Постанова 4855 № 640/8346/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8346/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., при секретарі судового засідання Тукалової О.В. за участю учасників судового процесу: від позивача (апелянта): ОСОБА_1, Бівалькевич Б.В., від відповідача 1: Ангесіс Н.О., від відповідача 2: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у місті Києві, заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції України у місті Києві ОСОБА_2 про поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (відповідач 1), заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_2 (відповідач 2), в якому просив суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2020 року №264 о/с "Щодо особового складу" про його звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів); 2) поновити його на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві; 3) зобов`язати ГУ НП у м. Києві перевести позивача на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві; 4) визнати протиправними дії та бездіяльність заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника ОСОБА_2 , які полягають у зловживанні службовим становищем, шляхом дискримінації прав позивача, залишенні без розгляду поданих заяв про призначення на посаду та невиконання обов`язку щодо пропозиції зайняти наявну (вакантну) посаду в управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві; 5) постановити окрему ухвалу відносно заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві, полковника ОСОБА_2 . В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17 січня 2020 року його було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Проте, одночасно з попередженням, з урахуванням критеріїв переважності його права на залишення на роботі відповідно до положень статті 42, частини другої статті 49-2 КЗпП України, іншої роботи (переліку посад) йому не було запропоновано. При цьому, на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, на яку він мав переважне право за законом, його не було переведено, а подані рапорти про призначення на цю посаду від 19 лютого 2020 року та від 03 березня 2020 року були залишені без розгляду. Таким чином, позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства та за відсутності законних на те підстав. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на обставини аналогічні викладеним у позові та стверджуючи про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Так, вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує, зокрема тим, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки всім доводам його позовної заяви, а також не взято до уваги що відповідач не виконав покладеного на нього вимогами КАС України обов`язку щодо доведеності правомірності прийнятого рішення. Разом з цим, апелянт звертає увагу, що фактичні зміни в організації виробництва і праці у відомстві з моменту первісного незаконного звільнення не відбулися, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. При цьому, 17.01.2020 його було повідомлено про можливе наступне вивільнення з займаної посади у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а лише 13.02.2020 начебто запропоновано 12 вакантних посад в районних управліннях поліції від заміщення яких він відмовився, про що було складено відповідний акт. Проте, фактично вказані посади йому взагалі не пропонувались, а про наявність зазначеного акту про відмову від запропонованих посад він дізнався лише зі змісту наказу про звільнення, про що в наказі зробив відповідний запис. Натомість, його рапорти про призначення його на посаду без були розглянуті відповідачем у належний спосіб. Так, зокрема, відповідач повідомив, що посада начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві не є вакантною, проте, відповідно до відповіді ГУ НП у м.Києві станом на 21.02.2020 в управлінні карного розшуку була вакантна 31 посада, у тому числі та, що була зазначена у його рапорті від 03.03.2020. З огляду на зазначені обставини справи, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем не було допущено порушень процедури його звільнення зі служби в Національній поліції, обмежившись виключно доводами та доказами наданими відповідачами. За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому відповідно до приписів ст. 317 КАС України підлягає скасуванню. Відповідачем 1 подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги Головне управління Національної поліції у м.Києві категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наявним у справі доказам, а також доводам позивача, викладеним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, з дотриманням норм процесуального права. За наведених у відзиві обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивачем було подано до суду відповідь на відзив. Відзиву або пояснень щодо доводів та вимог апеляційної скарги від інших учасників справи до суду не надходило. У судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача 1 у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року без змін. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1991 року проходив службу в органах ГУ МВС України в м. Києві та 06 листопада 2015 року був звільнений наказом ГУ НП у м. Києві № 1027 о/с від 06 листопада 2015 року з посади начальника оперативно-розшукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в м. Києві у зв`язку з переходом до Національної поліції, згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та підпунктом «з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (звільнений в запас Збройних Сил України 06 листопада 2015 року). Наказом ГУ НП у м. Києві від 07 листопада 2015 року позивача було призначено на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві. Згідно з атестаційним листом від 22 січня 2016 року полковник поліції ОСОБА_1 , начальник відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві, займаній посаді відповідає. У зв`язку зі зміною в організаційній структурі поліції, структурних