Постанова 4808 № 342/709/20

Справа № 342/709/20 Провадження № 22-ц/4808/727/21 Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О. секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Федів Л.М. у м. Городенка, в с т а н о в и в: 25 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діяло Адвокатське об`єднання «Автопоміч», звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі також ПрАТ «УПСК») про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою в розмірі 16 692 грн. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 05 грудня 2019 року близько 18:18 год. на автодорозі «Снятин-Тязів» у Городенківському районі сталася ДТП, у якій автомобіль «AUDI 100», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько позивача), який від отриманих травм помер. За вищевказаним фактом уповноваженими органами було внесено відомості до ЄРДР під № 12019090000000648. Внаслідок загибелі батька, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «AUDI 100», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу № АО4493018, то страховик є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Дорожньо-транспортна пригода трапилась 05 грудня 2019 року, розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 4 173 грн. Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 50 076 грн (4 173 х 12 = 50 076 грн). Оскільки у загиблого ОСОБА_1 , крім сина - позивача, є дружина ОСОБА_2 , а також ще один син ОСОБА_3 то ОСОБА_1 , як сину загиблого, належить 1/3 із загального розміру страхового відшкодування (50 076 грн), а саме 16 692 грн. Отже, відповідач у відповідності до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов`язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 16 692 грн. Крім того, у поданій заяві представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 600 грн. Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане із заподіяною моральною шкодою, в розмірі 16 692 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 600 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до державного бюджету судовий збір в розмірі 840,80 грн. Рішення мотивовано тим, що шкоду потерпілому ОСОБА_1 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки і представник відповідача не надав жодного належного та допустимого доказу, який би давав підстави вважати, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили чи умислу потерпілого, тому, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «УПСК», є підстави згідно ст.1187 ЦК України для стягнення із страховика в користь позивача страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою. Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ «УПСК» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що суд першої інстанції не оцінив належним чином постанову СУ ГУНП в Івано-Франківській області від 30 листопада 2020 року про закриття кримінального провадження, у якій на підставі інженерно-транспортної експертизи встановлено факт настання обставини непереборної сили (водій не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода). Відсутність у водія ОСОБА_4 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього при усій обачливості його дій та/або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію або передбачив, проте не міг її відвернути. Таким є правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №532/1374/18, якого суд не врахував. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджено результатами експертних досліджень. Тому апелянт стверджує, що водій ОСОБА_4 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. За таких обставин суд мав застосувати п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Апелянт вважає посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №357/6237/19, як на підставу обґрунтованості позовних вимог, безпідставним, зважаючи на сам зміст постанови. З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, вирішити питання про розподіл судових витрат. Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. В засідання апеляційного учасники справи не з`явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05 грудня 2019 року в темну пору доби біля 18 год. 18 хв. по вул. Станіславська в м. Городенка Івано-Франківської області на автодорозі Р-20 «Снятин-Тязів» трапилась ДТП, у якій водій автомобіля марки «Ауді 100», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , рухаючись в напрямку м. Снятин, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння лежав на проїжджій частині дороги. Унаслідок ДТП пішохід ОСОБА_1 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10). Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_1 (а.с. 9), який загинув у результаті ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «AUDI 100», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу № АО4493018 (а.с. 75). За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за №12019090000000647 від 06 грудня 2019 року та розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2020 року старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області Гоцанюка І.В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019090000000647 від 06 грудня 2019 року, було закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 100-101). Під час досудового розслідування встановлено, що водій автомобіля марки «AUDI 100» ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 ДТП сталася внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_1 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, нехтуючи заходами безпеки дорожнього руху, знаходився у лежачому положенні на проїжджій частині дороги, не виділивши себе для своєчасного виявлення іншими учасниками руху, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху. Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №532/1374/18 висловив наступний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах: відсутність у ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію або передбачив, проте не міг її відвернути. Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно з ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно зі ст..ст. 22, 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 27.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 5 ,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. З огляду на викладене, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 квітня 2020 року у справі №532/1374/18, та обставини, встановлені постановою про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2020 року, колегія суддів вважає, що відсутність у водія ОСОБА_4 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію або передбачив, проте не міг її відвернути, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, проте зробив висновок про відсутність непереборної сили в настанні ДТП, який не відповідає встановленим обставинам справи, без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 квітня 2020 року у справі №532/1374/18. З огляду на викладене та з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити. Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування моральної шкоди відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л.В. Василишин І.О. Максюта Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року