Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1574/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 р.Справа № 520/1574/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника позивача: Ковтун А.С. представника відповідача: Омельченка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.12.20 року по справі № 520/1574/2020 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" про накладення арешту на кошти, ВСТАНОВИВ: Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Українська виноробна компанія", в якому просив суд: - накласти адміністративний арешт на всі відкриті рахунки в банках та банківських установах платника податків Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" (податковий номер 42502376), а саме: МФО 300346, АТ "Альфа-Банк" у м. Києві, номер рахунку НОМЕР_1 ; МФО 351823, АТ "Ощад" у м. Харкові, номер рахунку НОМЕР_2 ; МФО 351823, АТ "Ощад" у м. Харкові, номер рахунку НОМЕР_3 ; МФО 307123, ПАТ "Банк Восток" номер рахунку НОМЕР_4 ; МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль", номер рахунку НОМЕР_5 . В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі наказу "Про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКА ВИНОРОБНА КОМПАНІЯ" від 29.01.2020 №577 та направлень від 29.01.2020 №70, №71 посадовими особами податквого органу 30.01.2020 здійснено вихід на фактичну адресу Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКА ВИНОРОБНА КОМПАНІЯ" для проведення перевірки. Однак, представником відповідача в допуску контролюючого органу до проведення перевірки відмовлено, про що складено акт відмови від проведення перевірки/допуску до перевірки №6981 від 30.01.2020, у зв`язку з чим у позивача наявні підстави для звернення до суду з вказаним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 позов задоволено. Накладено адміністративний арешт на всі відкриті рахунки в банках та банківських установах платника податків Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" (податковий номер 42502376), а саме: МФО 300346, АТ "Альфа-Банк" у м. Києві, номер рахунку НОМЕР_1 ; МФО 351823, АТ "Ощад" у м. Харкові, номер рахунку НОМЕР_2 ; МФО 351823, АТ "Ощад" у м. Харкові, номер рахунку НОМЕР_3 ; МФО 307123, ПАТ "Банк Восток" номер рахунку НОМЕР_4 ; МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль", номер рахунку НОМЕР_5 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 клопотання Головного управління Державної податкової служби у Харківській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про заміну позивача у справі задоволено. Замінено позивача по справі № 520/1574/2020 - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495). В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судовим розглядом справи встановлено, що до ГУ ДПС у Харківській області надійшла інформація щодо можливого порушення Приватним підприємством "Українська виноробна компанія", законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами -лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. На підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 п. 19-1.1 ст. 19 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" ГУ ДПС у Харківській області видано наказ №577 від 29.01.2020 "Про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" з метою здійснення контролю за дотриманням платником податків вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального у сфері роздрібної та оптової торгівлі" (а.с. 20). 30.01.2020 на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області №577 від 29.01.2020 та направлень на перевірку від 29.01.2020 №70, №71 (а.с. 21) посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області здійснено вихід на фактичну перевірку за місцем фактичного провадження діяльності по господарському об`єкту ПП "Українська виноробна компанія", який розташований за адресою: вул. Плеханівська, буд. 126/1, м. Харків. У зв`язку з недопуском до перевірки посадових осіб Головного управління ДПС у Харківській області податковим органом складено акт №6981/20-40-32-01-08/42502376 від 30.01.2020 "Про відмову від проведення перевірки/допуску до перевірки", який надано під підпис представнику ПП "Українська виноробна компанія". 06.02.2020 на підставі п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового Кодексу України, в.о. начальника Головного управління ДПС у Харківській області прийнято рішення №4337/10/20-40-32-01-17 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП "Українська виноробна компанія" у зв`язку з відмовою платника податків від проведення фактичної перевірки, призначеної наказом від 29.01.2020 №577, за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб контролюючого органу, що зафіксовано в акті відмови від проведення перевірки/допуску до перевірки 30.01.2020 №698/20-40-32-01-08/42502376. На підставі вказаного рішення податковий орган звернувся до суду з вказаним позовом про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ПП "Українська виноробна компанія". Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені ст. 94 Податкового Кодексу України. Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового Кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Згідно з п. 94.4 ст. 94 Податкового Кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Відповідно з абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового Кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Згідно з п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Положеннями ст. 9 КАС України, зокрема визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що представник Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" Шишлов О.М. не був уповноважений підприємством на участь у проведенні перевірки, а також отримання копії направлення та наказу про проведення фактичної перевірки платника податків. Колегія суддів зазначає, що вказані доводи відповідача були спростовані під час офіційного з`ясування обставин у справі. Відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності виданої 01.06.2019 керівництвом ПП "Українська виноробна компанія" уповноважено Шишлова Олександра Миколайовича бути представником підприємства, зокрема, бути представником і вести від імені підприємства справи в органах прокуратури, податкової служби та в інших контролюючих органах; представляти інтереси підприємства, під час проведення перевірок контролюючими, правоохоронними органами та іншими органами державної влади (а.с. 19 зворотній бік, 101). Вказана довіреність видана на два роки і дійсна до 01.06.2021, тобто на момент виходу посадових осіб контролюючого органу з метою проведення фактичної перевірки платника податків, ОСОБА_1 був уповноважений ПП "Українська виноробна компанія" на здійснення представництва останнього. Вказані обставини також підтверджуються змістом наданих повноважень визначених договором про надання правової допомоги від 01.06.2019, укладеним між адвокатом Шишловим О.М. та ПП "Українська виноробна компанія" (а.с. 140-141). Однак, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що контролюючим органом не дотримано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок передбачених ст. 81 Податкового кодексу України, а саме процедури пред`явлення представнику Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" направлення на проведення фактичної перевірки. Так, положеннями статті 81 Податкового кодексу України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Відповідно до абзацу 5 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки. Згідно з абзацами 6, 7 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Тобто, вказаними положеннями Податкового кодексу України визначено обов`язковий порядок дій, які здійснює посадова особа контролюючого органу перед початком проведення перевірки, а тому лише за умови виконання послідовного алгоритму дій посадовими особами податкового органу виникає можливість у останніх почати проведення перевірки. Судовим розглядом встановлено, що в направленнях на перевірку від 29.01.2021 №№70, 71 відсутній підпис платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції), а саме представника ПП "Українська виноробна компанія", незважаючи на ту обставину, що працівники Головного управління ДПС у Харківській області виходили за місцем реєстрації платника податків саме для вручення/пред`явлення останньому направлень на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень, з метою виконання умов допуску до проведення перевірки. Матеріали справи не містять акту складеного посадовими особами контролюючого органу, який засвідчує факт відмови уповноваженого представника платника податків від підпису у направленнях на перевірку, що підтверджено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача. Встановлені по справі обставини свідчать про не дотримання податковим органом вимог абз. 6, 7 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а саме не вжиття усіх необхідних заходів з метою вручення/пред`явлення під підпис уповноваженому представнику платника податків направлень на проведення перевірки, а за умови відмови уповноваженого представника від підпису складання акту, який засвідчує факт відмови. Належних та допустимих доказів спростування вищевказаних встановлених по справі обставин матеріали справи не містять, судовим розглядом не встановлено. Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Представником податкового органу в судовому засіданні зазначено, що факт відмови від проведення перевірки/допуску до перевірки представника платника податків, який зафіксований відповідним актом, свідчить також і про відмову представником відповідача розписатись у направленні. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки не є тотожною відмові від підпису у направленні на перевірку, оскільки положеннями ст. 81 Податкового кодексу України встановлено різні наслідки за результатами вчинення вказаних дій. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 22.01.2021 по справі №803/205/16 та від 22.04.2021 по справі №820/2993/16. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням вказаних вище допущених податковим органом порушень вимог Податкового кодексу України, платник податків правомірно захистив свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з ст.ст. 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища. Отже, колегія суддів вважає, що відмова допуску до перевірки відбулася після фактичного невручення податковим органом направлення на перевірку, останній позбавлений можливості посилатись на недопуск до перевірки, як на підставу арешту рахунків підприємства, так як його дії суперечать ст. 81 Податкового кодексу України при початку перевірки. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин допущення контролюючим органом порушень норм Податкового кодексу України під час проведення перевірки, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про накладення адміністративного арешту на всі відкриті рахунки в банках та банківських установах платника податків Приватного підприємства "Українська виноробна компанія", що є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням того, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №520/1574/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Приватного підприємства "Українська виноробна компанія" про накладення арешту на кошти відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 11.06.2021 року