Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/27239/20

Провадження № 33/4820/241/21 Справа № 686/27239/20 Головуючий в 1-й інстанції Антонюк О. В. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Кулеша Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2021 року м.Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Цугель А.О., захисника Бейлика А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку захисника ОСОБА_1 - адвоката Бейлика А.Б. на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2020 року,- в с т а н о в и л а: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. За постановою суду, 25 жовтня 2020 року приблизно о 17 год. 15 хв. ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, на перехресті вул. С. Бандери П.Мирного, м. Хмельницького керував транспортним засобом «Пежо-308», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога в с. Скаржинці Ярмолинецького району Хмельницької області. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Бейлик А.Б. просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі. Стверджує, що судом першої інстанції було порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки жодних повісток чи повідомлень про розгляд справи він не отримував, а довідка про доставку SMS-повідомлення не може вважатися доказом належного повідомлення, оскільки ОСОБА_1 не давав згоду та не писав заяву про намір отримання судових повісток в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Окрім того, вказує що повістка про судовий розгляд вручається особі не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, SMS-повідомлення було доставлено 03.12.2020 року, а засідання відбулося 04.12.2020 року, що не свідчить про належність повідомлення ОСОБА_1 . Таким чином, суд позбавив його можливості безпосередньо приймати участь у судовому засідання, надавати пояснення щодо обставин правопорушення, подавати докази, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені законом, що є порушенням права на доступ до правосуддя і справедливий суд. Звертає увагу, що вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час вчинення правопорушення та час його складання не відповідають дійсності, сертифікат відповідності приладу Драгер прострочений, так як чинний до 27.03.2017 року, що вказує на незаконність його результатів і недопустимість таких доказів. За даними свідоцтва про реєстрацію його чинність встановлена до 10 лютого 2015 року. А тому вважає, що огляд проведено за допомогою технічного приладу, який не дозволений для застосування на території України. Крім того, працівниками поліції не було надано направлення на проведення огляду та не роз`яснено права на правову допомогу, а також інші процесуальні права при складанні протоколу, в порушення вимог ст. 256 КУпАП. Звертає увагу, на незаконність складання висновку щодо результатів медичного огляду, оскільки час складання висновку та час направлення особи на огляд є ідентичними, проте згідно відеозапису огляд ОСОБА_1 проводився о 19 год. 54 хв., що свідчить про його недопустимість як доказу. А тому захисник уважає, що наявні усі підстави для скасування постанови місцевого суду. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника Бейлика А.Б., на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав. Оскільки судовий розгляд першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 та його захисника, в матеріалах справи відсутні відомості, які підтверджують отримання ними копії оскаржуваної постанови до закінчення строку на апеляційне оскарження, тому вважаю, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин і підлягає поновленню. Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено. Як убачається з матеріалів, розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , даних про направлення копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять, а захисником постанову отримано лише 16.02.2021 року, по закінченню строку на оскарження постанови, а тому захисник Бейлик А.Б. не зміг своєчасно підготувати і подати апеляційну скаргу з поважних та незалежних від нього причин. За таких обставин, приходжу до висновку, що цей строк захиснику Бейлику А.Б. слід поновити. Відповідно до положень п.2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння. Згідно з вимогами ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення такого огляду, або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Положеннями п. 2, 3, розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 07.11.2015 року № 1452/735 передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався. Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав вірну оцінку. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 486345 від 25 жовтня 2020 року, з якого слідує, що 25.10.2021 року о 17 год. 15 хв., в м. Хмельницькому на перехресті вул. С. Бандери П.Мирного, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Пежо-308», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Такими діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП( а.с. 1) Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, було проведено на місці зупинки транспортного засобу, в присутності двох свідків, та в медичному закладі у лікаря-нарколога в с. Скаржинці Ярмолинецького району, Хмельницької області. Із дослідженого апеляційним судом результату тесту приладу «Драгер Алкотест 6810 ARAM-3544» № 4943 від 25.10.2020 року слідує, що у ОСОБА_1 виявлено 3,01 % проміле алкоголю (а.с. 6). За даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд ОСОБА_1 проведено у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, нечітка мова, почервоніння очей та обличчя, за допомогою приладу Drager-Alcotest 6820 №, результат огляду на стан алкогольного сп`яніння позитивний 3,01 % проміле. (а.с. 3). Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_1 , в їх присутності, погодився, на місці зупинки транспортного засобу, у встановленому законом порядку, пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу "Драгер". Результат тесту показав 3,01% проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився та виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі. (а.с. 4,5). Крім того, огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, проводився в КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької міської ради. Висновком лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції № 2438 від 25.10.2020 року, підтверджено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння ( в.с 2). Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, проаналізувавши матеріали справи, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КК України суд апеляційної інстанції приходить до висновку про їх достатність для встановлення вини, останнього, у вчиненні цього правопорушення, і вважає, висновки суду першої інстанції вірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. У процесі апеляційного розгляду було досліджено запис з нагрудної камери відеоспостереження, з якого вбачається, що у вказаний у протоколі день та час ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, з мотивів створення аварійної ситуації на дорозі. В ході розмови з ним у поліцейського виникла підозра, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки. Водій погоджується пройти такий на місці зупинки, продувши в муштук, результат показав 3,01 % проміле, з яким ОСОБА_1 не погоджується та бажає пройти огляд в медичному закладі у лікаря-нарколога. Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Твердження захисника про відсутність інформації щодо сертифікату відповідності, свідоцтва про повірку приладу Драгер та документів, що підтверджують законність його використання не заслуговують на увагу з огляду на таке. З матеріалів справи убачається, що на виконання запиту апеляційного суд Департаментом УПП в Хмельницькій області надіслано належним чином завірені копії документів засобу вимірювальної техніки, свідоцтво про повірку, державну реєстрацію технічного приладу Драгер Алкотест 6810, які були долучені до матеріалів справи та їм надано оцінку судом апеляційної інстанції, будь-яких порушень щодо застосування вказаного технічного засобу не виявлено. Так, з даних свідоцтва про повірку № НОМЕР_2 , газоаналізатора парів алкоголю Alkotest 6810 Зав. № ARBE-0054, виробник Drager Safety AG & Co, KGaA, Німеччина, яким проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, вбачається, що він пройшов повірку 17.12.2020 року, свідоцтво чинне до 17.12.2021 року. За даними свідоцтва про державну реєстрацію № 14455/2014 медичний виріб газоаналізатор Drager Alkotest виробник Drager Safety AG & Co, KGaA, Німеччина, згідно наказу Державної служби України з лікарських засобів від 29.12.2014 року № 1529 внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений для використання на території України. Строк дії свідоцтва необмежений. Посилання апелянта про порушення права на захист, оскільки суд незаконно розглянув справу про адміністративне правопорушення без участі ОСОБА_1 , є безпідставними. З матеріалів справи убачається, що з моменту фіксації правопорушення до постановлено судового рішення пройшло понад місяць, а тому у ОСОБА_1 було достатньо часу для вжиття заходів, щоб дізнатися про стан складеного щодо нього адміністративного матеріалу для підготовки до свого захисту та забезпечення права на справедливий судовий розгляд у розумні строки з його участю, проте останній цього не робив та до суду не з`явився, що свідчить про зловживання процесуальними правами та способом затягування розгляду справи, що могло призвести до необґрунтованого порушення строків, передбачених ст.38 КУпАП, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєне ним правопорушення. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження. Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд обґрунтовано розглянув справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи, має місце з боку ОСОБА_1 нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КУпАП). А тому, немає підстав вважати, що було порушено право, останнього, на захист, зокрема, на безпосередню участь в судовому засіданні та на правову допомогу. Окрім того, в процесі апеляційного розгляду ОСОБА_1 , як апелянту, та його захиснику, надано право давати пояснення, заявляти клопотання, брати безпосередню участь у судому засіданні, користуватися правовою допомогою, збирати і подавати суду докази на підтвердження своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Свої права в апеляційній інстанції він реалізовував, скориставшись правовою допомогою. Його захист здійснював захисник Бейлик А.Б., під час судового засідання, який давав пояснення, виконував інші дії відповідно до укладеної із ОСОБА_1 угоди, а тому право на участь в судовому засіданні та на захист його інтересів поновлено в апеляційній інстанції. Під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги захисника є неприйнятними. Щодо доводів апелянта про розбіжності у часі складання протоколу та відеозапису не заслуговують на увагу, оскільки складання протоколу тривало у часі, початок складання зафіксовано, починаючи з 17 год. 15 хв., протокол підписаний свідками, поліцейським та особою, щодо якої він складений, тому сумнівів не викликає. Твердження сторони захисту про порушення вимог ст.ст. 268, 279 КУпАПпрацівниками поліції спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 486345 від 25 жовтня 2020 року, в якому зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції Українита ст. 268 КУпАП, що підтверджується його підписом. Одночасно, у апеляційного суду відсутня можливість перевірити чи були роз`яснені судом першої інстанції процесуальні права ОСОБА_1 , із-за відсутності у справі протоколу та звукозапису судового засідання. Доводи апелянта, що підстав для проведення огляду в медичному закладі у працівників поліції не було, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про направлення ОСОБА_1 на такий огляд, не є підставою для скасування постанови та на увагу не заслуговують (зважаючи на добровільність проходження ним огляду в медичному закладі). Також, чинним законодавством не передбачено обов`язковості долучення до матеріалів справи при її надісланні до суду направлення поліцейського на огляд водія, зважаючи, що вказані документи є підставою для лікаря для проведення огляду та в подальшому залишаються в медичному закладі. Інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки подія та склад, вчиненого ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, знайшли своє підтвердження, під час розгляду справи апеляційною інстанцією. Невизнання ним своєї провини в скоєнні цього адміністративного правопорушення, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується матеріалами справи. Істотних порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, на що є посилання в апеляційній скарзі, які б стали підставою для скасування постанови, не виявлено, а відтак, підстав для визнання недопустимими, зазначених апелянтом доказів, не вбачається. Постанова судді місцевого суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення відповідає вимогам Закону, адміністративне стягнення за це правопорушення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для її скасування чи зміни немає. Передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне правопорушення не є малозначним, а відтак визначених ст. 22 КУпАП підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності немає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - п о с т а н о в и л а: Поновити захиснику Бейлику А.Б. строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2020 року. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Бейлика А.Б. без задоволення. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М.