підрозділах ГУ НП у м. Києві, а також на виконання наказів Національної поліції України від 24 лютого 2016 року № 164 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у місті Києві» та ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2016 року № 6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у м. Києві» позивачу 27 березня 2016 року було оголошено попередження про можливе наступне вивільнення із займаної посади з 17 травня 2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 та статтею 49-2 Кодексу законів про працю України та підпунктом 4 пункту 1 статті 77 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію». Наказом ГУ НП у м. Києві від 03 червня 2016 року № 513 о/с відповідно до пункту 2 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», полковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) призначено 17 травня 2016 року начальником відділення поліції (з обслуговуванням мікрорайону «Вітряні гори») Подільського управління поліції, звільнивши його з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції. Наказом ГУ НП у м. Києві від 10 червня 2016 № 533 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77, на підставі рапорту від 27 травня 2016 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2019 року у справі № 826/9535/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у місті Києві від 03 червня 2016 року № 513 о/с про переміщення ОСОБА_1 з однієї посади на іншу відповідно до пункту 2 частини першої статті Закону України «Про Національну поліцію». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у місті Києві від 10 червня 2016 року № 533 о/с про звільнення зі служби ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Управління карного розшуку ГУ НП у місті Києві з 10 червня 2016 року. Стягнуто з ГУ НП у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 328 845, 00 грн. В іншій частині відмовлено повністю. На виконання вказаного рішення суду, наказом ГУ НП у м. Києві від 16 травня 2019 року № 468 о/с ОСОБА_1 (НОМЕР_1) поновлено на службі в поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві та в спеціальному званні «полковник поліції», без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно». У цей же день, у зв`язку зі зміною в організаційній структурі поліції, структурних підрозділах ГУ НП у м. Києві, а також на виконання наказів Національної поліції України від 24 лютого 2016 року № 164 дск та ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2016 року № 6 дск позивача попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади з 16 липня 2019 року згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію». Наказом ГУ НП у м. Києві від 16 липня 2019 року № 706 о/с позивача повторно звільнено зі служби в поліції з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції згідно з пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі № 640/15378/19, зміненого в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у місті Києві від 16 липня 2019 року № 706 о/с «Щодо особового складу» про звільнення відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у місті Києві з 17 липня 2019 року. Стягнуто з ГУ НП у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 038, 05 грн з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання вимог вказаного рішення суду, наказом ГУ НП у м. Києві від 13 січня 2020 року №17 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції з 17 липня 2019 року, без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно». 17 січня 2020 року позивачу оголошено попередження про те, що посаду, на яку його поновлено відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі № 640/15378/19, у зв`язку з організаційно - штатними змінами в структурних підрозділах ГУ НП у м. Києві та на підставі наказу Національної поліції України від 30 листопада 2018 року № 1111 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» скорочено, а також попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади згідно вимог пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». 13 лютого 2020 року позивачу було запропоновано наступні вакантні посади в ГУ НП у м. Києві: 1) начальника відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 2) заступника начальника відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 3) начальника чергової частини відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 4) старшого інспектора сектору превенції відділення поліції в аеропорту Київ Солом`янського управління поліції; 5) начальника сектору зв`язку та телекомунікацій Голосіївського управління поліції; 6) заступник начальника відділу моніторингу Печерського управління поліції; 7) начальника чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції; 8) інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського управління поліції; 9) старшого інспектора відділу моніторингу Подільського управління поліції; 10) інспектора відділу превенції Подільського управління поліції; 11) інспектора сектору інформаційної підтримки Подільського управління поліції; 12) інспектора відділу превенції Оболонського управління поліції. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від запропонованих посад, начальником управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , в присутності начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 , заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 , складено акт від 13 лютого 2020 року про відмову від запропонованих вакантних посад ГУ НП у м. Києві. Від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується даними вказаного акту. 19 лютого 2020 року та 03 березня 2020 року позивач звертався до Заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_2 із рапортами, у яких просив призначити його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві. Адвокатом Бівалькевичем Б.В., в інтересах ОСОБА_1 був направлений до ГУ НП у м. Києві адвокатський запит (без дати та номеру) з проханням надати список вакантних посад станом на січень 2020 року в управлінні карного розшуку кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві. ГУ НП у м. Києві листом від 31 січня 2020 року за вих. №768/125/05/26-2020 повідомило адвоката Бількевича Б.В. про те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі № 640/15378/19 виконано у частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві. Також повідомлено, що Управління карного розшуку кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві знаходилось у тимчасовому штаті ГУ НП у м. Києві, який було затверджено наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року №3 «Про затвердження тимчасових штатів апаратів ГУ НП». На підставі наказу Національної поліції України від 24 лютого 2016 року № 164 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у місті Києві» та ГУ НП у м. Києві від 17 березня 2016 року № 6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП у м. Києві» тимчасові штати ГУ було скорочено, у зв`язку із чим, надати список вакантних посад (управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві станом на січень 2020 року не є можливим. Також, адвокатом Бівалькевичем Б.В., в інтересах ОСОБА_1 був направлений до ГУ НП у м. Києві ще один адвокатський запит (без дати та номеру) з проханням надати список вакантних посад в управлінні карного розшуку ГУ НП у м. Києві станом на лютий 2020 року . ГУ НП у м. Києві листом від 21 лютого 2020 року за вих. №21аз/12/1/1/03-2020 повідомило адвоката Бількевича Б.В. про те, що за інформацією ГУ НП у м. Києві станом на 21 лютого 2020 року в управлінні карного розшуку вакантні наступні посади: - заступник начальника управління карного розшуку - начальник відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.; - заступник начальника відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.; - начальник режимно - секретного сектору - 1 од.; - старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії незаконному обігу зброї та вибухівки і розкриття злочинів, учинених з їх застосуванням - 1 од.; - старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії груповій злочинності - 2 од.; - старший оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти власності - 3 од.; - старший оперуповноважений відділу протидії незаконному обігу зброї та вибухівки і розкриття злочинів, учинених з їх застосуванням - 2 од.; - старший оперуповноважений відділу незаконних заволодінь транспортними засобами - 1 од.; - старший оперуповноважений відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством - 1 од.; - оперуповноважений відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством - 1 од.; - старший оперуповноважений відділу розкриття розбоїв - 1 од.; - оперуповноважений відділу організації розшукової роботи - 2 од.; - оперуповноважений відділу протидії груповій злочинності - 1 од.; - оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.; - оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти особи - 4 од.; - оперуповноважений оперативно - пошукового відділу - 1 од.; - помічник оперуповноваженого оперативно - пошукового відділу - 7 од. Наказом ГУ НП у м Києві від 17 березня 2020 року №264 о/с «Щодо особового складу» полковника ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції з 17 березня 2020 року. Позивач, вважаючи протиправним наказ ГУ НП у м. Києві про звільнення його із займаної посади, а також дії та бездіяльність заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника ОСОБА_2 щодо не розгляду його заяв про призначення на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що разом з попередженням про наступне вивільнення позивачу були запропоновані всі посади, які були вакантними на той час. Проте, позивач від запропонованих йому посад відмовився. З огляду на зазначене та враховуючи, що судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлено порушень процедури звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, судом першої інстанції не встановлено в діях заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_2 протиправної бездіяльності, яка полягала у не розгляді рапорту позивача від 03 березня 2020 року, оскільки такий рапорт був ним розглянутий та відповідно, підстав для постановлення окремої ухвали відносно начальника ГУ НП у м. Києві полковника ОСОБА_2 . Також, судом не встановлено підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання ГУ НП у м. Києві перевести його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, оскільки такі дії знаходяться поза межами компетенції суду у даних правовідносинах. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). В силу статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Спеціальним законодавством не встановлено процедуру та гарантії для поліцейських, які підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України. За приписами статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Таким чином, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі 814/2562/16. У свою чергу, в межах спірних правовідносин з урахуванням предмету та підстав позову питання щодо скорочення посади, на яку було поновлено позивача відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі № 640/15378/19, у зв`язку з організаційно - штатними змінами в структурних підрозділах ГУ НП у м. Києві та на підставі наказу Національної поліції України від 30 листопада 2018 року № 1111 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» - не вирішується. Колегія суддів враховує, що позивач безпосередньо не погоджується з тим, що його було протиправно не переведено (призначено) відповідачем на посаду начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, як таку що зберіглася у новому штаті та яку він обіймав у попередньому штаті. Отже, вирішуючи питання щодо дотримання відповідачем процедури призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом та не заперечується апелянтом, 17 січня 2020 року відповідачем було попереджено позивача про можливе наступне вивільнення із займаної посади згідно вимог пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (том 1 а.с. 27) 13 лютого 2020 року відповідачем було запропоновано позивачу дванадцять вакантних посад в ГУ НП у м. Києві (том 1, а.с. 119) Водночас, позивач категорично відмовився від запропонованих йому вакантних посад та висловив бажання про подальше проходження служби лише на посаді працівника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи Акту, від підписання якого позивач відмовився. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що вказані у Акті посади йому не пропонувались, а також про те, що і змістом вказаного Акту він не був ознайомлений до моменту звільнення, оскільки останнім не надано суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Натомість, достовірність зазначених у Акті про відмову ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад ГУ НП у м. Києві відомостей засвідчена підписами посадових осіб державного органу, а саме начальником управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві, начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві та начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що за приписами частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. За наведених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами дотримання процедури звільнення позивача зі служби в Національній поліції та прийняття оскаржуваного наказу від 17 березня 2020 року №264 о/с "Щодо особового складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про те, що у порушення вимог чинного законодавства відповідачем не було запропоновано йому вакантних посад одночасно з попередженням про можливе наступне вивільнення із займаної посади, оскільки вказане порушення не є суттєвим та відповідно не створює жодних юридичних наслідків. Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій та бездіяльності заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника ОСОБА_2, які полягають у зловживанні службовим становищем, шляхом дискримінації прав позивача, залишенні без розгляду поданих заяв про призначення на посаду та невиконання обов`язку щодо пропозиції зайняти наявну (вакантну) посаду в управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, колегія суддів зазначає про таке. Згідно частин першої, восьмої - десятої статті 65 Закону 580-VII переміщення поліцейських на рівнозначні посади здійснюється, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що 19 лютого 2020 року він звертався до заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_2 із рапортами, у яких просив призначити його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві (а.с. 30). Водночас, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження направлення або отримання відповідачем його рапорту від 19 лютого 2020 року. У свою чергу, відповідачі зазначають, що рапорту позивача від 19 лютого 2020 року на адресу ГУ НП у м. Києві не надходило. Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Тобто, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. У свою чергу, положеннями ст. 72 КАС України регламентовано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Водночас, позивачем жодним чином не доведено суду протиправної бездіяльності відповідача 2 щодо не розгляду його рапорту від 19 лютого 2020 року, оскільки не надано суду доказів отримання вказаного рапорту відповідачем. Разом з тим, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, колегією суддів встановлено, що 03 березня 2020 року у приймальні ГУ НП у м.Києві було прийнято заяву позивача про призначення його на посаду начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м.Києві (том 1 а.с. 32-33, 139-142). У відповідь на вказану заяву відповідачем листом від 04 квітня 2020 року за вих. №2383/125/02/26-2020 року повідомлено позивачу, що на час звернення посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві не була вакантною, у зв`язку з чим призначення позивача на таку посаду було неможливим (а.с. 143). Крім того, вказане підтверджується також листом начальника управління кадрового забезпечення ГУ НП у м. Києві від 20.05.2020 № 3299вх/125/26/01-2020 (том 1 а.с. 120). Так зі змісту вказаної відповіді на запит щодо надання інформації стосовно начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку слідує, що в період з 13 січня по 17 березня 2020 року посада начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві не була вакантною. Отже, доводи апелянта про те, що відповідачем протиправно було залишено без розгляду його заяви про призначення на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що позивачем не було надано суду доказів, що в період з 13 січня по 17 березня 2020 року посада начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві була вакантною. Також, безпідставним є посилання апелянта про невиконання відповідачем обов`язку щодо пропозиції зайняти наявну (вакантну) посаду в управлінні карного розшуку ГУ НП у м. Києві, оскільки як було встановлено судом 13 лютого 2020 року позивачу було запропоновано дванадцять вакантних посад в ГУ НП у м.Києві. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги лист Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 21 лютого 2020 року, оскільки зазначена у ньому інформація не спростовує того, що у період з 13 січня по 17 березня 2020 року посада начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві не була вакантною. Натомість, з заявами (рапортами) про призначення на зазначені в цьому листі посади позивач до відповідача не звертався. Крім того, у вказаному листі зазначено про наявність вакантних посад у ГУ НП у м. Києві станом на 21 лютого 2020 року, у той час як позивачу відповідачем пропонувались посади 13 лютого 2020 року. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності прийнятих суб`єктами владних повноважень рішень та бездіяльності, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О.Беспалов І.О. Грибан Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2021 року