Постанова 4855 № 810/3246/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3246/16 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 18.02.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Університету державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Університету державної фіскальної служби України, в якому просив суд: - зобов`язати Університет ДФС України здійснити перерахунок та виплатити на його користь грошове забезпечення за період з 02.03.2015 по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 858,57 грн; - зобов`язати Університет ДФС України нарахувати та виплатити на його користь матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу - 3783,00 грн у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014 рік (згідно з наказом від 12.01.2015 № 4-в), за 2015 рік (згідно з наказом від 03.03.2016 № 32-в) та за 2016 рік (згідно з наказом від 19.05.2016 № 50-в) відповідно; - зобов`язати Університет ДФС України здійснити перерахунок та виплатити на його користь одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який складає 18 років 04 місяці 26 днів, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 858,57 грн та середньомісячного грошового забезпечення - 18459,25 грн; - зобов`язати Університет ДФС України здійснити перерахунок та виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток в органах внутрішніх справ та податковій міліції у загальній кількості 56 календарних днів, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 858,57 грн; - зобов`язати Університет ДФС України відшкодувати заподіяну йому моральну (немайнову) шкоду за період з 02.03.2015 по день фактичного розрахунку у розмірі, встановленому з 01.01.2017 відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" мінімальної місячної заробітної плати - 3200,00 грн за кожен повний місяць порушення його прав у сфері трудових відносин. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, задоволено адміністративний позов частково. Постановою Верховного суду від 29.04.2020 касаційні скарги ОСОБА_1 та Університету державної фіскальної служби України задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 в частині зобов`язання Університету державної фіскальної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення 14767 грн 56 коп, скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 в частині зобов`язання Університету державної фіскальної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу 3783 грн 00 коп у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014 рік, за 2015 рік та за 2016 рік скасовано та в цій частині адміністративну справу № 810/3246/16 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 залишено без змін. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Університету державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, зокрема не враховано, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, а також про відсутність поважних причин його неявки, оскільки жодного процесуального документу суду (зокрема, ухвали про прийняття справи до провадження, а також судових повісток) у вказаній справі він не отримував. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 20.05.2021 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції залишаючи позову заяву без розгляду виходив з того, що 18 січня 2020 року та 18 лютого 2020 року позивач в судові засідання не з`явився, хоч про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Також позивач надав заяву про перенесення підготовчого судового засідання, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 04 грудня 2019 року. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. Наведена норма кореспондується із закріпленим у п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Частиною 2 ст. 131 КАС України встановлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд. З матеріалів справи вбачається, що після надходження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Університету державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії до Київського окружного адміністративного суду Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судове засідання. Розгляд справи призначений на 26.10.2020 року та 25.11.2020 року відкладався у зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача. В судове засідання призначене на 18.01.2021 не з`явились позивач та представник відповідача. Про час та місце розгляду справи позивача повідомлено належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (т. 5 а.с. 12). Наступне судове засідання призначено судом на 18.02.2021 року. Як вбачається з матеріалів справи, повістку про виклик позивача в судове засідання направлено останньому, за місцем проживання 20.01.2021 року, однак поштове направлення повернулось до суду не врученим. Відповідно до явного в матеріалах справи конверту, такий містить довідку поштового відділення про причини повернення/досилання поштового направлення, де зокрема зроблено відмітку, що направлення не вручено за закінченням терміну зберігання, також міститься позначення що поштове направлення не вручено, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Інших доказів вжиття судом заходів про належне повідомлення позивача про призначення розгляду справи на 18.02.2021 року матеріали справи не містять. Колегія суддів звертає увагу, що в своєму рішенні від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц Верховний Суд підкреслив, що в матеріалах справи повинні бути відомості щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи. Такі відомості, які містилися в матеріалах справи, як про повернення суду апеляційної інстанції повістки про виклик позивача до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання", не свідчать про відмову позивача від одержання повістки чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Та не є належним повідомлення сторони. При цьому, суд критично оцінює наявність на довідці про причини повернення поштового направлення, ще однієї помітки, про невручення направлення у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, всі наступні поштові направлення за адресою позивачем отримано. Більш того, зміну місця проживання та /або перебування також заперечує апелянт. Інших доказів вжиття судом заходів про належне повідомлення позивача про призначення розгляду справи на 18.02.2021 року матеріали справи не містять, хоча у позивача наявні альтернативні засоби зв`язку (електронна адреса, телефон). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що про призначення розгляду справи 18.02.2021 позивача належним чином повідомлено не було. За таких обставин, враховуючи положення КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вирішуючи питання про те, чи була повторна неявка позивача у судове засідання, суд першої інстанції дійшов хибного висновку. Адже, в силу ч. 5 ст.205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Таким чином, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що суд першої інстанції при залишенні даного позову без розгляду не дотримався вимог ч. 5 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України та з порушенням норм процесуального права постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, колегія суддів наголошує, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, не дотримавшись норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,- П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Університету державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року скасувати. Справу № 810/3246/16 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя І. О. Грибан (Повний текст постанови складено 11.06.2021)