Постанова 4855 № 620/2450/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2450/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Вінокурової І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, суддя Баргаміна Н.М., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,- У С Т А Н О В И Л А: 06.07.2020 року Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з відповідача на загальну суму 603742,32 грн., а саме: податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування в розмірі 531655,57 грн. р/р UA528999980333129341000025002, УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 11010500, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 26205,36 грн. р/р UA278999980313050029000025002, УК у м.Чернігові/ м.Чернігів/ 14060100, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; податковий борг по військовому збору в розмірі 45881,39 грн. р/р UA858999980313010137000025002, УК у м. Чернігові/ м.Чернігів/11011001, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податків і зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законодавством терміни, проте відповідач має податковий борг в загальному розмірі 603742,32 грн, який не було сплачено платником податків у встановлений законом строк. 14.07.2020 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до суду зустрічний позов до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкової вимоги від 22.04.2020 № 189593-53 та рішення про опис майна у податкову заставу від 23.04.2020 № 1533/Ш/25-01-53-07-10. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. В обґрунтування зустрічного позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що дані інформаційної системи Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо розрахунку пені на суму податкового боргу є некоректними та недостовірними, оскільки не відповідають логічному та арифметичному контролю, як того вимагає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому нарахування пені контролюючим органом за загальну суму 124292,73 грн. є протизаконним. Також вказує, що рішення про опис майна у податкову заставу від 23.04.2020 № 1533/Ш/25-01-53-07-10 винесено відносно ОСОБА_1 як фізичної особи, однак на обліку він перебуває як фізична особа-підприємець, рішення про опис майна у податкову заставу має виноситись відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернігівській області задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 479406,08 грн., а саме: податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування в розмірі 420655,86 грн. р/р UA528999980333129341000025002, УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 11010500, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 22119,95 грн. р/р UA278999980313050029000025002, УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 14060100, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; податковий борг по військовому збору в розмірі 36630,27 грн. р/р UA858999980313010137000025002, УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/11011001, код отримувача 38054398, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. Зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 22.04.2020 № 189593-53 в частині визначення податкового боргу у формі нарахування пені на суму 124292,73 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог по первісному позову та скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.02.2001, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 3-4). Головним управлінням ДПС у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт від 20.05.2019 № 414/13/ НОМЕР_1 (а.с. 15-16). На підставі вищевказаного акту контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.06.2019 № 00008141305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 439563,11 грн, в тому числі 293042,07 грн за податковим зобов`язанням та 146521,04 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 14) та податкове повідомлення-рішення № 00008151305 від 13.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 36630,27 грн, в тому числі 24420,18 грн за податковим зобов`язанням та 12210,09 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 13). Вказані податкові повідомлення-рішення, а також податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 року № 00008181305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 16567,50 грн, від 13.06.2019 року № 00008191305 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість у розмірі 6627,00 грн.; від 13.06.2019 року № 00008201305 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., були оскаржені відповідачем за первісним позовом в судовому порядку та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі № 620/2654/19 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 № 00008201305, від 13.06.2019 № 00008181305 в частині збільшення суми податкового зобов`язання на 592,50 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 148,13 грн, від 13.06.2019 № 00008191305 в частині застосування штрафних санкцій на суму 296,25 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено (а.с. 55-70). На підставі акту від 20.05.2019 № 414/13/ НОМЕР_1 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі № 620/2654/19 контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 0003001305, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 15826,87 грн, в тому числі 12661,50 грн за податковим зобов`язанням та 3165,37 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 11) та податкове повідомлення-рішення від 21.02.2020 № 0003101305, яким застосовано штраф в розмірі 6330,75 грн (а.с. 10). Податкові повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 0003001305, від 21.02.2020 № 0003101305 були вручені платнику податків 24.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (зворот а.с. 10, 11). Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було нараховано платнику податків пеню по податку на додану вартість в розмірі 4085,41 грн, по військовому збору в розмірі 9251,12 грн, по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 110999,71 грн (а.с. 5, 131, 134, 139). Контролюючим органом було надіслано платнику податку податкову вимогу від 22.04.2020 № 189593-53, яка була вручена 24.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20, 48). Також Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 23.04.2020 № 1533/Ш/25-01-53-07-10 (а.с. 49). Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. За приписами пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України відповідач є платником податку та згідно підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (пункт 58.1 статті 58 Податкового кодексу України). Згідно пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Пунктами 56.1, 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Як встановлено судом, платник податків з урахуванням переплати в сумі 18944,92 грн. має узгоджений податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування, по податку на додану вартість, по військовому збору в загальному розмірі 479406,08 грн., а також нараховану пеню в загальному розмірі 124336,24 грн. (а.с. 5). Позивач не погодився з наявністю нарахованої пені та просить податкову вимогу від 22.04.2020 № 189593-53 скасувати. Згідно розрахунку контролюючого органу на суму заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб 287660,69 грн. з 19.02.2018 по 14.02.2020 за 726 календарних днів нарахована пеня в розмірі 109856,44 грн., на суму 5381,38 грн. з 21.02.2019 по 14.02.2020 за 359 календарних днів нарахована пеня в розмірі 1143,27 грн. (а.с. 139). На суму заниження податкового зобов`язання по військовому збору 23974,73 грн. з 19.02.2018 по 14.02.2020 за 726 календарних днів нарахована пеня в розмірі 9155,85 грн., на суму 448,45 грн. з 21.02.2019 по 14.02.2020 за 359 календарних днів нарахована пеня в розмірі 95,27 грн. (а.