Ухвала КЦС ВС № 753/19942/17

Ухвала 11 червня 2021 року м. Київ справа № 753/19942/17 провадження № 61-8564ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» про захист честі, гідності, а також ділової репутації та спростування недостовірних даних, ВСТАНОВИВ: 21 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року в указаній вище справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки постанову Київським апеляційним судом прийнято 25 листопада 2020 року (дата складення повного тексту відсутня), касаційну скаргу подано 21 травня 2021 року, тобто поза межами строку, передбаченого процесуальним законом. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку з посиланням на те, що копію постанови Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року отримано 15 березня 2021 року, на підтвердження відправлення на адресу заявника поштової кореспонденції надано копію конверту. Крім того, посилається на хворобу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК», що підтвердив візитом до лікаря 18 березня 2021 року. Через посилення карантину у м. Києві з 05 квітня 2021 року уповноважені представники відповідача не мали можливості передати копію постанови суду апеляційної інстанції. З 15 квітня 2021 року по 02 травня 2021 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» - адвокат Демідова О. І. перебувала по робочих справах за кордоном, на підтвердження вказаного надали квитки, а після повернення 14 днів перебувала на самоізоляції. Указані підстави не можна вважати поважними, оскільки заявник не надає будь-яких належних доказів отримання ним копії судового рішення (довідка суду, супровідний лист, тощо). Копія поштового конверту не може бути достатнім та належним доказом поважності причин пропуску строку, оскільки не містить інформацію про те, що саме оскаржувана постанова апеляційного суду вручена скаржнику. Копія консультативного висновку терапевта ТОВ «Аксімед плюс» від 18 березня 2021 року не підтверджує перебування Демідової О. І. на лікуванні. Посилання заявника на карантинні заходи, як на підставу пропуску строку на касаційне оскарження, суд також не може визнати поважними, оскільки заявником не додано до матеріалів касаційного провадження жодних належних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» подати касаційну скаргу у передбачений ЦПК України строк, зокрема, на підтвердження причин пропуску відповідного строку, які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, а також об`єктивної неможливості (наявності хвороби та перебування на лікарняному керівника; відсутності інших уповноважених осіб на вчинення відповідних дій від імені юридичної особи) подання скарги у строк, встановлений у статті 390 ЦПК України, а також до часу звернення із скаргою, що вказує на необґрунтованість заявленого ним клопотання. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України). Перебування представника заявника Демідової О. І. за кордоном також не позбавляло права скаржника - юридичну особу раніше звернутися із касаційною скаргою. Отже, зазначені заявником причини пропуску процесуального строку не можуть бути визнані поважними. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Київського апеляційного суду прийнято 25 листопада 2020 року, оприлюднено 21 грудня 2020 року. Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. З огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 124 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини. У зв`язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Окрім цього, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки скаржником порушено вимоги частини 2 статті 389 та пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. При цьому під порушенням норм матеріального та процесуального права розуміється певна (певні) норма (норми) певного закону (законів), у випадках передбачених частиною 2 статті 376 ЦПК України (порушення норм матеріального права) або здійснення процесуальних дій всупереч приписам процесуального закону (порушення норм процесуального права). Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї (цих) підстави (підстав). Доводи касаційної скарги не дають можливості суду чітко визначити, чи на думку скаржника суд апеляційної інстанції мав керуватися іншим правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), чи бажає скаржник відступити від правового висновку Верховного Суду, яким керувався суд апеляційної інстанції (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України), тощо. З огляду на імперативну вказівку пункту п`ятого частини другої статті 392 ЦПК України чітке посилання на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену частиною другою статті 389 ЦПК України є однією з обов`язкових умов щодо форми та змісту касаційної скарги, а суд касаційної інстанції в розумінні статті 13 ЦПК України позбавлений права на власний розсуд поза волею скаржника обирати підставу касаційного оскарження, її обґрунтування з узагальнених доводів касаційної скарги. Цитування переліку підстав касаційного оскарження не є належним виконанням вимог пункту п`ятого частини другої статті 392 ЦПК України. За таких обставин, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу, зазначивши підставу (підстави) із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), із обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), та надати копії уточнених скарг відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя: Є. В. Петров