Постанова 4801 № 128/3083/19

Справа № 128/3083/19 Провадження № 22-ц/801/1275/2021 Категорія: 68 Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 рокуСправа № 128/3083/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи його тим, що вона з 04.02.1995 по 01.08.2019 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_2 . Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01.08.2019 шлюб між ними було розірвано. В період перебування в шлюбі вони мали спільний побут, майно, набуте за час шлюбу, та кошти, що є об`єктом їхньої спільної сумісної власності. Їхня сім`я проживала в однокімнатній квартирі. В зв`язку з тим, що їхня дочка підростала, було прийнято рішення придбати більшу квартиру. 27.04.2017 вони з відповідачем вибрали для купівлі двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок, в якому знаходилась дана квартира, ще будувався і в експлуатацію введений не був, тому оплата вартості квартири була розбита на частини (паї). 27.04.2017 відповідач ОСОБА_2 в її присутності уклав із Приватним підприємством «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест», в особі директора Теслера О.І., попередній договір № 31 купівлі-продажу двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони домовились, що продаж зазначеної квартири буде вчинено за ціною, яка на момент підписання цього договору складає 579 000 (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч) гривень, що є еквівалентом суми 21 000 (двадцять одна тисяча) доларів США. Для підтвердження зобов`язання його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу вищезазначеної квартири та своєї платіжної спроможності ОСОБА_2 перерахував Приватному підприємству «Виробничо-торговій фірмі «Укрновінвест» забезпечувальний платіж (перший пайовий внесок) у розмірі 200 000 грн. Доказом цього є банківська квитанція № 0.0.774294012.1 від 26.05.2017. Проте, на початку 2018 року їхні із відповідачем стосунки почали руйнуватися і в кінці 2018 року ОСОБА_2 залишив їхнє спільне місце проживання, вони припинили вести спільне господарство та розпочався процес розірвання шлюбу. У зв`язку із цим з`явилася необхідність у визначеності щодо спільного майна. До Приватного підприємства «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест» було подано адвокатський запит вих. № 17 від 30.03.2019, на який надано відповідь, що згідно з заявою ОСОБА_2 від 01.04.2019 попередній договір № 31 від 27.04.2017 на придбання квартири був розірваний, авансований платіж в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень було повернуто ОСОБА_2 . Враховуючи, що на момент укладення попереднього договору купівлі-продажу та виплати авансового платежу ОСОБА_2 вони перебували у шлюбі та вели спільне господарство, то вищезазначений авансовий внесок в розмірі 200 000 гривень є спільними коштами. Однак, ОСОБА_2 без її відома розірвав вказаний договір і розпорядився цими коштами на власний розсуд, без її відома. Також зазначає, що оскільки кошти, які були внесені 26.05.2017 в якості авансового внеску згідно з попереднім договором купівлі-продажу № 31 від 27.04.2017, є спільною сумісною власністю подружжя, то 1/2 частина вказаних коштів, а саме: 100 000,00 грн належать їй. Заходів мирного врегулювання даного спору з її сторони не вживалося, оскільки відповідач відмовляється контактувати з нею. За вищевказаних обставин позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 100 000,00 грн, а також стягнути з нього судові витрати по справі. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що сторони по справі з 04 лютого 1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 червня 2019 року було розірвано. Зі змісту даного рішення також вбачається, що сторони на момент подачі позову про розірвання шлюбу проживали спільно, проте не підтримували шлюбних стосунків. Крім цього, за клопотанням ОСОБА_1 , яка заперечувала проти розірвання шлюбу, сторонам було надано строк для примирення з 29.03.2019 до 29.05.2019, в зв`язку з чим провадження у справі було зупинено (а.с. 8). 27 квітня 2017 року між Приватним підприємством «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест», в особі директора Теслера Олександра Ісааковича, та гр. ОСОБА_2 було укладено договір № 31, згідно з яким сторони зобов`язуються в майбутньому, в строк, обумовлений п. 6.1 цього договору укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_3 . Сторони домовились, що продаж зазначеної квартири буде вчинено за ціною, яка на момент підписання цього договору складає 579 000 (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч) гривень, що є еквівалентом суми 21 000 (двадцять одна тисяча) доларів США, що підтверджується копією даного договору (а.с. 9-10). Для підтвердження зобов`язання виконання вищезазначеного договору, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу вищезазначеної квартири та своєї платіжної спроможності ОСОБА_2 перерахував Приватному підприємству «Виробничо-торговій фірмі «Укрновінвест» забезпечувальний платіж (перший пайовий внесок) у розмірі 200 000 грн, що підтверджується копією квитанції № 0.0.774294012.1 від 26.05.2017 (а.с. 11). До Приватного підприємства «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест» було подано адвокатський запит за вих. № 17 від 30.03.2019, у відповідь на який директор ПП «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест» Теслер О.І. повідомив, що згідно з заявою ОСОБА_2 від 01.04.2019 попередній договір № 31 від 27.04.2017 на придбання квартири був розірваний, авансований платіж в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень було повернуто ОСОБА_2 (а.с. 12-13, 14). Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч.1 ст. 36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. За правилами ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частина 3 ст. 368 ЦК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Домовленості щодо розміру часток у спільному майні подружжя між сторонами не досягнуто, шлюбний договір не укладено. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно з ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. З матеріалів справи вбачається, що під час перебування у шлюбі, зокрема 27 квітня 2017 року між ПП «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест», в особі директора ОСОБА_3 , та гр. ОСОБА_2 було укладено договір № 31, згідно з яким сторони зобов`язуються в майбутньому, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_3 (а.с. 9-10). На підтвердження виконання такого зобов`язання ОСОБА_2 перерахував ПП «Виробничо-торговій фірмі «Укрновінвест» забезпечувальний платіж (перший пайовий внесок) у розмірі 200 000 грн, що підтверджується копією квитанції № 0.0.774294012.1 від 26.05.2017 (а.с. 11). В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 2018 року відносини з ОСОБА_2 погіршились, у зв`язку з чим він звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом про розірвання шлюбу. Як вбачається з рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 18 червня 2019 року сторонам було надано строк для примирення терміном 2 місяці, починаючи з 29.03.2019 року. В цей час, а саме у квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до директора ПП «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест» Теслера О.І. з заявою про розірвання попереднього договору № 31 від 27.04.2017 на придбання квартири, авансований платіж в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень було повернуто ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується відповіддю директора ПП «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест» Теслера О.І. на адвокатський запит (а.с. 14). Поряд з іншим відповідно до довідки №339 від 29.04.2021 року, виданої сільським головою Агрономічної сільської ради Вінницького району ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з травня 2018 року по даний час ( а.с. 175). Крім того під час розгляду позову про розірвання шлюбу ОСОБА_2 зазначав, що протягом тривалого часу подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Під час підготовчого засідання пояснив, що після надання судом строку на примирення сторони не примирились та спільно не проживають (а.с. 8). Також під час розгляду даної справи представник відповідача адвокат Бондарчук В.В. на спростування позовних вимог зазначив, що гроші в сумі 200 000 грн залишились у спільній квартирі, але коли ОСОБА_1 вигнала ОСОБА_2 з квартири, то останній навіть не зміг забрати свої особисті речі. Проте представником відповідача не зазначалось, що ОСОБА_2 витратив зазначені кошти в інтересах сім`ї. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки ОСОБА_2 зареєстрований з ОСОБА_1 за однією адресою, шлюб між сторонами не розірваний, а тому грошові кошти в сумі 200 000 грн ним витрачені на спільні потреби сім`ї. Таке твердження районного суду є не більше ніж припущення, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, оскільки у період шлюбу ОСОБА_2 на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири перерахував забезпечувальний платіж в сумі 200 000 грн ПП «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест», що підтверджується квитанцією № 0.0.774294012.1 від 26.05.2017, пісдя розірвання договору купівлі-продажу кошти були повернуті відповідачеві, відповідно на час повернення коштів сторони спільно не проживали, доказів того, що кошти були витрачені в інтересах сім`ї матеріали справи не містять, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зважаючи на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно до п. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати понесені нею на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2500 грн. Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10 000 грн, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №25 від 30.05.2019 року та актом виконаних робіт (а.с.92-93). Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 100 000 грн (сто тисяч гривень). Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень) та 10 000 грн (десять тисяч гривень) судових витрат за надання правничої допомоги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота Т.О. Денишенко