с. 134). На суму заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість 2267 грн. з 30.07.2017 по 04.03.2020 за 949 календарних днів нарахована пеня в розмірі 884,13 грн., на суму 306 грн. з 02.03.2018 по 04.03.2020 за 734 календарних дні нарахована пеня в розмірі 125,53 грн., на суму 1407 грн. з 30.04.2018 по 04.03.2020 за 675 календарних днів нарахована пеня в розмірі 530,81 грн., на суму 233 грн. з 30.05.2018 по 04.03.2020 за 645 календарних днів нарахована пеня в розмірі 83,99 грн., на суму 534 грн. з 30.06.2018 по 04.03.2020 за 614 календарних дні нарахована пеня в розмірі 183,25 грн., на суму 512 грн. з 30.07.2018 по 04.03.2020 за 584 календарних дні нарахована пеня в розмірі 172,03 грн., на суму 1064 грн. з 30.08.2018 по 04.03.2020 за 553 календарних дні нарахована пеня в розмірі 338,53 грн., на суму 1309 грн. з 30.09.2018 по 04.03.2020 за 522 календарних дні нарахована пеня в розмірі 404,36 грн., на суму 518,50 грн. з 30.10.2018 по 04.03.2020 за 492 календарних дні нарахована пеня в розмірі 150,96 грн., на суму 2086 грн. з 30.11.2018 по 04.03.2020 за 461 календарний день нарахована пеня в розмірі 569,08 грн., на суму 1178 грн. з 30.12.2018 по 04.03.2020 за 431 календарний день нарахована пеня в розмірі 300,46 грн., на суму 1247 грн. з 30.01.2019 по 04.03.2020 за 400 календарних днів нарахована пеня в розмірі 295,18 грн. (а.с. 131). Податковий орган вважає, що відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.2 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження. Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Статтею 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження. Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Згідно підпунктів 129.3.1-129.3.4 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 Податкового кодексу України). Положення статті 129 Податкового кодексу України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк. Вказані положення Податкового кодексу України кореспондуються з вищенаведеними положеннями підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов`язання до дня настання строку його погашення. Тобто при сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов`язання як обов`язкової умови для початку нарахування пені. Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов`язання (припинення порушення). Отже, з огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування пені на суму заниження податкових зобов`язань за весь період такого заниження. Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Таким чином, останнім днем нарахування пені є 29.02.2020. Як встановлено судом, Головне управління ДПС у Чернігівській області здійснювало нарахування пені по податку на додану вартість у березні 2020 року, тоді як, починаючи з 01.03.2020 така пеня не повинна була нараховуватись, а нарахована відповідачем повинна бути списана. Доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про неможливість застосування строку давності 1095 днів до пені, суд вірно відхилив зазначивши, що Податковий кодекс України визначає пеню, як різновид фінансової відповідальності, відокремлюючи її від штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Так само пеня не відноситься до грошових зобов`язань платника. По суті, пеня є певним способом забезпечення погашення податкового боргу. Передумовою початку нарахування пені є невиконання платником обов`язку зі своєчасної сплати податкового зобов`язання. Податковий кодекс України не визначає окремо строки давності для нарахування пені. Проте, Податковим кодексом України визначено, як строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій, так і для самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов`язань. Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) визначає стаття 114 Податкового кодексу України, згідно якої граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. Відповідно до вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Оскільки пеня є різновидом фінансової відповідальності, а строки давності для застосування пені Податковим кодексом України не визначено, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, мають застосовуватись загальні строки давності, визначені статтею 102 Податкового кодексу України, а саме 1095 днів. Отже, податковим органом не було надано доказів правомірності нарахування пені в сумі 124336,24 грн та правомірність формування податкової вимоги від 22.04.2020 № 189593-53 в частині визначення податкового боргу у формі нарахування пені на суму 124292,73 грн., а тому податкова вимога в частині нарахування зазначеної суми пені є протиправною. Водночас, судова колегія зазначає, що пеня по податку на додану вартість в розмірі 43,51 грн., яка нарахована фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , але не відображена в оскаржуваній податковій вимозі, є безпідставно нарахованою. Що стосується вимог про оскардження рішення про опис майна у податкову заставу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно положень пунктів 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України). Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України). Умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. Позивач за зустрічним позовом вказує, що рішення про опис майна у податкову заставу мало бути винесено саме відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а не фізичної особи. Згідно з пп. 14.1.105 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у податковому законодавстві майно застосовується у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України. Частина перша статті 190 Цивільного кодексу України встановлює, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Відповідно до частини першої статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа. Назва статті 97 Податкового кодексу України "Погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством" не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця є не сама фізична особа. Ні Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ні Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, ні іншим законодавством України не передбачено перебування у власності або державної реєстрації майна за фізичною особою-підприємцем. Отже, винесення податковим органом рішення про опис майна у податкову заставу від 23.04.2020 № 1533/Ш/25-01-53-07-10 відносно ОСОБА_1 як фізичної особи не є порушенням чинного законодавства України і як наслідок не порушує права самого позивача за зустрічним позовом. Станом на день винесення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області податкової вимоги від 22.04.2020 № 189593-53 та рішення про опис майна у податкову заставу від 23.04.2020 № 1533/Ш/25-01-53-07-10 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був наявний податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування в розмірі 420655,86 грн., податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 22119,95 грн., податковий борг по військовому збору в розмірі 36630,27 грн. Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи представника позивача за зустрічним позовом щодо складання акту опису майна № 109/25-10-53-07 від 09.07.2020, оскільки складанню акта опису передує саме рішення про опис майна у податкову заставу, а дії щодо складання акту опису майна не є предметом розгляду даної справи. Таким чином, оскільки судом встановлено наявність у позивача податкового боргу, прийняте Головним управлінням рішення про опис майна у податкову заставу є правомірним. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац перший пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України). Оскільки податкова заборгованість в розмірі 479406,08 грн відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд вірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 10 червня 2021 року.