Постанова 4807 № 323/2513/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 323/2513/20 Головуючий у 1 інстанції: Смокович М.В. провадження № 22-ц/807/1385/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кримської О.М., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач порушує вимоги кредитного договору, а саме, не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків. У зв`язку з цим станом 09.09.2020р. виникла заборгованість у відповідача за кредитним договором у розмірі 68 674,62 грн., з яких: 49 076, 45 грн. -заборгованість за простроченим тілом кредиту; 19 598,17 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав про стягнення вказаної заборгованості. Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» грошову суму у розмірі 1182,54 грн. та судові витрати в сумі 36,15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом та відсотками. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні решти нарахованих складових заборгованості. Судом не надано належної оцінки всім доказам по справі, якими було в повній мірі обґрунтовано розмір заборгованості відповідача за наданим кредитом на суму 49076.45 грн. та простроченими відсотками на суму 19 598,17 грн. Так у банківській виписці відображено про щомісячне нарахування процентів у відповідній процентній ставці та у відповідному розмірі. Судом першої інстанції всупереч вимогам ст. 1054 ЦК України було здійснено власний розрахунок, вийшовши за межі позовних вимог, судом помилково було зараховано всі поповнення картки до тіла кредиту, чим порушено також положення ст. 534 ЦК України, якою передбачена черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України вбачається, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, до яких відповідно до пп. 1, 2 ч. 6 статті 19 ЦПК України належать справи з ціною позову, що не перевищує 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, справи незначної складності. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві від 18.01.2013р., підписаній сторонами, відсутні умови договору про узгодження процентної ставки за кредитом. Стосовно суми основного боргу за тілом кредиту, судом було враховано те, що, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого банком, відповідач в період між 19.01.2013р. та 09.09.2020р. використав доступних йому за допомогою кредитної картки коштів на загальну суму 78 540,91 грн., а поповнив цю картку за цей же період грошовими коштами на загальну суму 77 358,37 грн., тобто на 1 182,54 грн. менше, ніж було знято. Відтак, позивач має право вимагати повернення використаних грошових коштів на суму 1182,54 грн., яку суд й стягнув з відповідача на користь банку. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що відповідно до умов договору б/н від 18.01.2013р., укладеного в формі анкети-заяви, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Анкета-заява особисто підписана ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами. При цьому, в анкеті-заяві відповідач надав згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також до тарифів у ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Але суд вказував, що в цій анкеті-заяві відсутні істотні умови, притаманні кредитному договору, зокрема, щодо кредитного ліміту, відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строку кредитування, а також щодо відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів). Оцінюючи Витяги з Тарифів та Умов і правил надання банківських послуг, суд не визнав їх невід`ємними частинами договору, оформленого у вигляді анкети-заяви, як такі, що не підписані відповідачем як клієнтом банку. А тому вважав, що відповідач повинен повернути лише фактично використані кошти, з яких вирахував сплачені ним суми. Банк вказував, що між сторона мається договір приєднання. Оцінюючи ці доводи суд надав наступний аналіз, з яким погоджується колегія, оскільки він відповідає матеріалам справи, чинному законодавству, яке правильно застосовано судом, а також правовій позиції, висловлений Верховним Судом у постанові від 03.07.2019р.у справі № 342/180/17. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Крім того, правильно зазначив, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, на що звернуто увагу судів у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Вирішуючи питання щодо наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором та щодо її розміру, суд вказував, що позивачем до стягнення заявлено суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49 076,45 грн., що є простроченою заборгованістю по кредиту,та суму заборгованості за простроченими відсотками 19 598,17 грн. З матеріалів справи встановлено, що всього за період між 19.01.2013 року та 09.09.2020 року відповідач скористався кредитними коштами на суму 78540,91 грн., а поповнив цю картку за цей же період грошовими коштами на загальну суму 77358,37 грн. За цими встановленими показниками суд здійснив відповідний розрахунок: 78540,91 грн. - 77358,37 грн. = 1182,54 грн., визначивши суму заборгованості за тілом кредиту до стягнення, яка не була повернута відповідачем банку. В скарзі банк зазначає, що такий перерахунок, зроблений судом, не відповідає умовам договору, які базуються саме на Умовах та правилах надання банківських послуг, про згоду з якими підписався відповідач у анкеті-заяві. Тому банк просив достягнути всю заявлену суму заборгованості. Колегія вважає такі вимоги скарги необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до вимог ст.. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. З огляду на вказані норми суд правильно визнав, що для кредитного договору тільки підписані сторонами умови договору вважаються узгодженими між ними. А тому вірно відкинув як складові договору Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи, які відповідач не підписував. Не заслуговують на увагу у зв`язку із вказаним і доводи скарги щодо неправильного спрямування судом всіх внесених відповідачем на картку коштів лише на погашення кредитного ліміту, оскільки неприйняттям як складових договору Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, суд фактично визнав, що всі інші нарахування банком здійснювались неправомірно, а тому на їх погашення кошти спрямовуватись не можуть. Отже, оскільки у анкеті-заяві не мається узгоджених умов щодо відсотків, зокрема, прострочених, то суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має повернути лише отримані у кредит кошти, визначивши заборгованість шляхом арифметичних дій з відрахування від отриманої ним суми сплачених на погашення кредиту коштів. Таким чином, колегія визнає апеляційну скаргу банку необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Постанова прийнята, складена та підписана 14 червня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Кримська О.М. Подліянова Г.С. Дата документу 14.06.2021 Справа № 323/2513/20