Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/1579/20

Справа № 136/1579/20 Провадження № 22-ц/801/1040/2021 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 рокуСправа № 136/1579/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б., учасники справи: позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. в м. Липовець, дата складення повного тексту рішення відповідає даті його постановлення, - в с т а н о в и в : В жовтні 2020 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Державний ощадний банк України») в особі філії - Черкаське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 жовтня 2019 року між АТ «Ощадбанк» та відповідачем було укладено заяву № 504378724/301019 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), за умовами якої відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні, та встановлено відновлювальну кредитну лінію в розмірі 12 800 грн зі сплатою 38 % річних за користування кредитними коштами. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, натомість відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, в результаті чого станом на 06 жовтня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 14 647, 76 грн, з яких: 12 468 грн заборгованість за кредитом; 1 643, 07 грн - заборгованість за процентами; 317, 77 грн - комісія; 10, 92 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту; 2, 92 грн - пеня за порушення строків сплати процентів; 178, 21 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 26, 87 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. Виходячи з наведеного, АТ «Державний ощадний банк України» просило суд стягнути з відповідача заборгованість, що склалася станом на 06.10.2020 року. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду позивачем не було надано належних, допустимих і достовірних доказів оформлення відповідачем кредитного договору та отримання коштів: заява про приєднання № 504378724/301019 від 30.10.2019 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжні картки) не містить будь-яких даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, доказів отримання кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, не містить даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача, тому це не може слугувати доказом виникнення договірних відносин. Крім того, розрахунок заборгованості не є підтвердженням наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки не є первинним фінансовим документом. Позивач не надав підписаних відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, отож не доведено, що саме ці Умови мав на увазі відповідач підписуючи заяву позичальника. Будь-яких інших письмових доказів, що підписані відповідачем та містять узгодження між ним та позивачем у виді зобов`язань за договором, матеріали справи не містять. З таким рішенням не погодився позивач АТ «Державний ощадний банк України», подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до пункту 3.1 заяви на приєднання, шляхом підписання заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно приєднався до договору в редакції, яка діяла на монет підписання цієї заяви на приєднання і розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua та укладає з банком договір, відтак при укладенні кредитного договору сторонами були досягнуті усі істотні умови договору, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, визначеними у паспорті споживчого кредиту. Наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції про відсутність первинних фінансових документів на підтвердження надання кредитних коштів є невірним та суперечить правовій позиції викладеній у Постанові ВС від 05.08.2020 (справа № 757/20962/18-ц). Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , впродовж встановленого апеляційним судом строку, не надходив. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до таких висновків. У справі встановлено наступні обставини. 30 жовтня 2019 року між АТ «Ощадбанк» в особі Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 підписано заяву № 504378724/301019 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а. с. 9 - 10). За умовами цієї заяви відповідач просила надати їй кредит на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту) на її картковий рахунок № НОМЕР_1 . На підтвердження заявлених позовних вимог АТ «Ощадбанк» надано: - паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (на Загальних умовах кредитування, на умовах кредитування клієнтів, які отримують заробітну плату (або прирівняні до неї виплати) на умовах кредиту БП «Моя кредитка»), у якому визначено суму кредитного ліміту в розмірі 250 000 грн строком на 60 місяців на споживчі цілі з фіксованою процентною ставкою в розмірі 38% річних та з пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення (а.с. 6 7); - таблицю обчислення загальної вартості Кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором (зворот а.с. 7 8); - копію Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 12 16) та Умови користування кредитною лінією (кредитом (а.с. 17); - розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 на 06 жовтня 2020 року становить 14 647, 76 грн, з яких: 12 468 грн заборгованість за кредитом; 1 643, 07 грн - заборгованість за процентами; 317, 77 грн - комісія; 10, 92 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту; 2, 92 грн - пеня за порушення строків сплати процентів; 178, 21 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 26, 87 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а. с. 18 - 19). Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У заяві про приєднання № 504378724/301019 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), підписаній відповідачем, відсутні умови договору про сплату процентів, встановлення відповідальності у неустойки (пені) за порушення зобов`язання та її розміру, тощо. Паспорт споживчого кредиту наданий позивачем (а. с. 6 7), не містить підписів ні позивача, ні відповідача, є лише бланком, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30 жовтня 2019 року шляхом підписання заяви про приєднання № 504378724/301019. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Велика Палата Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в якій предметом розгляду були подібні правовідносини, зауважила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети заяви, оскільки, за умови що вони не містять підпису позичальника, немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду в згаданій вище Постанові зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Ощадбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» та повідомив споживача про умови кредитування, узгодив зі споживачем саме ті умови, які вважає узгодженими банк. Отже заява про приєднання № 504378724/301019 (а. с. 9), підписана ОСОБА_1 , не містить умов щодо розміру процентів, нарахування пені та комісії, в матеріалах справи відсутні будь-які інші письмові докази які б містили узгодження між нею та позивачем порядку сплати процентів, комісії чи пені за прострочення виконання зобов`язань за договором. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у виді процентів, неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та комісії, а тому, немає підстав для висновку, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом приєднання та, відповідно, немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів у розмірі 1 643 грн 07 коп., пені за порушення строків сплати процентів у сумі 10, 92 грн, пені за порушення строків сплати процентів - 2, 92 грн, комісії - 317, 77 грн та 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 26, 87 грн, отже в цій частині суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову. Водночас апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність виникнення кредитних відносин між позивачем та відповідачем та, як наслідок, про відмову у стягненні фактично отриманих ОСОБА_1 коштів (тіла кредиту / використаного кредитного ліміту кредитної картки), та доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частинами першою, другою статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492). Згідно з пунктом 1.16 Інструкції № 492 днем відкриття поточного рахунка клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунка в розділі «Відмітки банку». Пунктом 1.19 Інструкції № 492 передбачено, що у разі відкриття поточного рахунка клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов`язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунка клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку. Операції за рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Інструкцією № 492, Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року № 137 (із змінами) (далі - Положення), та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до пункту 4.14 Положення емітенти платіжних карток зобов`язані в порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх картрахунках за операціями, що виконані клієнтами та їх довіреними особами. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) за картковими рахунками клієнтів обумовлюється у договорі банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що укладання договору банківського рахунка під час відкриття банком карткового рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями слугує доказом укладення такого договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 520/14809/14-ц (провадження № 61-8842св18) та від 12 квітня 2018 року в справі № 201/11810/15-ц (провадження № 61-3932св18) та у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 757/20962/18-ц. Згідно п. 3.4.2. Заяви про приєднання № 504378724/301019, підписаної сторонами, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 та надав клієнту платіжну картку VISA «Моя картка (а. с. 9). З огляду на те, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ «Ощадбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то в суду першої інстанції не було підстав для відмови у стягненні з відповідача суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів в розмірі 12 468 грн. Тому, оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача отриманих нею кредитних коштів. Крім того, встановлено, що звертаючись до суду, банк заявив вимогу про притягнення боржника до відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, а саме: 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі - 178, 21 грн. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, законом встановлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання, до повного виконання грошового зобов`язання. Отже, оскільки апеляційний суд дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом, тому вважає підставною вимогу позивача щодо застосування положень ст. 625 ЦПК України та стягнення із ОСОБА_1 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі - 178, 21 грн. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги є підставними, а оскільки суд першої інстанції без повного та всебічного дослідження обставин справи та на підставі неповно встановлених фактичних обставин справи дійшов невірного висновку про відсутність доказів виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем, то ухвалене по справі рішення Липовецького районного суду Вінницької області підлягає скасуванню з постановленням нового. Виходячи із зазначеного, апеляційна скарга АТ КБ «Ощадбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року скасуванню, з ухваленням нового, про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Ощадбанк»: з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за заявою № 504378724/301019 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) нараховану станом на 06 жовтня 2020 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту у сумі 12 468 гривень та 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в сумі 178, 21 гривень. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, апеляційний суд в порядку пп. б п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України наводить розрахунок нового розподілу судових витрат. Позивач при зверненні до суду сплатив 2 102 грн судового збору за подання позову (а.с. 1) та 3 405 грн судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 51), тобто всього поніс судові витрати в розмірі 5 507 грн. З урахуванням принципу пропорційності (ч. 1 ст. 141 ЦПК України), до задоволення підлягає 86, 33 % вимог від заявлених: 12 646, 21 грн (12 468 + 178, 21) (розмір вимог що підлягають до задоволення) х 100 / 14 647, 76 (розмір заявлених вимог) = 86, 33 %. Тому відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 86, 33 % понесених ним судових витрат, що становить 4 754, 19 грн: 5 507 грн (розмір понесених судових витрат) х 86, 33 % = 4 754, 19 грн. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2019 року, яка склалася станом на 06 жовтня 2020 року (рахунок № НОМЕР_1 ) у розмірі: 12 646 (дванадцять тисяч шістсот сорок шість) гривень 21 копійку, а саме 12 468 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 178, 21 гривень - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» 4 754 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) гривень 19 копійок в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 02767059, МФО 354507, рахунок IBAN 533545070000000000002924801, місцезнаходження: Україна, 18005, Черкаська обл., місто Черкаси, Бульвар Шевченка, будинок

320. Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 . Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. В. Ковальчук Т. Б. Сало