Постанова Луганський апеляційний суд № 431/5401/20

Справа № 431/5401/20 Провадження № 22-ц/810/400/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Ганшин Володимир Олександрович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Л уганської області від 12 березня 2021 року, ухваленого Старобільським районним судом у складі: судді Кудрявцева І.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Ганшин Володимир Олександрович про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань, моральної шкоди, витребування майна, в с т а н о в и в: У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позом, який згодом уточнив та мотивував тим, що 08 серпня 2019 між позивачем як орендодавцем та відповідачем ОСОБА_2 як орендарем було укладено договір оренди майна з правом викупу, посвідчений приватним нотаріусом Старобільського округу Ганшиним В.О. Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове - на 1 рік - платне користування автомобіль марки MERCEDES-BENZ 207D ПЕ загальний легковий пасажирський-В 1980 р.в. синього кольору номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 виданого 06.08.2019. Відповідно до умов договору оренди, Орендар зобов`язався своєчасно здійснювати орендні платежі у розмірі 1 500 гривень щомісячно в безготівковому поряду не пізніше 15 числа кожного місяця на картковий рахунок орендодавця, зазначений у договорі, автомобіль повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем відразу з моменту підписання цього договору, передача автомобіля в оренду здійснюється фактично передаванням ключів від автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. За умовами договору автомобіль переходить у власність відповідача за умови внесення позивачеві усієї належної орендної плати, а також сплати 70 000 гривень після закінчення договору. На виконання умов договору позивачем 08 серпня 2019 відповідачу було передано автомобіль, ключі від нього, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Відповідачем не виконуються умови договору, не сплачено з дня укладення договору оренди жодного платежу, не повернено авто, відповідач не йде на контакт, уникає його, утримує у себе автомобіль та відмовляється сплатити борг з орендної плати. Оскільки термін оренди складає один рік з моменту прийняття автомобіля, автомобіль переданий позивачем та прийнятий відповідачем 08.08.2019, і орендар фактично продовжив користуватись автомобілем та не висловив орендодавцю намір припинити дію договору, позивач заперечень щодо припинення договору не висловлював, тому вважав що договір продовжено до 08.08.2021. Із посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог ст. 387, 526, 546, 611, 612, 625,1167 ЦК України просив розірвати договір оренди майна з правом викупу від 08.08.2019, посвідчений приватним нотаріусом Старобільського МНО Ганшиним В.О. зареєстрований в реєстрі за №1597, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача несплачену орендну плату за 16 місяців у сумі 24 000 грн, 3% річних у сумі 464 грн, інфляційні у сумі 736,06 грн, завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, витребувати від ОСОБА_2 на його користь автомобіль MERCEDES-BENZ 207D ПЕ загальний легковий пасажирський-В 1980 р.в. синього кольору номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключі від вказаного автомобіля. Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Ганшин Володимир Олександрович про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань, моральної шкоди, витребування майна задоволено частково. Розірвано договір оренди майна з правом викупу від 08.08.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 08.08.2019 р. приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Ганшиним В.О., зареєстрований у реєстрі за №1597. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 несплачену орендну плату у сумі 24 000 грн, три відсотки річних у сумі 464 грн та інфляційні нарахування у сумі 736,06 грн, моральну шкоду у сумі 3 000 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 7 000 грн відмовлено. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль MERCEDES-BENZ 207D ПЕ загальний легковий пасажирський-В 1980 р.в. синього кольору номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 та ключі від вказаного автомобіля. У задоволенні позовної вимоги про витребування у ОСОБА_2 оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відмовлено. Вирішено судові витрати. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині розірвання договору оренди майна з правом викупу від 08.08.2019, стягнення з відповідача на користь позивача несплаченої орендної плати у сумі 20 000 грн, трьох відсотків річних у сумі 464 грн та інфляційних нарахування у сумі 736,06 грн, моральної шкоди у сумі 3 000 грн, витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобілю MERCEDES-BENZ 207D ПЕ загального легкового пасажирського-В 1980 р.в. синього кольору номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 та ключів від вказаного автомобіля, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, та відповідно розподілити судові витрати. Доводами апеляційної скарги є те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини, які вважає суд встановленими, не підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, що є порушенням ст. 263 ЦПК України, оскільки спірний договір є змішаним як договір оренди майна з правом викупу, п. 1.1.4 якого орендодавець засвідчив його задовільний технічний стан станом на момент передачі його в оренду, а після укладення Договору при перевірці технічного стану автомобіля виявилось, що він абсолютно несправний та відповідач відмовився такий автомобіль приймати в оренду; між сторонами була усна домовленість, що відповідач за свої кошти відремонтує автомобіль і ці кошти будуть враховуватись при розрахунку за договором оренди, однак, діючи недобросовісно, зловживаючи процесуальними правами, позивач заперечує дану обставину і безпідставно стверджує, що відповідач отримав автомобіль в оренду, хоча акт приймання-передачі автомобіля відсутній; докази існування орендних зобов`язань відповідача та порушення ним умов Договору у суду були відсутні; ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу були отримані відповідачем до передачі автомобіля в оренду, які разом із автомобілем з вересня 2019 року до березня 2021 року перебували разом із автомобілем на СТО, звідки позивач не забирав свій автомобіль. Скаржник посилається на суперечливі умови договору, оскільки термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття автомобіля (п. 4.1.), а чинність договору починається з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1.), що не є тотожними поняттями та не співпадають у часі, натомість судом помилково ототожнено ці поняття та застосовано ч. 1 ст. 764 ЦК України щодо поновлення договору. Відсутність у відповідача у володінні спірного автомобіля, яким він ніколи ним не користувався, унеможливлює задоволення позову на підставі ст. 387 ЦК України (постанова Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі №703/5364/15-ц). Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що твердження та доводи відповідача надуманими, не чим не підтвердженими, без зазначення в чому саме полягає порушення судом першої інстанції матеріального права та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін. Стягнути судові витрати. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021 року визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Назарову М.В., склад колегії суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П. Апеляційне провадження по справі було відкрито 26 квітня 2021 року. Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 08 червня 2021 року об 11-30 год. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Отже, предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що Відповідно до копії договору оренди майна з правом викупу (а.с. 31-32), в поряду та на умовах, визначених цим договором, орендодавець ОСОБА_1 , зобов`язується передати орендареві ОСОБА_2 у строкове володіння та користування майно, що визначене у цьому договорі, з наступним переходом права власності на таке майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов`язується прийняти майно у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві оренду плату. Згідно п.1.1.2. вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування наступне майно: легковий автомобіль, а саме: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель - 207DПЕ, тип - загальний легковий загальний пасажирський-В, 1980 року випуску, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданий ТСЦ4442 06.08.2019р. Відповідно до п.1.1.3. вказаного договору, автомобіль, що є предметом цього договору, належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 4442 06.08.2019 року. Відповідно до п.1.1.4. вказаного договору орендодавець свідчить, що технічний стан автомобіля на момент передачі його в оренду задовільний та він придатний для використання за призначенням, а також, що йому не відомо про властивості або недоліки автомобіля, які можуть бути небезпечними для майна орендаря чи інших осіб або призвести до пошкодження самого автомобіля під час користування ним. Відповідно до п.1.1.5. вказаного договору, орендодавець свідчить, що на момент укладення цього договору вказаний автомобіль не перебуває під арештом, щодо нього не ведеться судові спори, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи оренди з іншими фізичними та юридичними особами, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не переданий. Факт відсутності заборони відчуження зазначеного предмету договору згідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна підтверджується витягом від 08.08.2019 року. Відповідно до п.2.1. зазначеного договору, об`єкт оренди передається в оренду для здійснення підприємницької діяльності та власних потреб орендарем. Сторонами спірного договору погоджено, що зазначене в п.1.1. цього договору автомобіль повинно бути передано орендодавцем та прийнятий орендарем відразу з моменту підписання договору (до п.3.1.); що передача майна в оренду здійснюється фактично передаванням ключів від автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (п.3.2.); що сторони при передачі майна зобов`язані перевірити справність автомобіля, що орендується (п.3.3.). Відповідно до п.4.1 вказаного договору термін оренди складає один рік з моменту прийняття автомобіля, що орендується. Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі в розмірі 1500 грн шляхом сплати орендної плати щомісячно в безготівковому порядку на картковий рахунок ( НОМЕР_4 ПриватБанк) орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця (п. 5.1., 5.2.) Відповідно до п.8.1. зазначеного договору, майно, що орендується, переходить у власність орендодавця, за умови внесення орендарем орендодавцеві всю належну останньому орендну плату, а також сплати орендодавцю 70 000 грн після закінчення договору, та відповідно до п.8.2. - порядок передачі та оформлення права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами за заявою орендодавця про отримання грошових коштів, зазначених у п.8.1. договору, справжність підпису на які засвідчено нотаріально та право власності підлягає реєстрації в територіальному сервісному центрі МВС України або іншому органі, який здійснюватиме реєстрацію прав власності на легкові автомобілі. У розділі 9 спірного договору сторони встановили відповідальність як орендаря, так і орендодавця у разі порушення кожним із них обов`язків за цим договором. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив із доведеності протягом розгляду справи передачу позивачем відповідачу спірного автомобіля в оренду на підставі укладеного між сторонами 08.08.2019 договору, який суд вважав поновленим на підставі ст. 764 ЦК України внаслідок продовження користування спірним майном відповідачем та відсутності заперечень з боку позивача на раніше встановлений договором строк, а оскільки відповідачем порушувалися умови договору та не сплачувалася орендна плата щомісяця, вказане має наслідком стягнення орендної плати за весь час користування майном до часу подання позову та передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність. Також істотне порушення відповідачем умов договору оренди, яким є несплата орендних платежів з 15.09.2019, має наслідком його розірвання на підставі ч. 1 ст. 651 ЦК України та витребування на підставі ст. 381 ЦК України автомобіля у відповідача на користь позивача і відшкодування завданої неможливістю використовувати належні позивачу грошові кошти моральної шкоди у розмірі 3000 грн. Переглядаючи вказане рішенні за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Щодо доводу апеляційної скарги про те, що те, що спірний договір є змішаним як договір оренди майна з правом викупу, що слід брати до уваги під час вирішення виниклого спору, колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Проте у відповідності до цієї ж норми до відносин сторін мають застосовуватися у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договору, елементи яких містяться у змішаному договорі. Оскільки у спірному договорі сторони погодили оренду належного позивачу автомобіля відповідачем на 1 рік зі сплатою щомісячно 1500 грн орендної плати на картковий рахунок ОСОБА_1 , то вірним слід вважати застосування до виниклих правовідносин загальних положень ЦК про найм (оренду). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Згідно за ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Сторони у спірному договорі визначили термін оренди як 1 рік з моменту прийняття автомобіля, що орендується (п. 4.1.), а передачу майна в оренду - фактичним передаванням ключів від автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі (п. 3.2.). Іншого моменту передачі майна сторони не визначали. Намагання відповідача довести повністю несправний технічний стан орендованого автомобіля, що виявилося ним лише після укладення Договору при перевірці, не підтверджено жодним доказом. Як не підтверджена і усна домовленість сторін про ремонт відповідачем автомобіля власним коштом з наступним зарахуванням витрачених грошей при розрахунку за договором оренди. Після підписання спірного договору сторонами належним доказом вказаних обставин мають бути лише додаткові угоди до цього Договору, що мають вноситися за взаємною згодою сторін, такі зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками Сторін (п. 10.3., 10.4. Договору). Оскільки належні докази будь-яких змін до договору оренди автомобіля не надані відповідачем, а одностороння відмова з боку орендаря від договору оренди не передбачена, то слід виходити з умов договору та загальних норм закону. Довід скарги про недобросовісність, зловживання процесуальними правами з боку позивача, який заперечує дану обставину і безпідставно стверджує, що відповідач отримав автомобіль в оренду, хоча акт приймання-передачі автомобіля відсутній, не заслуговує на увагу, оскільки складення акту приймання-передачі автомобіля як момент початку дії договору оренди сторонами не погоджувався, таке застереження в договорі відсутнє, а передачу майна обумовлено сторонами лише фактичним передаванням ключів від автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чого відповідач не заперечує. Звернення позивачем до суду за захистом своїх прав та на власний розсуд обґрунтована ним підставність свого позову не свідчить про недобросовісність з його боку та зловживання своїми процесуальними правами, а відповідає такій засаді цивільного судочинства як змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України). За таких обставин вірним є не спростоване відповідачем існування між сторонами орендних відносин. Посилання скаржника на суперечливі умови договору, оскільки термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття автомобіля (п. 4.1.), а чинність договору починається з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1.), що не є тотожними поняттями та не співпадають у часі, є власним тлумаченням відповідачем умов договору та не спростовують вказаного існування між сторонами орендних відносин. До того ж, зазначення в договорі про його до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, не є встановленим строком дії договору в розумінні закону. Як не заслуговує на увагу і посилання скаржника на те, що ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу були отримані ним до передачі автомобіля в оренду, які разом із автомобілем з вересня 2019 року до березня 2021 року перебували разом із автомобілем на СТО, звідки позивач не забирав свій автомобіль, оскільки умовами спірного договору не передбачений такий обов`язок позивача. Щодо строку оренди автомобіля, то він сторонами визначений як 1 рік з моменту прийняття автомобіля, що орендується, та який сплинув 07 серпня 2020 року. Застосування до правовідносин сторін вимог ст. 764 ЦК України, яка передбачає правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, то колегія суддів не знаходить підстав для її застосування, оскільки по справі є встановленим невиконання відповідачем як наймачем з першого місяця оренди своїх обов`язків зі сплати орендних платежів, про що зазначав сам позивач та про фактичний спір між сторонами протягом дії договору. Оскільки строк дії договору сплинув 07.08.2020, по справі не встановлено поновлення договору оренди на новий строк, то відсутні підстави для розірвання договору оренди, який припинив свою дію. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати з 08.08.2019 до 07.08.2020 - 1500 х 12 = 18000 грн є обґрунтованими. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому з відповідача на користь позивача належить до сплати три відсотки річних від простроченої суми орендної плати за час прострочення по дату подання позову (в межах позовних вимог), 443,30 грн та інфляційні нарахування від строченої суми орендної плати за час прострочення становлять з урахуванням періоду, за який визначається індекс інфляції, з жовтня 2019 року до грудня 2020 року щодо кожного щомісячного платежу 1500 грн: 100.7, 100.1, 100.2, 99.7, 100.8, 100.8, 100.3, 100.2, 99.4, 99.8, 100.5, 101, 101.3, 100.9 - 736,06 грн. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. В даному випадку відповідальності, встановлена законом у вигляді стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, передбачена статтею 625 ЦК України, не обмежується застосуванням до правопорушника виключно наслідків, передбачених вказаною нормою, а може бути, у тому числі, покладення на особу обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду (за умови її доведення), яка згідно пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Позбавлення позивача доходу від використання орендарем належного позивачу майна, на якій той правомірно розраховував, тривалість такого порушення, протиправна поведінка завдавача шкоди свідчить як про наявність шкоди, так і про причинний зв`язок між ними, та з урахуванням обставин справа є обґрунтованою у розмірі 1000 грн. Що стосується позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ст. 387 ЦК України, то судом першої інстанції встановлено, що оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу містився у матеріалах даної справи і відповідач ОСОБА_2 його не має, а крім того, вказаний спосіб захисту може застосовуватися за відсутності договірних правовідносин між сторонами, а вимог про повернення майна ОСОБА_1 не заявлено. Тому у задоволенні позову слід відмовити з цієї підстави. Суд наведеного не врахував та припустився вказаної невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, що у відповідності до вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням сплати позивачем за подання позовної заяви 840,80 грн та підтверджених належними доказами понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн (в суді першої інстанції) та 5000 грн (в суді апеляційної інстанції), щодо зменшенню розміру яких відповідачем не заявлялося, а суд з власної ініціативи вказане не вирішує, а також сплаченого позивачем за подання позовної заяви судового збору у розмірі 840,80 грн та за подання відповідачем апеляційної скарги судового збору у розмірі 1261,20 грн, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог належить 8547,80 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Ганшин Володимир Олександрович про стягнення орендної плати, трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань, моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) орендну плату з 08 серпня 2019 року до 07 серпня 2020 року у сумі 18000 грн, три відсотки річних у сумі 443,30 грн, інфляційні втрати у сумі 736,06 грн, моральну шкоду у розмірі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог в оскаржуваній частині відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 8547,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 11 червня 2021 року. Головуючий Судді: