ОСОБА_1 також не заслуговують на увагу, оскільки суперечать матеріалам справи. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставилось у провину порушення вимог п.2.3 б та п.13.1 ПДР (а.с.1). І як убачається із оскаржуваної постанови місцевого суду, ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні вимог п.2.3 б та п.13.1 ПДР, тобто тих самих пунктів, які ставились йому у провину згідно протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.27-28). Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, II О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2021 року щодо нього без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов