Постанова 4824 № 754/16432/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 754/16432/20 провадження № 22-ц/824/8115/2021 09 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Гайворонському В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за їх позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з онуком, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їх представником - адвокатом Сєрокуровою Оксаною Вікторівною на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року в складі судді Яровенко Н. О., встановив: 08.12.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому просили зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди у спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити їм для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім онуком такі способи участі: щомісяця, перший, третій та за наявності п`ятий тиждень з п`ятниці по понеділок проводити час з дитиною за місцем свого проживання; один тиждень під час зимових канікул, один тиждень під час весняних канікул, 45 днів під час літніх канікул та один тиждень під час осінніх канікул. Посилалися на ті підстави, що від першого шлюбу у позивача ОСОБА_1 був син ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 був йому вітчимом. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4 , який є онуком позивачів. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Мати онука ОСОБА_3 почала перешкоджати їхньому спілкуванню з онуком, змінила номер мобільного телефону, чим порушує їх законні права брати участь у його вихованні, духовному розвитку та матеріальній підтримці. Неодноразові намагання домовитися з ОСОБА_3 щодо спілкування з онуком та його матеріальній підтримці призвели до того, шо вона перестала відповідати на дзвінки та контактувати з ними. З 29 березня 2020 року вони онука не бачили. З метою забезпечення вказаного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд визначити час спілкування онука ОСОБА_4 з ними щомісяця, перший, третій та за наявності п`ятий тиждень, з п`ятниці по понеділок поводити час з дитиною за місцем свого проживання за місцем знаходження та проживання заявників; зобов`язати мати ОСОБА_3 передавати онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його бабі та діду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно визначеного судом часу спілкування. Заява обґрунтована тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання матері дитини до ухвалення судового рішення у даній справі передавати малолітнього онука його бабі та діду для виховання викликано необхідністю у спілкуванні онука з бабою та дідом. Відповідач активно і безпідставно перешкоджає позивачам приймати участь в житті онука, спілкуватися з ним, розмовляти і бачитися, брати участь у його вихованні та навчанні. Вважають, що зазначений вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого відповідач , виходячи з власних інтересів, позбавила турботи і тепла баби і діда. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Сєрокурова О. В. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Свої доводи мотивує тим, що зазначений вид забезпечення позову є співрозмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого відповідач, виходячи із власних інтересів, позбавив турботи і тепла баби та діда. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Осадча А. В. просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Свої доводи мотивує тим, що відповідачка жодним чином не перешкоджає спілкуванню сина з позивачкою. Емоційного контакту між сином ОСОБА_1 та позивачами взагалі ніколи не існувало, тому не має підстав для забезпечення його підтримки. Баба дитини не цікавиться його життям, не знає його розкладу, особистих вподобань, бажань, не цікавиться станом його здоров`я. Остання вважає, що побачення з онуком має проходити виключно на власних умовах без присутності матері в зручний для неї час без врахування потреб дитини. Зазначила, що до розірвання шлюбу відповідачка була вимушена на вимогу позивачки та колишнього чоловіка звільнити квартиру АДРЕСА_1 , в кій вона та її син проживали. Зазначена квартира належить попередньому чоловіку позивачки ОСОБА_6 . При цьому власник квартири жодного разу не звертався до відповідачки про її звільнення чи з будь-якими претензіями щодо її перебування та сина в цій квартирі. Ця ініціатива була виключно ОСОБА_5 та його матері. Після звільнення квартири відповідачка орендувала квартиру за власні кошти. Ані колишній чоловік, ані його матір не запропонували відповідачу допомогу з житлом та жодним чином не допомогли матеріально для оренди такого житла. Позивачка має у своїй приватній власності 6 квартир, з яких АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . З 2018 року відповідачка на власні кошти повністю утримує та виховує свою дитину. Остання вважає, що не може вважатися достатнім піклуванням про онука лише бажання баби побавитися з ним раз на рік та виїхати за кордон для визнання власної значимості. При цьому позивачі жодним чином матеріально не допомагають дитині, за весь час навіть не привітали її з днем народження. На думку відповідачки, позовні вимоги є способом маніпуляції та психологічного тиску на неї та сина. Дитина неодноразово повідомляла про те, що баба наговорює на відповідачку та налаштовує сина проти неї. Під час побачень із бабою дитина знаходиться під постійним психологічним тиском. Зазначені обставини можуть бути встановлені спеціалістом під час отримання висновку служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації. Відповідачка вважає, що ОСОБА_1 агресивно налаштована щодо неї, звинувачує у смерті свого сина. ОСОБА_2 не є дідом сина відповідачки та не має правових підстав для звернення до суду з цим позовом та заявою про його забезпечення. Просить врахувати, що запропонований захід забезпечення позову може лише порушити права та інтереси дитини, а не забезпечити їх. Матері і дитині теж потрібні вихідні дні, які вони зможуть провести разом. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Сєрокурова О. В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник ОСОБА_3 - адвокат Осадча А. В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.07.2013 року. В шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року шлюб між батьками дитини було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько дитини, ОСОБА_1 помер. Дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Позивачка ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 22 травня 2012 року. Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Частиною десятою статті 150 ЦПК України у вказаній редакції встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з онуком, позивачі посилались на те, що з 29 березня 2020 року вони онука не бачили, протягом всього часу намагались домовитись з відповідачкою щодо спілкування з дитиною та виїзду дитини за кордон на час літніх канікул, проте остання перестала відповідати на дзвінки та взагалі з ними контактувати. Невжиття заходів забезпечення може негативно відобразитися на психоемоційному здоров`ї дитини та призвести до унеможливлення виконання судового рішення в подальшому. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що останні за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що у відповідності до ч.10 ст. 150 ЦПК України є недопустимим. Позивачами також не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим ними способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. Апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, між сторонами існує спір з приводу участі позивачів у спілкуванні зі своїм внуком та їх права брати участь у його вихованні. У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. З огляду на те, що позивач ОСОБА_2 не є дідом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заява останнього про порушення відповідачкою його права на спілкування з її сином та необхідність забезпечення реалізації такого права є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з бабою. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що баба, яка проживає окремо від внука, також має право на безперешкодне спілкування зі своїм внуком, а мати не має права перешкоджати їй у спілкуванні з внуком та брати участь у його вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому суд враховує, що відносини між бабою та внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність ( рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року). З урахуванням доводів баби дитини - ОСОБА_1 про те, що відповідачка ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у вільному спілкуванні з внуком та у його вихованні, з приводу чого існує судовий спір, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви та забезпечення її позову шляхом зобов`язання ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування зі своїм онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожної першої суботи місяця з 12.00 год. до 18.00 год. З огляду на наявність конфліктної ситуації між бабою та матір`ю дитини, звинувачення останньої у смерті сина позивача - ОСОБА_5 , про що також повідомила її представник в судовому засіданні, враховуючи доводи відповідачки про те, що позивачка налаштовує її сина проти неї, які в судовому засіданні спростовані не були та підлягають встановленню під час розгляду справи по суті, враховуючи ту обставину, що баба та внук не спілкуються між собою більше року, з метою забезпечення розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, колегія суддів дійшла висновку, що спілкування між бабою та внуком повинно відбуватися за місцем проживання дитини та має бути обмежено присутністю матері. В іншій частині заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки вона не спрямована на забезпечення збалансованості інтересів сторін та малолітньої дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому остання підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їх представником - адвокатом Сєрокуровою Оксаною Вікторівною задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за їх позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з онуком задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування зі своїм онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожної першої суботи місяця з 12.00 год. до 18.00 год. в присутності матері за місцем знаходження дитини. В решті заяви відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 червня 2021 року. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк