Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/718/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/718/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року (головуючий суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі Відповідач), в якому просив: - визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови Позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2; - зобов`язати Відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подання ним заяви про призначення пенсії. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що він у встановленому чинним законодавством України порядку звернувся до Відповідача з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Разом з тим, Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач зазначає, що на момент звернення до Пенсійного фонду він мав страховий стаж у 27 років 7 місяців 16 днів, а також набув пільговий стаж за Списком №2 за весь час та працюючи на ПрАТ «Дніпроспецсталь», який взагалі складає 08 років 06 днів. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у задоволенні позовної заяви відмовлено (а.с.55-56). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що оскільки Позивачем до матеріалів не надано доказів на підтвердження того, що станом на дату звернення до Відповідача він мав необхідний загальний страховий стаж у 28 років, суд дійшов висновку, що Відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що Позивач набув пільговий стаж за Списком №2, працюючи на ПрАТ «Дніпроспецсталь», який складає 08 років 06 днів з дня працевлаштування на підприємстві. Позивач зазначає, що він має право на пенсію та набув необхідного трудового стажу, як загального, так і пільгового. Також, в апеляційній скарзі Позивач посилається на доказ, який не було подано до суду першої інстанції довідку від 17 березня 2021 року №125-103. Стосовно даного доказу Позивачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про його прийняття. Згідно частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Стосовно заявленого Позивачем в апеляційній скарзі клопотання про прийняття доказу, суд апеляційної інстанції зазначає, що Позивачем не обґрунтована неможливість подання відповідного доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач не навів посилань на перешкоди або непереборні обставини, які унеможливлювали отримання ним вказаної довідки для своєчасного подання до суду першої інстанції. Заявляючи клопотання про прийняття доказу Позивач, зокрема, зазначає, що дана довідка «нажаль не була надана своєчасно Позивачем до суду», проте даний довід не може обумовлювати існування виняткового випадку для прийняття доказу у розумінні частини 4 статті 308 КАС України. Зазначене позбавляє суд апеляційної інстанції можливості прийняття вищезазначеного доказу. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що 09.12.2020 Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. 11.12.2020 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення №084050006153, яким Позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до наданих документів страховий стаж складає 27 років 09 місяців 16 днів пільговий стаж по Списку №2 складає 08 років 07 місяців 06 днів. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок. Аналогічні положення містить і пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, на дату розгляду заяви Позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, чинним законодавством України встановлена обов`язкова вимога для призначення такої пенсії, а саме наявність не менше 28 років загального страхового стажу. Як встановлено з матеріалів адміністративної справи та не спростовано Позивачем, останній не мав на дату звернення до Пенсійного фонду страхового стажу у 28 років, що свідчить про те, що Позивач не набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач в позовній заяві акцентує увагу на наявність у нього пільгового стажу за Списком №2, проте, як встановлено під час розгляду справи позивачу було відмовлено у призначенні пенсії саме через недостатність загального страхового стажу, а не пільгового. При цьому, суд звертає увагу на те, що ані стаття 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не передбачає випадків за яких пенсія за віком на пільгових умовах призначається без наявності необхідної кількості загального страхового стажу. Зазначеними нормами права лише визначено, що наявність пільгового стажу може бути підставою для зменшення пенсійного віку з якого призначається пенсія (чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи), проте не підставою для зменшення загального страхового стажу необхідного для призначення пенсії, в даному випадку 28 років. Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, оскільки Позивачем до матеріалів не надано доказів на підтвердження того, що станом на дату звернення до Відповідача він мав необхідний загальний страховий стаж у 28 років, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно то, що Відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 25 лютого 2021 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №280/718/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова