Постанова 4823 № 739/160/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 04 червня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 739/160/20 Головуючий у першій інстанції Іващенко А. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/628/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В., із секретарем: Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником адвокатом Костюченком Владиславом Костянтиновичем, на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2021 року (ухвалене о 11:37, повний текст рішення складено 11 лютого 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування в частині рішення міської ради, - У С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати пункт десятий рішення дванадцятої сесії VII скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» № 205 від 06.10.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовував тим, що 26.12.2013 його дружині ОСОБА_5 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для передачі її у власність. Земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 7423610000:00:004:0406. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Позивач та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (діти від попереднього шлюбу) подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. 19.07.2016 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємці померлої матері, звернулися до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області із заявою про передачу вказаної земельної ділянки у власність. 06.10.2016 оскаржуваним рішенням Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (п.10), було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено, що за умови виконання п. 11 цього рішення безкоштовно передати у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку. Пунктом 11 рішення № 205 відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зобов`язано виконувати обов`язки землевласників відповідно до вимог ст. 91 ЗК України, а також провести державну реєстрацію нерухомого майна - земельної ділянки у відділі державної реєстраційної служби Новгород-Сіверської міської ради. Позивач зазначає, що вказаним незаконним рішенням Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області порушила його право, а також право його сина ОСОБА_4 , як спадкоємців померлої ОСОБА_5 , на користування і володіння земельною ділянкою за вказаною вище адресою та призвела до позбавлення позивача та його сина права на спадкування. Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02.02.2021 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним пункт десятий рішення дванадцятої сесії VII скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» № 205 від 06.10.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 гектари, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та скасовано його. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, невідповідність нормам процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, оскільки належним способом захисту є не лише скасування рішення, яке вичерпало свою дію, а подолання наслідків цього рішення визнання за особою права, яке порушено рішенням, тобто права власності на частку земельної ділянки, яка відповідає частці в спадщині після смерті ОСОБА_5 . Заявник указує, що висновок суду про порушення міською радою порядку передання земельної ділянки відповідачам виходячи з того, що вони не є розробниками документації з землеустрою і не отримували на це дозвіл суперечить законодавству. Зазначає, що суд захистив «дивне» право позивача на отримання земельної ділянки у власність нарівні з відповідачами з метою завершення будівництва розташованої на ній квартири та оформлення її у власність. Участь у будівництві квартири, яку відповідачі заперечували, ніяким чином такого права не породжує. Наголошує, що позивач із заявою до міської ради про передачу йому спірної земельної ділянки не звертався, а отже відсутні підстави вважати, що було порушене його відповідне право. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає наведені в апеляційній скарзі доводи безпідставними, необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову - законним та обґрунтованим. Зазначає, що під час судового розгляду судом першої інстанції було з`ясовано, що до кола спадкоємців ОСОБА_5 крім позивача та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належить також син позивача та померлої ОСОБА_5 ОСОБА_4 , про що було відомо Новгород-Сіверській міській раді Чернігівської області. Указує, що він вчасно звернувся до нотаріуса, має бажання належно оформити спадкові права на рівні з усіма спадкоємцями, прийняттям оскаржуваного рішення Новгород-Сіверська міська рада порушила його права та права спільного з померлою дружиною сина ОСОБА_4 на отримання відповідної земельної ділянки у власність на рівні з відповідачами. У судовому засіданні апеляційного суду 25 травня 2021 року протокольною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 . Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Костюченка В.К., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Сергієнка А.М., які просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та доводи відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в іншій редакції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що: - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримували дозвіл від Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області як органу місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , такого проекту землеустрою не розробляли, до заяви про передачу відповідної земельної ділянки у їхню власність додали проект землеустрою, розроблений їхньою матір`ю ОСОБА_5 з посиланням на те, що вони є спадкоємцями ОСОБА_5 ; - ОСОБА_5 за життя права власності на спірну земельну ділянку за вказаною адресою не набула, рішення про передачу їй у власність вказаної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, тому до спадкоємців ОСОБА_5 згідно статті 1218 ЦК України не перейшло як право власності на вказану земельну ділянку, так і право на завершення її приватизації; - прийняття Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області оскаржуваного рішення від 06.10.2016, п. 10 якого затверджено проект землеустрою земельної ділянки, та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було здійснено в порушення вимог чинного земельного законодавства та призвело до порушення прав позивача, який на рівні з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , має право на отримання відповідної земельної ділянки у власність з метою завершення будівництва розташованої на ній квартири і оформлення її у власність. З висновком районного суду про задоволення позову ОСОБА_1 апеляційний суд погоджується, однак зазначеного місцевий суд дійшов з помилкових мотивів. Судом у справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.01.2002, від якого мають спільного сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами ОСОБА_5 від першого шлюбу. Рішенням профспілкового комітету ВАТ «ПМК-86» від 25.12.2000 на підставі рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради № 189 від 30.11.2000 працівникам товариства було виділено земельну ділянку під забудову триквартирного житлового будинку площею 0,36 га по АДРЕСА_2 , зокрема ОСОБА_7 0,12 га (т. 1 а.с. 9-10). Рішенням двадцять першої сесії п`ятого скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 16.12.2008 було припинено право користування ВАТ «ПМК-86» земельними ділянками по АДРЕСА_2 площею 0,2600 га та переведено їх у резервний фонд міської ради (т. 1 а.с. 212). Рішенням двадцять дев`ятої сесії шостого скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 26.12.2013 «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність» надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.25). 04.05.2016 ОСОБА_5 звернулася до ФОП « ОСОБА_8 » із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0793 га (т. 1 а.с. 26). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 було виготовлено та погоджено з відповідними органами в кінці червня 2016 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7423610000:00:004:0406, документ в електронному вигляді перевірено та внесено до Державного земельного кадастру 11 липня 2016 року (т. 1 а.с. 16, 21-36). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (т. 1 а.с. 11). Згідно з довідкою Новгород-Сіверської міської ради № 3650 від 11.11.2016 ОСОБА_5 на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_3 . Також за вказаною адресою були зареєстровані та проживали: чоловік ОСОБА_1 , сини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 13). 19.07.2016 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області із заявою про передачу їм у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423610000:00:004:0406, з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд. У заяві зазначали, що мати ОСОБА_5 завершити процес приватизації не встигла, оскільки померла, а вони як спадкоємці ОСОБА_5 , які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, мають право на завершення процедури приватизації (т. 1 а.с. 62-63). Пунктом 10 рішення дванадцятої сесії VII скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області № 205 від 06.10.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; за умови виконання пункту 11 цього рішення безкоштовно передати у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,0793 га з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на землях категорії житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 14-15). 20.10.2016 за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 42-43). 03.11.2016 Новгород-Сіверським МБТІ на замовлення ОСОБА_9 виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 )(т. 1 а.с. 37-41). 23.11.2017, 15.12.2017 та 07.06.2018 ОСОБА_9 звертався до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області із заявами щодо переоформлення спірної земельної ділянки на нього як спадкоємця після смерті дружини ОСОБА_5 та як забудовника, а також надання роз`яснень щодо передачі її у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 17-20). Згідно із частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону. Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (частина перша статті 116 ЗК України). Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_5 розпочала приватизацію спірної земельної ділянки, зокрема, на її замовлення ФОП « ОСОБА_8 » розробив та виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність загальною площею 0,0793 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; межі зазнавченої земельної ділянки визначено в натурі; відомості про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7423610000:00:004:0406. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. ЗК України у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_5 , визначав, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку. Наведене свідчить, що якщо спадкодавець не набув право власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, однак розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, але органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звернутися до суду із позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації. Саме такий правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц та аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 128/1911/15-ц, від 17.04.2019 у справі № 723/1061/17, від 29.08.2019 у справі № 554/1195/17, від 25.03.2020 у справі № 158/1672/17, від 30.06.2020 у справі № 623/633/17 та від 25.11.2020 у справі № 686/6189/18, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки. Зазначені положення законодавства України залишилися поза увагою суду першої інстанції, який дійшов помилкового висновку про те, що до спадкоємців ОСОБА_5 згідно статті 1218 ЦК України не перейшло право на завершення приватизації спірної земельної ділянки. Відповідно до частини першої, пункту «г» частини третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_5 , так само як і сини останньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачі у справі) та спільний син ОСОБА_4 , яка відповідно до чинного законодавства України за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,0793 га, кадастровий номер 7423610000:00:004:0406, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому він на рівні з іншими спадкоємцями має законне право на завершення приватизації земельної ділянки, яка була розпочата спадкодавцем і закінчилася розробленням, виготовленням та погодженням з відповідними органами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і присвоєнням кадастрового номера та встановленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, а саме пункт 10, є незаконним та порушує законні права та інтереси інших спадкоємців, зокрема позивача ОСОБА_1 , що є підставою для визнання його незаконним та скасування. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, оскільки такий спосіб захисту права як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування передбачений ст. 152 ЗК України. Обраний позивачем спосіб захисту є передумовою для подальшої можливості звернення до відповідних державних органів з питання завершення процедури приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку. Хибними є доводи апеляційної скарги про те, що належним способом захисту є подолання наслідків оспорюваного рішення визнання за особою права власності на частку земельної ділянки, яка відповідає частці в спадщині після смерті ОСОБА_5 , оскільки за життя ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку не набула. Доводи заявника про те, що позивач із заявою до міської ради про передачу йому спірної земельної ділянки не звертався, а отже відсутні підстави вважати, що було порушене його відповідне право, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, у яких знаходяться відповідні докази копії заяв ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 23.11.2017, 15.12.2017, 07.06.2018. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішення було прийняте Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області 06.10.2016, тобто до спливу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_5 (померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зважаючи, що апеляційний суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з інших мотивів, не підлягають перевірці аргументи заявника про невідповідність законодавству висновку районного суду про порушення міською радою порядку передання земельної ділянки відповідачам із підстав того, що вони не є розробниками документації з землеустрою і не отримували на це дозвіл, а також про те, що суд захистив «дивне» право позивача на отримання земельної ділянки у власність нарівні з відповідачами з метою завершення будівництва розташованої на ній квартири та оформлення її у власність. З урахуванням того, що до висновку про відмову у задоволенні позову суд дійшов з помилкових мотивів, рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02.02.2021 належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 червня 2021 року. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: І.О.Боброва Н.В.Шитченко