Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/1353/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1353/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М., Разюк Г.П., секретар судового засідання Бебик А.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: Онищенко Л.В., у порядку самопредставництва; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 березня 2021 року (повний текст складено 26.03.2021р.) по справі № 915/1353/20 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю САЛОХА-П про: стягнення коштів у сумі 654 839,54 грн.,- суддя суду першої інстанції: Коваль С.М. дата та місце винесення рішення: 03.03.2021р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 09.06.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ (КЕВ) міста Миколаїв (позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «САЛОХА-П» (відповідач) про стягнення з останнього 654 839, 54 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором від 16.08.2016р. №13. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на те, що грошове зобов`язання за укладеним між сторонами договором про спільний обробіток землі від 16.08.2016р. №13 відповідач виконав із простроченням, внаслідок чого на заборгованість у період з жовтня 2019 року по липень 2020 року позивачем здійснено нарахування пені у порядку п. 8.4 договору. В процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідач просив суд зменшити розмір пені до 50 000,00 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2021р. у справі №915/1353/20 (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю САЛОХА-П на користь квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва 50 000,00 грн. пені (з урахуванням ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2021р. про виправлення описки), а також відшкодовано витрати на оплату судового збору у розмірі 9 822,59 грн. Господарський суд Миколаївської області з`ясував, що заборгованість та прострочення платежів відповідачем, на яку нараховані санкції, підтвердженні рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2020р. у справі №915/195/20, що свідчить про правомірність нарахування пені позивачем. Водночас, врахувавши клопотання ТОВ САЛОХА-П про зменшення пені та виконання відповідачем основного зобов`язання у повному обсязі (закрито провадження у справі №915/195/20 в частині позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «САЛОХА-П» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв заборгованості за договором, у зв`язку з відсутністю предмета спору), зазначивши, що прострочення плати жив не було тривалим, місцевий господарський суд, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, суд, зменшив розмір пені до суми 50 000,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2021р. у справі №915/1353/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Так, апелянт, посилаючись на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що відповідачем у справі не надано жодного доказу, який би давав можливість суду прийти до висновку про можливість зменшення пені. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тяжкого матеріального стану товариства, невиконання зобов`язань щодо відповідача третіми особами, засуха, що мала негативні наслідки для врожаю чи будь-які інші обставини, а тому, є незрозумілим на підставі яких фактичних даних суд дійшов висновку, що систематичність порушень не надають право позивачу на отримання пені в повному розмірі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2021р. у справі №915/1353/20, розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено на 09.06.2021р. Ухвалою суду першої інстанції від 21.05.2021р. за заявою КЕВ м. Миколаєва призначено провести судове засідання, призначене на 09.06.2021 року о 10:00 год. у справі №915/1353/20, у режимі відеоконференції У судовому засіданні 09.06.2021р., яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Водночас участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216, 270 Господарського процесуального кодексу України). Суд апеляційної інстанції також не визнавав явку представників учасників справи у судове засідання 12.05.2021р. обов`язковою. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. У судовому засіданні 09.06.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2016 року між КЕВ міста Миколаїв (Сторона-1) та ТОВ «САЛОХА-П» (Сторона-2) був укладений Договір про спільний обробіток землі (далі Договір), відповідно якого сторони домовились про спільну діяльність і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані позивачу в безстрокове користування та можливостей ТОВ «САЛОХА-П» спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та подальша реалізація (п. 1.1. Договору). Додатковими угодами №1 від 07.04.2017р., №2 від 10.09.2018р. та №3 від 13.02.2019р. сторони погоджували внесення змін до Договору. Внесок Сторони-1: вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 5 000 га згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору, а також ділова репутація та ділові зв`язки та складає 11450000,00 грн. з урахуванням податків та зборів, що виникають в процесі виконання умов Договору (п. 6.1., в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.04.2017р.); Внесок Сторони-2: грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка фунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв`язки, інше, що встановлюють Сторони по закінченню сільськогосподарського року (п. 6.2. Договору). Відповідно до п. 8.1. Договору прибуток, що отримується Сторонами від спільної обробки землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому Сторона-1 в будь-якому випадку (окрім випадків передбачених договором) повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеними у статті 6 цього Договору (п. 8.1). Пунктом 8.3. Договору Сторони встановили, що фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні-1 та утримання відповідної частки прибутку Стороною-2. При цьому, при нарахуванні та сплаті частки Стороні-1 утримуються сума сплачених Стороною-2 податків та зборів, які виникають у процесі виконання умов договору. За умовами п. 8.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 10.09.2018р.) Сторони погодилися, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 щомісячно, до 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з січня поточного календарного року до червня цього ж року грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. та з липня по грудень поточного календарного року грошові кошти в сумі 1708333,34 грн., що в загальному дорівнює розміру внеску Сторони-1, як дострокове розподілення очікуваного прибутку від спільної діяльності у поточному календарному році. При цьому Сторони домовились, що розподіл прибутку в 2018 році здійснюватиметься наступним чином: Сторона-2, починаючи з 20.09.2018р. та в подальшому до 20 числа кожного поточного місяця, здійснює перерахунок на розрахунковий рахунок Сторони-1 грошових коштів у розмірі 1708333,34 грн., при цьому частина прибутку, в сумі 4616666,68 грн., що підлягала сплаті за січень-серпень 2018р. має бути перерахована Стороною-2 до 20 грудня 2018 року. Кінцевим строком розподілу прибутку у 2018 році вважається 20 грудня 2018р. За умов належного виконання зазначеного порядку розподілу прибутку Сторона-2 набуває права самостійно та на власний розсуд розпоряджатись рештою результатів спільної діяльності. У разі порушення Стороною-2 умов Договору в частині порядку чи строків дострокового розподілу прибутку, остання зобов`язана сплатити на користь Сторони-1 пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, визначеного пунктом 8.4 Договору (п. 11.4. Договору у редакції Додаткової угоди №3 від 13.02.2019р). Вищевказаний Договір та Додаткові угоди до нього скріплені підписами уповноважених представників сторін та печатками обох юридичних осіб. Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «САЛОХА-П» було порушено умови Договору, оскільки мало місце несвоєчасна плата обумовлених Договором платежів. Однак, відповідач виконав відповідне зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується судовим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2020р. у справі №915/195/20, яким закрито провадження в частині оплати коштів за Договором, у зв`язку з відсутністю предмета спору. При цьому, апеляційною колегією встановлено, що при розгляді справи №915/195/20 судом було зазначено про те, що ТОВ «САЛОХА-П» сплатило на рахунок позивача грошові кошти в сумі 8 089 180,66 грн., що перевищувало розмір претензійних вимог позивача до відповідача у справі №915/195/20, а саме: 5 494 125,32 грн. основного боргу та 39 092,00 грн. нарахованих 3% річних. Однак, посилаючись на ст. ст. 249, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, КЕВ міста Миколаїв знов звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з ТОВ «САЛОХА-П» 654 839,54 грн. пені за загальний період нарахування з 21.10.2019 року по 29.07.2020 року, у зв`язку із простроченими платежів за Договором. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Приписами ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Як встановлено судовою колегією, Сторони у договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення взятих на себе зобов`язань з дострокового розподілення очікуваного прибутку від спільної діяльності у строки, визначені у Договорі, а саме, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, визначеного пунктом 8.4 Договору І матеріалами справи підтверджуються обставини обґрунтованості нарахування позивачем пені внаслідок прострочення відповідачем у строки, визначені Договором, перерахунку коштів (прибутку позивача) від спільної діяльності. Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 233 Господарського кодексу України врегульовано право суду зменшити розмір штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. За положенням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19. За відсутності у законі переліку виняткових обставин, що дозволяють зменшити розмір санкцій, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених в статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі №912/1703/18. Як свідчать матеріали справи, позивач нарахував пеню у загальному розмірі в 654 839,54 грн., виходячи із суми боргу 1 677 468,68 грн., яка обліковувалась за відповідачем, за твердженням КЕВ міста Миколаїв, станом з 21.10.2019р. по 29.07.2020р. (а.с. 26-36). Разом з тим, апеляційною колегією встановлено, що під час розгляду справи №915/195/20, рішення у якій було прийнято 13.10.2020р. (тобто, після кінцевої дати розрахунку пені у даній справі), ТОВ «САЛОХА-П» було сплачено на користь КЕВ міста Миколаїв 8 089 180,66 грн., при тому, що позовні вимоги у вказаній справі дорівнювали у загальному розмірі 5 533 217,32 грн. (5 494 125,32 грн. основного боргу та 39 092,00 грн. нарахованих 3% річних). Отже, позивач повністю отримав те, на що він розраховував при укладенні Договору та Додаткових угод до нього. Більш того, з урахуванням суми 3% річних, ТОВ «САЛОХА-П» сплатило КЕВ міста Миколаїв кошті, які перевищили розмір претензійних вимог позивача у справі №915/195/20 на 2 555 963,34 грн. При цьому, судова колегія звертає увагу, що позивачем жодним чином не доведено наявності реальних збитків, заподіяних останньому відповідачем внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання. Навпаки, апеляційний суд вважає, що сплачена відповідачем надлишкова сума у розмірі 2 555 963,34 грн. майже у чотири рази перевищує заявлену до стягнення у даній справі №915/1353/20 суму пені у розмірі 654 839,54 грн. Таким чином, колегія суддів зазначає, що розмір заявленої пені є досить надмірним та зачіпає майнові інтереси відповідача, а позивач не зазначає, що у зв`язку з несвоєчасним отриманням прибутку від спільної діяльності він зазнав будь-яких збитків. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. вбачається, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таким чином, проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду розцінює відповідне зменшення до 50 000,00 грн. як таке, що не порушує справедливого балансу інтересів обох сторін, з урахуванням отримання позивачем коштів за Договором, які навіть перевищили очікуваний розмір прибутку. Водночас, судова колегія звертає увагу, що у даній справі №915/1353/20 місцевий господарський суд не звільнив ТОВ «СОЛОХА-П» від відповідальності, а лише зменшив розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, у зв`язку з обґрунтованістю відповідної заяви відповідача. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги, у не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог КЕВ міста Миколаїв. За таких обставин, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2021р. без змін, а апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв - без задоволення. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2021р. у справі №915/1353/20 - без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений та підписаний 11.06.2021р. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Головей В.М. Суддя Разюк Г.П. У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції Південно-західним апеляційним господарським судом, копії даної постанови поштою не надсилаються. Надіслати копію цієї постанови від 09.06.2021р. на електронні адреси, зазначені учасниками справи.