Постанова 4873 № 910/1056/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" травня 2021 р. Справа№ 910/1056/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Попікової О.В. Євсікова О.О. за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д. за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 31.05.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" про забезпечення позову у справі №910/1056/21 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ МАКЕТ КОМПАНІ" до Міністерства юстиції України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-МОНОЛІТ" 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" про визнання протиправним та скасування наказу, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" до Міністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ МАКЕТ КОМПАНІ" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-МОНОЛІТ" про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/1056/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти (а також скасовувати) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії, записи, рішення пов`язані з виконанням наказу Міністерства юстиції України № 289/5 від 22.01.2021 року "Про задоволення скарги" відносно об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 1842648032224, павільйон "Овочі-Фрукти" оптового ринку сільськогосподарської продукції загальною площею 7239.1 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 110-А, літера "А", який розташовано на земельній ділянці з кадастровим №3222486200:04:001:5006. В іншій частині заяви відмовлено. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено, що невжиття визначених ними заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з даною ухвалою, Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/1056/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" про забезпечення позову відмовити повністю. В прохальній частині апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду. Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, зокрема ст. 136, 137 ГПК України. Скаржник наголошує, що заявником не наведено достатніх та допустимих у розумінні ст.ст. 73,77,78,79 ГПК України доказів вчинення відповідачем дій, на порушення його майнових прав. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 дану апеляційну скаргу залишено без руху. Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 поновлено Міністерству юстиції України пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/1056/21. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 31.05.2021 о 14:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 19.05.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень, міркувань, доповнень в письмовій формі до 19.05.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. ТОВ "БЕСТ МАКЕТ КОМПАНІ" у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України просив залишити її без задоволення, оскаржену ухвалу - без змін. ТОВ "ОІЛСІ" просив у задоволенні апеляційної скарги Міністерства юстиції України відмовити, оскаржену ухвалу залишити без змін. ТОВ "СПЕЦБУД-МОНОЛІТ" у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України просив скаргу залишити без задоволення, оскаржену ухвалу залишити без змін. ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" (ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 його було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ») просив у задоволенні апеляційної скарги Міністерства юстиції України відмовити, оскаржену ухвалу залишити без змін. Явка представників сторін. В судове засідання від 31.05.2021 з`явилися усі учасники апеляційного провадження. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 25.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ МАКЕТ КОМПАНІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 289/5 від 22.01.2021. Позов мотивовано тим, що наказ Міністерства юстиції України від № 289/5 від 22.01.2021 є таким, що прийнятий передчасно з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.03.2021; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД-МОНОЛІТ" третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. 11.02.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 289/5 від 22.01.2021. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №289/5 від 22.01.2021, оскільки позивач вважає, що оскаржуваним наказом було порушено його право власності, набуте на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, зареєстрованому в реєстрі за № 45 та посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Д.В., оскільки прийняття такого наказу призвело до скасування, як запису про право власності, у якої позивач придбав нерухоме майно, так і запису про право оренди ТОВ "БЕСТ МАКЕТ КОМПАНІ", якому ТОВ "ОІЛСІ" як власник передало в користування таке нерухоме майно. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/1056/21, вимоги за первісним позовом об`єднано в одне провадження з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; підготовче засідання призначено на 03.03.2021. 25.02.2021 через відділ діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить до набрання законної сили рішенням у даній справі: - зупинити дію оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2021 № 289/5 "Про задоволення скарги"; - заборонити Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти (а також скасовувати) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії, записи, рішення пов`язані з виконанням Наказу Міністерства Юстиції України №289/5 від 22.01.2021 року "Про задоволення скарги" відносно об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 1842648032224, павільйон "Овочі-Фрукти" оптового ринку сільськогосподарської продукції загальною площею 7239.1 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 110-А, літера "А", який розташовано на земельній ділянці з кадастровим №3222486200:04:001:5006. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного. Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 ГПК України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі. Пунктом 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного конкретного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі № 911/2930/17. Суд враховує, оскільки у цьому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" звернулося до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заява про вжиття заходів до забезпечення позову вмотивована тим, що скасування рішень, прийнятих 13.01.2021 державними реєстраторами Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщевою Тетяною Вікторівною, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лисенком Сергієм Олексійовичем, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Дмитром Володимировичем, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності, перехід права власності та запис про право оренди, може спричинити втрату можливості у позивача на задоволення своїх прав як орендаря, оскільки в разі скасування рішень про державну реєстрацію права власності ТОВ "СПЕЦБУД-МОНОЛІТ", на об`єкти іпотечного майна, останні можуть бути відчужені, змінені чи знищені. Отже, за посиланнями заявника, на існує висока вірогідність того, що в ході розгляду справи оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №289/5 від 22.01.2021 буде виконаний, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, виходячи з того, що предметом спору є вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу. Заявник зазначає, що існує ризик того, що у разі не вжиття вказаних способів забезпечення позову, ТОВ "ОІЛСІ" доведеться оскаржувати в судовому порядку відповідні реєстраційні дії, які здійснені (проведені) на підставі незаконного наказу. Зважаючи на наведені заявником обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що виконання оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України під час розгляду справи може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі виходячи з того, що предметом спору є вимога про визнання протиправним та скасування спірного наказу. Суд враховує, що згідно з п. 31 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію. Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії". Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". У цьому зв`язку суд враховує також правову позицію викладену в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №289/5 від 22.01.2021, оскільки позивач вважає, що оскаржуваним наказом було порушено його право власності, набуте на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, зареєстрованому в реєстрі за № 45 та посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Д.В., оскільки прийняття такого наказу призвело до скасуванн,я як запису про право власності, у якої позивач придбав нерухоме майно, так і запису про право оренди ТОВ "БЕСТ МАКЕТ КОМПАНІ", якому ТОВ "ОІЛСІ" як власник передало в користування таке нерухоме майно. Оскільки ТОВ "ОІЛСІ" звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, як вже було зазначено судом в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18). Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що такий захід забезпечення позову, як заборона Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти (а також скасовувати) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії, записи, рішення пов`язані з виконанням наказу Міністерства юстиції України №289/5 від 22.01.2021 року "Про задоволення скарги" відносно об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 1842648032224, павільйон "Овочі-Фрукти" оптового ринку сільськогосподарської продукції загальною площею 7239.1 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 110-А, літера "А", який розташовано на земельній ділянці з кадастровим №3222486200:04:001:5006 до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі є обґрунтованим, співмірним та адекватним. Суд зазначає, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав власності або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "ОІЛСІ". Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви в частині вимог заявника про зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №289/5 від 22.01.2021 "Про задоволення скарги", з огляду на наступне. Як вбачається із позовних матеріалів, наказом Міністерства юстиції України №289/5 від 22.01.2021 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" від 14.01.2021 задоволено частково; скасовано рішення №56135347 від 13.01.2021, прийняте державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщевою Тетяною Вікторівною; скасовано рішення №56130153 від 13.01.2021, прийняте приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лисенком Сергієм Олексійовичем; скасовано рішення №56136616 від 13.01.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Дмитром Володимировичем; анульовано доступ державному реєстратору Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщевій Тетяні Вікторівні, приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Лисенку Сергію Олексійовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; блоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ігнатову Дмитру Володимировичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці. Саме цей наказ є предметом оскарження в цій справі. За наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки доказів, пояснення сторін повинен зробити висновок про правомірність чи неправомірність вказаного наказу та наявність чи відсутність підстав для його скасування. Доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову, є аналогічними тим, що зазначені ним в позові, і їх перевірка судом фактично призведе до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в цій справі. Крім того, суд зауважує, що заходи забезпечення позову шляхом зупинення конкретно визначених реєстраційних дій, які задоволено судом, охоплюються заходами забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу. Іншими словами фактично у даному випадку деталізовано конкретний перелік дій, які тимчасово заборонено вчиняти стосовно спірного майна, такі дії повністю відповідають вимогам діючого законодавства, що стосується питань власності. Посилання скаржника на те, що заявником не наведено достатніх та допустимих у розумінні ст.ст. 73,77,78,79 ГПК України доказів вчинення відповідачем дій, на порушення його майнових прав суд відхиляє. В даному випадку вживалися заходи забезпечення позову, які є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими і досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, наслідком виконання спірного наказу стане припинення права власності на спірне майно у теперішнього власника та повернення майна у власність попереднього, що суттєво ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а відтак і захист прав позивача у разі задоволення позову, зважаючи на наявний між сторонами спір щодо зазначеного майна. Суд вкотре наглошує, що виходячи із спірних правовідносин, у даному випадку вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. Такі заходи стосуються виключно спірного майна і унеможливлюють проведення будь-яких господарських операцій відносно такого майна до вирішення спору по суті та в будь якому випадку не перешкоджатимуть виконанню рішення суду, як у разі задоволення позову так і у випадку відмови у задоволенні позову. Вжиті заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду по даній справі, оскільки спір стосується визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Таким чином, з огляду на викладене вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову. У разі зміни таких обставин сторони не позбавленні права звернутись із відповідною заявою про скасування заходів про забезпечення позову. З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України. Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Заявником наведено достатньо обґрунтовані доводи та фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Судові витрати. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/1056/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови суду складено та підписано - 14.06.2021. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.В. Попікова О.О. Євсіков