Постанова 4855 № 640/11707/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11707/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 24503-17У від 14.05.2019 та № Ф-24503-17 від 11.02.2020 Головного управління ДПС у м. Києві; - зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зняти з обліку фізичну особу- підприємця ОСОБА_1 , індивідуальний номер облікової картки податків - НОМЕР_1 , як платника податків та єдиного внеску. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця, що базується на фактичних обставинах та нормах права. Він не є платником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не має обов`язку щодо єдиного соціального внеску, а отже, вимоги № Ф-24503-17У від 14.05.2019 та № Ф-І4503-17 від 11.02.2020 Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) прийняті стосовно нього необґрунтовано та безпідставно. Крім того, позивач працює в філії «Науково-дослідний та конструкторсько- технологічний інститут залізничного транспорту» акціонерного товариства «Українська залізниця» і є застрахованою особою, єдиний внесок за нього в періоди за які винесені оскаржувані вимоги, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем (подвійна сплата ЄСВ та порушення критерію пропорційності). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, також не були з`ясовані всі обставини справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 22 січня 2020 року на поштовому відділенні № 179 м. Києва Укрпошти позивач отримав від Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУ юстиції у м. Києві постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2019 року, винесену при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-24503-17У від 14.05.2019 на суму 21030,90 грн. зі сплати єдиного внеску Головного управління ДПС у м. Києві. Позивач направив до Головного управління ДПС у м. Києві вх. №М/1138/ДЗН заяву від 23.01.2020 року щодо вимоги № Ф-24503-17У від 14.05.2019 на суму боргу 21030,90 грн. з проханням надати копію вимоги № Ф-24503-17У від 14.05.2019 та документів, на яких вона базується. 28.01.2020 року позивачем погашено борг / штраф по ВП № 60571070 у сумі 23525,40 грн. Відповідно до копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №60571070 від 12.02.2020 року виконавче провадження закінчено. 19 лютого 2020 року на поштовому відділені № 179 м. Києва Укрпошта позивач отримав лист від Головного управління ДПС у м. Києві з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-24503-17 від 11.02.2020 року на суму 29293, 44 гри. зі сплати єдиного внеску. 20.02.2020 року позивач направив до Головного управління ДПС у м. Києві вх. №М/2410/ДЗН заяву від 23.01.2020 року щодо вимоги № Ф-24503-17У від 14.05.2019, № Ф-24503-17 від 11.02.2020. 27 лютого 2020 року на поштовому відділенні № 179 м. Києва Укрпошти позивач отримав від Головного управління ДПС у м. Києві лист від 12.02.2020 № 6872/М/26-15-10-05- 15 з відповіддю на заяву від 23.01.2020 вх. №М/1138/ДЗН, відповідно до якої відповідач зазначив, що станом на 12.02.2020 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за кодом платежу 71040000 обліковуються заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29 293,44 грн., яка підлягає сплаті на загальних підставах. Свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи 2293414270 позивач отримав 02.04.2001. Позивачем 27.04.2012 була направлена заява про припинення підприємницької діяльності від 26.04.2012 рекомендованим листом з описом вкладення на адресу державного реєстратора Святошинської РДА м. Києва. 06.02.2013 позивачем була направлена копія заяви про припинення підприємницької діяльності з доданими документами рекомендованим листом з описом вкладення на адресу ДПІ у Святошинському районі м. Києва. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит 2799314278: дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця - у разі, коли державна реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; отримано відповідь: дата реєстрації: 02.04.2001; дата запису 28.01.2020; дата та номер запису про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення; дата припинення 29.01.2020. Відповідно до довідки форми № 3 № 6 від 05.01.2020 року у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, довідки форми № 3 № 5 від 05.01.2020 року у період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року та довідки форми № 3 № 4 від 05.01.2020 року у період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року позивач працював у філії «Науково-дослідний та конструкторсько- технологічний інститут залізничного транспорту» акціонерного товариства «Українська залізниця». Не погодившись з вимогами про сплату боргу (недоїмки) № Ф-24503-17У від 14.05.2019, № Ф-24503-17 від 11.02.2020 позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з вимогами пункту третього частини першої статті 1 Закону № 2464, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Частинами 2 та 3 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Відповідно до вимог пункту п`ятого частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Приписами підпункту другого пункту першого статті 7 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 18 березня 2020 року (справа №140/1777/19). З матеріалів справи вбачається, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит 2799314278: дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця - у разі, коли державна реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; отримано відповідь: дата реєстрації: 02.04.2001; дата запису 28.01.2020; дата та номер запису про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення; дата припинення 29.01.2020. Матеріли справи містять заяву позивача від 26.05.2012, в якій останній повідомляє державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про прийняте позивачем 26.04.2012 рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Крім того, слід зазначити, що позивач працює в філії «Науково-дослідний та конструкторсько- технологічний інститут залізничного транспорту» акціонерного товариства «Українська залізниця» і є застрахованою особою, єдиний внесок за нього в періоди за які винесені оскаржувані вимоги, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем (подвійна сплата ЄСВ та порушення критерію пропорційності). В підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії довідок з реєстру застрахованих осіб. Колегія суддів звертає увагу, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Отже, колегія суддів зазначає, що позивач у розумінні Закону №2464-VI є застрахованою особою і єдиний внесок за нього, у тому числі, за період, за який виставлена оскаржувана вимога, регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі, не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем окремо. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "05" січня 2021 р. - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків