Постанова КЦС ВС № 643/4413/16-ц

Постанова Іменем України 02 червня 2021 року м. Київ справа № 643/4413/16-ц провадження № 61-6631св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., учасники справи: заявник - Харківська міська рада, заінтересована особа - Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2016 року Харківська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова. Заява мотивована тим, що відповідно до листа Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс») від 24 листопада 2014 року вих. № 21179/2/07-05 квартира АДРЕСА_1 ізольована, приватизована, двокімнатна, загальною площею 44,10 кв. м, житлова площа 27,90 кв. м та зареєстрована за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 31 травня 1993 року ХМЦПДЖФ реєстровий № 5-93-10736 . Власник квартири ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 . З поквартирної картки (форма Б) вбачається, що інші особи, в тому числі члени сім`ї, родичі при житті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у зазначеній квартирі не проживали. З моменту смерті власників квартири правовстановлюючі документи, в тому числі документи про прийняття спадщини до КП «Жилкомсервіс» ніхто не надавав. До теперішнього часу спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ніким із спадкоємців не прийнята. Заявник просив суд визнати відумерлою спадщиною - квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 та передати відумерлу спадщину - зазначену квартиру у комунальну власність територіальної громади м. Харкова, в особі Харківської міської ради. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року заяву задоволено. Визнано відумерлою спадщиною - квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Передано відумерлу спадщину - квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира, що належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після їх смерті є відумерлою спадщиною, оскільки заяв про прийняття або про відмову від вказаної спадщини не надходило, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Наявні підстави для передачі відумерлої спадщини у комунальну власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви Харківської міської ради. Стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 057,21 грн. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, виключає можливість застосування до правовідносин положень статті 1277 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори майже через 14 років після смерті спадкодавців та пропустила строк, не була зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , доказів піклування про бабусю та вчинення дій з її поховання суду не надала. У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суд установив, що спірна квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 31 травня 1993 року ХМЦПДЖФ реєстровий № 5-93-10736 (а. с. 16). ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 (а. с. 14). Як на підставу заявлених вимог Харківська міська рада посилалася на те, що з моменту смерті власників квартири АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи, в тому числі документи про прийняття спадщини до КП «Жилкомсервіс» ніхто не надавав. До теперішнього часу спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ніким із спадкоємців не прийнята. Харківська міська рада вважає, що наявні підстави для визнання вказаної спадщини відумерлою.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, виключає можливість застосування до правовідносин положень статті 1277 ЦК України. Зазначені висновки є помилковими та свідчать про порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України). Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц (провадження № 14-225цс18). Пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про визнання права на спадкове майно, яке може вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Звертаючись до суду із заявою про визнання майна відумерлою спадщиною Харківська міська рада зазначала, що після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишилося нерухоме майно, яким ніхто не цікавиться, спадкоємці відсутні. Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. На підтвердження порушених прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 додала до апеляційної скарги документи, які свідчать про те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за заповітом. Щодо спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а в частині спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2008 року продовжено строк для подання заяви про прийняття спадщини. З урахуванням викладеного, між особами, які беруть участь у справі, виник спір щодо майнових прав на нерухоме майно. Такого ж висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові 23 вересня 2020 року у справі № 539/44/18 (провадження № 61-7002св19). Оскільки Харківською міською радою подано заяву в порядку окремого провадження, а зацікавленою особою є Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, то відсутня можливість встановлення певних обставин справи щодо прийняття спадщини ОСОБА_1 та їх доказування. Таким чином, заява Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою, суд апеляційної інстанції викладеного не врахував, залишив поза увагою, що наявні перешкоди у визнанні спадщини відумерлою, оскільки ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та встановивши існування спору щодо права на спадкове майно, рішення суду першої інстанції скасував, однак вирішив заяву по суті, а не залишив заяву про визнання спадщини відумерлою без розгляду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині. Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, вони підлягають скасуванню, а заява - залишенню без розгляду. Керуючись статтями 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року скасувати. Заяву Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова, залишити без розгляду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук