Постанова 4818 № 643/10865/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. Харків справа № 643/10865/15-ц провадження № 22-ц/818/875/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого : Хорошевського О.М. суддів колегії: Бурлака І.В., Яцини В.Б. . за участі секретаря - Пузікової Ю.С. учасники справи: позивач - Підприємство «Основа - Промінвест» відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 треті особи - Головне управління національної поліції в Харківській області, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, Московський ВП ГУНП в Харківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Прем`єра", Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-КОМ ПЛЮС» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Підприємства «Основа - Промінвест» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2018 року, постановлене суддею Горбуновою Я.М., у справі за позовом Підприємство «Основа - Промінвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ГУНП в Харківській області, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, Московський ВП ГУНП в Харківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика Прем`єра", Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-КОМ ПЛЮС» про визнання недійсними договорів, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна та документів, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2015 року підприємство «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» звернулося до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просило: - визнати недійсними договір відчуження транспортного засобу Volkswagen LT 46 НОМЕР_4 від 21.04.2015 р.; - застосувати наслідки недійсності довіреності ОСОБА_4 та договору відчуження транспортного засобу Volkswagen LT 46 НОМЕР_4 від 21.04.2015 р., шляхом повернення підприємству «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» транспортного засобу Volkswagen LT 46 незаконно відчудженого на користь ОСОБА_3 - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь підприємства транспортний засіб ГАЗ 3302 НОМЕР_3 ; - витребувати з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь підприємства: трудові книжки на працівників позивача ( за списком наданим до позову), звіти підприємства перед органами державної влади та місцевого самоврядування (баланс 2013, фінансовий звіт 2013); засновницькі та статутні документи позивача; бухгалтерську документацію підприємства з початку реєстрації підприємства до 20.02.2017 року (звіти ЄСВ 2013-2015 р.р.); трудові та цивільно-трудові договори підприємства за весь період діяльності підприємства, зокрема, з підприємством «ТОВ «Меблева фабрика «Прем`єра» щодо продажу ділянки фарбування порошковими полімерними фарбами; - витребувати з незаконного володіння ТОВ «Меблева фабрика «Прем`єра» ділянку фарбування порошковими полімерними фарбами. - витребувати з незаконного володіння ФОП ОСОБА_1 обладнання: обробний центр з чпу (Weeke Venture 06S№ 0-250-16-1875), напівавтоматичний трубогіб А38 TNCB, ділянка фарбування порошковими полімерними фарбами, форматно-кругопільний верстат F45 № 08-06-10-033, автоматичний кромкообліцювальний верстат KDN 340 №0-261-20-3411, компресор GS 17/100/306/CAR/T, станок Alfa-21Т сверлильно-присадочний, устаткування з виробництва меблевоі кромки «International» . Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 виконував обов`язки директора підприємства «Основа-Промінвест». 30 березня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади, у зв`язку з чим були припинені його повноваження на представництво від імені цієї юридичної особи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, установах незалежно від форми власності. У квітні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка виконувала обов`язки головного бухгалтера, намагалися завдати шкоди позивачу шляхом незаконних дій та утримання товарно-матеріальних цінностей, документів суворої звітності, печаток. Повертати майно та документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовляються. За фактами рейдерського захоплення орендованого позивачем приміщення були відкриті кримінальні провадження. Вказує, що 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 без проведення загальних зборів засновників підприємства «Основа-Промінвест» та отримання згоди на відчуження майна підприємства, знаючи про те, що він не є керівником підприємства з 31 березня 2015 року та що його довіреності були відкликані новим керівником підприємства, начебто видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_4 на продаж транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen Lt 46», реєстраційний номер LT 46 НОМЕР_4 . При цьому, всупереч положенням статті 238 ЦК України представник підприємства ОСОБА_4 продав автомобіль своїй дружині ОСОБА_3 , отже, вчинив правочин у своїх інтересах. Крім того, він продав цей автомобіль за заниженою ціною. Вказував, що на примусовому виконанні виконавчої служби перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Харківської області від 02 червня 2015 року про витребування з незаконного володіння підприємства на користь власника ПП «Інтелект-право» наступного майна: обробного центру з чпу (Weeke Venture 06S № 0-250-16-1875); напівавтоматичного трубогібу А38 ТNСВ; ділянки фарбування порошковими полімерними фарбами; форматно-круглопільного верстату F45 № 08-06-10-033; автоматичного кромкообліцювального верстату КDN 340 № 0-261-20-3411; компресору GS 17/100/306/САR/Т; станку Аlfa-21Т сверлильно-присадочного; устаткування з виробництва меблевої кромки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник бажає добровільно виконати наказ господарського суду, однак державний виконавець не витребовує вказане майно, оскільки ОСОБА_1 та його представник протидіють виконавчим діям та ввели державного виконавця в оману, посилаючись на те, що це майно належить їм. За даним фактом відкрито кримінальне провадження № 42015220000001139 за статтею 190 КК України та Московським ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування. Зазначає, що у квітні 2015 року ОСОБА_1 здійснив крадіжку транспортного засобу ГАЗ 3302 та не повернув автомобіль підприємству. Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 незаконно утримують документи позивача за період з 27 січня 2013 року по 10 квітня 2015 року (з дати реєстрації юридичної особи по дату внесення змін до державного реєстру щодо припинення повноважень ОСОБА_1 як керівника), а саме: трудові книжки на 86 працівників; звіти позивача перед органами державної влади та місцевого самоврядування; засновницькі та статутні документи; бухгалтерську документацію; трудові та цивільно-правові договори; документи щодо господарської діяльності в період з 10 квітня 2015 року по 20 лютого 2017 року; печатки підприємства. Оскільки на даний час він є керівником підприємства, то вказані документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язані передати йому. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2018 року у задоволенні позову підприємства «Основа-Промінвест» Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підприємство «Основа-Промінвест», в інтересах якого діяв ОСОБА_1 на підставі довіреності від 30 грудня 2014 року (комітент), ОСОБА_4 (покупець) та ТОВ «Транс-ком Плюс» (комісіонер) під час укладення договору № 693/15/652568 діяли недобросовісно, зокрема, що ОСОБА_3 була залучена до участі в укладенні договору купівлі-продажу автомобіля «Volkswagen Lt 46» з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно. При цьому позивач не довів те, що продаж автомобіля було вчинено за заниженою ціною. Суд вважав, що не підлягає витребуванню інше рухоме майно та документи, оскільки позивачем не доведено перебування цього майна у володінні відповідачів. Постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу підприємства «Основа-Промінвест» залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2018 року - без змін. Постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року касаційну скаргу підприємства «Основа-Промінвест» Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни» задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в частині вирішення позову підприємства «Основа-Промінвест» Громадської організації «Моніторинг та аналіз розвитку країни» про визнання недійсним правочину від 21 квітня 2015 року та застосування наслідків недійсності довіреності від 30 грудня 2014 року скасовано, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишено без змін. Такими чином судова колегія переглядає рішення суду лише в частині позовних вимог про визнання недійсним договору відчуження транспортного засобу Volkswagen LT 46 та застосування наслідків недійсності. Так, звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, підприємство «Основа-Промінвест», як на недобросовісну поведінку - контрагента підприємства, посилалося, зокрема, на те, що кошти від продажу спірного автомобіля підприємство не отримувало, автомобіль відчужено за заниженою вартістю. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 не виконала свої обов`язки за договором купівлі-продажу автомобіля і не оплатила придбаний товар і ця поведінка свідчить про її недобросовісність в момент укладення оспорюваного договору. Крім того ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є подружжям. Крім того, апелянт обґрунтовує недійсність договору купівлі-продажу спірного автомобіля положенням частини третьої статті 238 ЦК України, згідно із якими представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах. Звертає увагу на те, що 30 березня 2015 року було скасовано довіреності, видані колишнім директором підприємства Білоусовим С.Ю., зокрема довіреності на ім`я ОСОБА_4 , на підставі якої було укладено оспорюваний правочин від 21 квітня 2015 року. 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. 26 січня 2021 року головою комісії з припинення «Підприємства «Основа-Промінвест» Зубар В.В. подав клопотання про залучення до матеріалів справи заключення спеціалістів про вартість майна, а саме автомобіля «Volkswagen Lt 46». 11 березня 2021 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_5 було подано заперечення на клопотання представника позивача ОСОБА_6 , в якому він просить про долучення нових доказі. Проте, судова колегія не вбачає підстав для задоволення цих клопотань, оскільки вказані докази не подавались до суду першої інстанції, апеляційний суд їх не приймає. Доказів неможливості подання цих доказів суду не надано. Крім того судова колегія звертає увагу, що розгляд справи триває більше 5 років, вже був розгляд у суді апеляційної та касаційної інстанції. Інші відповідачі та треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підприємство «Основа-Промінвест», в інтересах якого діяв ОСОБА_1 на підставі довіреності від 30 грудня 2014 року (комітент), ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «Транс-ком Плюс» (комісіонер) під час укладення договору № 693/15/652568 діяли недобросовісно, зокрема, що ОСОБА_3 була залучена до участі в укладенні договору купівлі-продажу автомобіля «Volkswagen Lt 46» з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно. При цьому позивач не довів те, що продаж автомобіля було вчинено за заниженою ціною. Суд також вважав, що не підлягає витребуванню інше рухоме майно та документи, оскільки позивачем не доведено перебування цього майна у володінні відповідачів. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що на підставі Протоколу № 6/1 Засідання Центральної Ради ГО «Фонд підтримки інвалідів» від 26 січня 2009 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Підприємства «Основа-Промінвест» ГО «Фонд підтримки інвалідів». 26 лютого 2015 року керівником підприємства «Основа-Промінвест» та Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» є ОСОБА_7 . З вказаної дати було припинено і повноваження колишнього керівника даних юридичних осіб ОСОБА_1 . Також позивач зазначає, що ним було відкликано та скасовано всі довіреності видані будь-яким особам колишнім керівником від імені юридичних осіб на представництво останніх. Проте, ОСОБА_1 30.12.2014 року видав довіреність ОСОБА_4 з правом продати третій особі ( ОСОБА_3 ) транспортний засіб Volkswagen LT 46 номерний знак НОМЕР_4 , який належить підприємству. На підставі цієї довіреності 21.04.2015 р. за договором комісії 693/15/652568 ОСОБА_4 як представник Підприємства «Основа-Промінвест» за довіреністю продав даний автомобіль своїх дружині ОСОБА_3 за 32000 грн. За Договором комісії №693/15/652568 від 21 квітня 2015 року між підприємством «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» (комітент) за довіреністю № 1 від 30 грудня 2014 року від імені його діяв ОСОБА_4 та ТОВ «Транс-комплюс» (комісіонер) на підставі Акту № 693 технічного стану та оцінки транспортного засобу Volkswagen LT 46 і номерного агрегату, довідки-рахунку вказаний транспортний засіб було продано ОСОБА_3 (а.с.160-162 т.2) У відзиві на позовну заяву Управлінням Державної автомобільної інспекції ГУМВС України у Харківській області від 14.09.2015 року вказано, що на автомобіль Volkswagen LT 46 виписано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та закріплено номерні знаки НОМЕР_4 ., копія свідоцтва приєднана до матеріалів справи (а.с.163 т.2). За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом положень статей 11, 509, 526, 599 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України). Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України). На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 760/8121/16-ц). Отже, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016року у справі № 6-62цс16). З огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Отже, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання. Такі ж висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18). Судова колегія бере до уваги, що матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів на підтвердження факту відкликання довіреностей виданих ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_4 за час коли він був керівником підприємства. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступе. Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. ОСОБА_4 як представник Підприємства «Основа-Промінвест», діючи в його інтересах на підставі доручення №1 від 30.12.2014 року уклав оспорюваний договір комісії усупереч ч. 3 статті 238 ЦК України. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є подружжям, унаслідок чого, ОСОБА_4 фактично уклав правочин і в своїх інтересах - отримавши право власності на 1/2 частину спірного автомобіля. Відповідно до частини першої та абзацу 1 і 2 частини третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України). За частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника. До такого висновку прийшов Верховний Суд при розгляді справи №4021/2995/16 від 16.05.2019 року. Отже, здійснюючи продаж, належного на праві власності Підприємству «Основа Промінвест» спірного автомобіля VOLKSWAGEN Lt 46 2005 року випуску мав на меті набуття його у власність в інтересах своєї сім`ї, оскільки покупцем була його дружина, з якою він перебував у шлюбі, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя. Крім того, ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження оплати за договором комісії на рахунок підприємства «Основа-Промінвест» грошових коштів за придбаний автомобіль VOLKSWAGEN Lt 46 2005 року випуску. Довідка-рахунок, в якій містяться відомості про отримання 32 000 грн комітентом, не є розрахунковим документом, оскільки не підтверджує ні факту передачі коштів, ні особу, яка ці кошти отримала, і не містить посилання на те, що ці кошти отримало саме підприємство «Основа-Промінвест». Враховуючи вищевикладене, за відсутності письмових доказів отримання підприємством «Основа-Промінвест» вказаних коштів вважати, що сторонами виконано договір не можна. Такими чином ОСОБА_3 не виконала свої обов`язки за договором купівлі-продажу автомобіля і не оплатила придбаний товар. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Зважаючи на наведені правила, установивши, що ОСОБА_4 вчинив правочин від імені позивача своїй дружині, тобто фактично у власних інтересах, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 238 ЦК України. Беручи до уваги вище викладене судова колегія вважає за необхідне визнати недійсним договір комісії №693/15/652568 від 21 квітня 2015 року укладений між Підприємством «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» (комітент) від імені якого діяв ОСОБА_4 за довіреністю № 1 від 30 грудня 2014 року та ТОВ «Транс-комплюс» (комісіонер) і ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу автомобілю Volkswagen LT 46 номерний знак НОМЕР_4 за ціною 32000,00 грн. Зобов`язати ОСОБА_3 повернути Підприємству «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» автомобіль Volkswagen LT 46 номерний знак НОМЕР_4 . Оскільки на зазначені обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду не переглядалось. Окрім того, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на відповідачку витрати позивача по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Підприємства «Основа - Промінвест» задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2018 року змінити,скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору комісії та застосування наслідків. Позовні вимоги Підприємство «Основа - Промінвест» про визнання договору комісії №693/15/652568 від 21 квітня 2015 року та повернення автомобілю Volkswagen LT 46 номерний знак НОМЕР_4 - задовольнити. Визнати недійсним договір комісії №693/15/652568 від 21 квітня 2015 року укладений між Підприємством «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» (комітент) від імені якого діяв ОСОБА_4 за довіреністю № 1 від 30 грудня 2014 року та ТОВ «Транс-комплюс» (комісіонер) і ОСОБА_3 . предметом якого є автомобіль Volkswagen LT 46 номерний знак НОМЕР_4 за ціною 32000,00 грн. Зобов`язати ОСОБА_3 повернути Підприємству «Основа-Промінвест» Громадської організації «Фонд підтримки інвалідів» автомобіль Volkswagen LT 46 номерний знак НОМЕР_4 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Основа-Промінвест» судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у сумі Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.М.Хорошевський Судді: В.Бурлака В.Б.Яцина Повний текс постанови складено 10.06.2021