Ухвала КЦС ВС № 752/10914/19

Ухвала 10 червня 2021 року м. Київ справа № 752/10914/19 провадження № 61-8788ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 18 серпня 2018 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по Київській трасі, 25 км, 1, в напрямку м. Києва, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Kia Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до Полісу № АК7662772 та договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 206 698,07 грн. Однак, відповідно до проведеної експертизи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Kia Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 268 330,07 грн. Посилаючись на те, що відповідач є безпосереднім заподіювачем шкоди, з урахуванням оплати ПАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь майнову шкоду у розмірі 61 632,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 61 632,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. 24 травня 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). У вказаній справі ціна позову становить 61 632,00 грн і станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн). Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиною правозастосовчої практики. Аналіз судових рішень у справі та наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиною правозастосовчої практики. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук