Постанова 4855 № 640/9792/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9792/20 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 у справі за адміністративним позовом науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа - приватне підприємство «Воронівка Агро» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: НВ ТОВ «Агро-Інтер» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка С.С., яка полягає у невчиненні дій щодо надсилання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26.11.2019, постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2019, постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2019 у виконавчому провадженні № 37674119 на адресу позивача; - зобов`язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка С.С. надіслати на адресу позивача постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26.11.2019, постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2019 у виконавчому провадженні № 37674119; - визнати протиправною та скасувати постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка С.С. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26.11.2019, про стягнення виконавчого збору від 26.11.2019 у виконавчому провадженні № 37674119. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2020 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка С.С., яка полягає у невчиненні дій щодо надсилання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 26.11.2019, постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2019, винесені у межах виконавчого провадження №37674119 на адресу науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер»; визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка С.С. про стягнення виконавчого збору від 26.11.2019, винесену у межах виконавчого провадження №37674119; визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенка Сергія Сергійовича про стягнення витрат виконавчого провадження від 26.11.2019, винесену у межах виконавчого провадження № 37674119; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 31.12.2020 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що судом, при ухваленні рішення у справі від 22.12.2020 не було вирішено питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 присуджено за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки витрати на правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн. підтверджено належними доказами, то вони підлягають стягненню з відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер». Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване додаткове рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. На підтвердження здійснення понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 22 квітня 2020 року №22-04/3, укладеного між науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» та адвокатським об`єднанням «Щиглов і партнери», копію додатку № 1 від 22 квітня 2020 року по договору № 22-04/3 про надання правової допомоги від 22.04.2020, копію ордеру на надання правової допомоги від 22 квітня 2020 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18 травня 2017 року серії КВ № 5900, копію акту наданих послуг від 09.07.2020 згідно договору № 22-04/3 про надання правової допомоги від 22.04.2020, копію звіту про обсяг наданих послуг від 09.07.2020 згідно договору № 22-04/3 про надання правової допомоги від 22.04.2020, копію рахунку № 102 від 09.07.2020, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 55 від 09.07.2020 на суму 30 000,00 грн., копію довідки № 1/09-07-2020 від 09.07.2020. Відповідно до умов пункту 1.2 договору №22-04/3 про надання правової допомоги від 22 квітня 2020 року клієнт дає завдання, а адвокатське об`єднання зобов`язується відповідно до завдання клієнта надавати йому юридичні послуги за відповідну плату. Згідно з пунктом 5.1 договору плата за надані адвокатським об`єднанням послуги за цим договором встановлюється відповідно до виставлених останнім актів наданих послуг згідно переліку вартості послуг зазначених у додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до пункту 1 додатку №1 від 22 квітня 2020 року по договору № 22-04/3 про надання правової допомоги від 22.04.2020, розмір гонорару адвокатського об`єднання за надані послуги згідно цього договору є фіксованим та складає 30 000, 00 грн., сплачується клієнтом в порядку пункту 5.2 договору. У відповідності до акту наданих послуг від 09 липня 2020 року сторони погоджують те, що адвокатським об`єднанням надано клієнту наступну професійну правничу допомогу, а саме: 1) юридичний аналіз документів, формування правової позиції; 2) підготовка та подання адміністративного позову від 30.04.2020; 3) підготовка заяви та подання заяви про усунення недоліків адміністративного позову від 22.05.2020; 4) підготовка та подання клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу від 05.06.2020; 5) підготовка та подання заяви про розгляд справи без участі позивача від 12.06.2020 від 30.06.2020; 6) уточнення інформації про судовий розгляд справи в суді 1-ї інстанції. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. …При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг». Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації науково-виробничу товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на професійну правничу допомогу є 10 000, 00 грн. Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неспівмірність стягнення витрат на правничу допомогу із складністю справи. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що на користь науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00 грн. Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм чинного законодавства. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити частково. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 скасувати в частині стягнення з відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даних вимог - відмовити. В іншій частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.