Постанова 4807 № 328/570/21

Дата документу Справа № 328/570/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №328/570/21 Головуючий в 1 інст. Гавілей М.М. Провадження №33/807/399/21 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 червня 2021 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, до Токмацького районного суду Запорізької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 160244 від 23.02.2021 року. В протоколі зазначено, що 23.02.2021 року о 08-26 годин ОСОБА_1 в м. Токмак по вул. Володимирській керував автомобілем Мерседес Віто д/н НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звуженні зіниці очей, котрі не реагують на світло, різкі рухи), від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в КП «Токмацька БЛІЛ» ТМР відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова суду є незаконною через невідповідність висновків суду фактичним обставинам у зв`язку з наступним. Так, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями, а саме: протокол містить виправлення, що є недопустимим, виправлена дата складання протоколу, виправлення належним чином не засвідчені, в графі «посада, спеціальне звання, П.І.Б. поліцейського, який склав протокол» зазначено «інспектор СРПП відділення поліції №3 к-н поліції ОСОБА_2 »; в графі «особу встановлено» зазначено «п.в. НОМЕР_2 від 38.03.2015 р», але ким виданий не зазначено; в графі «належність» зазначено «Слабоус 34/17», ім`я та по-батькові не зазначено. Зазначений протокол суддею повертався для належного оформлення з тих підстав, що в протоколі в графі «до протоколу додаються» було посилання поліцейського на відеозапис, але до протоколу він доданий не був. На інші порушення КУпАП та Інструкції суддя не звернув уваги. В матеріалах справи містяться письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких зазначено, що він відмовився пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння. Однак, враховуючи позицію Верховного Суду, письмові пояснення свідків адміністративного правопорушення без їх допиту у судовому засіданні є неналежними доказами. В судовому засіданні був допитаний працівник поліції, який склав протокол, проте його показання не можна брати до уваги, оскільки він в даному випадку є зацікавленою особою. За його клопотанням були допитані свідки в судовому засіданні, однак показання свідків викладені в постанові у спотвореному вигляді, оскільки свідки не підтверджували те, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Зазначені в протоколі події відбувались по вул. Гоголя в м. Токмак, а не по вул. Володимирській, як зазначено в постанові суду. Вказує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а лише просив дочекатись батька, оскільки не міг залишити автомобіль без нагляду. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів відсторонення його від керування автомобілем або передачі цього автомобіля для керування іншій особі. Відеозапис складається з двох фрагментів, на якому взагалі не зафіксований факт керування ним транспортним засобом, а тому він є неналежним доказом. Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції в телефонному режимі, однак в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився та про причини своєї неявки не повідомив. Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи в апеляційному суді та відсутність клопотань про перенесення розгляду справи, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що відповідає положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі. Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 160244 від 23.02.2021 року (а.с. 2); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 5, 6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.02.2021 року (а.с. 7); відеозаписом з місця події (а.с. 10). Місцевий суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Що стосується доводів ОСОБА_1 стосовно того, що у протоколі наявні виправлення, апеляційний суд констатує, що зазначене дійсно має місце, проте наявні у протоколі виправлення не є суттєвими та жодним чином не впливають на зазначені у протоколі обставини вчинення адміністративного правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому вказані доводи не можуть бути прийняті як безумовна підстава для скасування постанови суду. Доводи щодо відсутності доказів відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння у медичному закладі слід відхилити у зв`язку з наступним. Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, наркотичного сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735). Відповідно до ч. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У ч. 4 розділу І вказаної Інструкції № 1452/735 зазначено, що ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У п. 8 Порядку № 1103, зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Із відеозапису, який є безперервним, вбачається, що працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що останній відповів, що йому необхідно дочекатися батька, а потім він поїде до медичного закладу. В подальшому, працівники поліції тривалий час пропонували пройти ОСОБА_1 медичний огляд, проте останній повідомив, що не бачить законних підстав для проходження медичного огляду. Вочевидь, що такі дії ОСОБА_1 демонструють фактичну відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Отже, факт відмови зафіксований на технічному носії, а письмові пояснення свідків узгоджуються із відеоматеріалом. Сам протокол про адміністративне правопорушення щодо суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі, здійсненому працівником поліції. При прийнятті рішення, суддя обґрунтовано врахував письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 5, 6), які були запрошені працівниками поліції для засвідчення факту відмови від проходження ОСОБА_1 медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки їх письмові пояснення відповідно до вимог статті 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення. До того ж, вказані свідки були допитані безпосередньо судом першої інстанції та підтвердили, що вони були запрошені працівниками поліції для засвідчення факту відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Вони були присутні під час того, як працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній повідомляв, що йому необхідно дочекатися батька, а також, що відсутні законні підстави для проходження медичного огляду, що підтверджується аудіозаписом судових засідань від 14.04.2021 року та 29.04.2021 року, на якому зафіксований їх допит (а.с. 31). Таким чином, наведені показання свідків узгоджуються з відеозаписом та свідчать про те, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд у медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння. Отже, сукупність досліджених доказів відтворюють обставини події, та вказують на дотримання працівниками патрульної поліції положень ст. 266 КУпАП. Показання працівника поліції ОСОБА_2 , який був допитаний місцевим судом, не покладено в основу доказів доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому посилання апелянта на недопустимість його показів є необґрунтованими. Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність місця події, зазначеного в протоколі, місцю події, зазначеному в постанові суду, є неспроможними, оскільки як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові місцем вчинення адміністративного правопорушення вказано м. Токмак, вул. Володимирська. Доказів того, що події відбувались в м. Токмак на вул. Гоголя апелянтом надано не було, а матеріали справи таких даних не містять. Доводи щодо не відсторонення від керування або передачі транспортного засобу для керування іншій особі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, що є самостійною підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження ОСОБА_1 про те, що на відеозаписі не зафіксовано факт керування ним транспортним засобом є помилковими, оскільки на відеозаписі чітко видно, що попереду автомобіля патрульної поліції зупинився транспортний засіб Мерседес Віто, д/н НОМЕР_1 , білого кольору, який ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та здійснив висадку пасажира. Після цього, до нього підійшли працівники поліції, перевірили документи водія та повідомили ОСОБА_5 , що автомобіль знаходиться під арештом. В ході спілкування працівниками поліції були виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, на що вони запропонували здійснити висадку пасажирів та пройти медичний огляд в лікарні. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Токмацького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник