Постанова 4855 № 640/15434/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15434/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про: - визнання протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 26.02.2020 №2600-0309-8/22932, про відмову здійснити перерахунок пенсії; - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років згідно довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 07.02.2020 року №18/47ПФ вих. 20, починаючи з 01.01.2020 року з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити заборгованість, що виникне по день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 року у справі №640/15434/20 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 07.02.2020 року №18/47ПФ вих. 20; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 07.02.2020 року №18/47ПФ вих. 20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Надалі до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення на його користь за рахунок відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, що належно не враховано судом першої інстанції, який не встановив, що документи, якими оформлено надання правничої допомоги підписані адвокатом Бай С.Е. з посиланням на свідоцтво про право здійснення адвокатської діяльності №4481/10, яке видано 24.03.2011 Київською обласною КДКА. Представник апелянта та апелянт в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити вимоги про стягнення судових витрат. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог позивача, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення зазначив, що ні до позовної заяви, ні до заяви не долучено доказів наявності у Бая С.Е. статусу адвоката, тоді як згідно зі ст. 134 КАС України відшкодуванню підлягають саме витрати на правову допомогу, надані адвокатом. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з апелянтом з огляду на таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16. На підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. При цьому, згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19. В частині висновків суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів статусу адвоката Бай С.Е., який є представником позивача, колегія суддів зазначає, що документи, якими оформлено надання правничої допомоги підписані адвокатом Бай С.Е. з посиланням на свідоцтво про право здійснення адвокатської діяльності №4481/10, яке видано 24.03.2011 Київською обласною КДКА. Крім того, згідно з відомостями вебсайту Національної асоціації адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/26824), на якому розміщено Єдиний реєстр адвокатів України, право здійснення адвокатської діяльності Бай С.Е. підтверджується відповідним свідоцтвом №4481/10, яке видано 24.03.2011 Київською обласною КДКА (номер рішення 217). Таким чином, у колегії суддів відсутні сумніви щодо наявності у представника ОСОБА_1 - Бай С.Е. статусу адвоката. Так, матеріали справи свідчать, що позивачем до суду попередньої інстанції було подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн. На підтвердження понесення витрат на надання правової допомоги позивачем надано: копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2020 №20/12-7 загального характеру, завдання (доручення) №1 від 20.12.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2019 щодо перерахунку пенсії позивача, акту №1 про часткове виконання завдання (доручення) №1 на суму 6 000 грн. До поданої заяви позивачем додатково надано копії акту №2 про часткове виконання завдання (доручення) №1 від 20.03.2021 на суму 1500 грн., платіжного доручення від 20.03.2021 №Р24А865950406А44173 про сплату 7500 грн. на адресу Бай С.Е. (переказ на картку) без призначення платежу. Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта стосовно того, що з огляду на необхідність звернення з даним позовом до суду він був змушений понести витрати на професійну правничу допомогу. Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, відповідно до якого, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Оцінивши докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що обсяг, види та вартість правничої допомоги є співмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, та є обґрунтованими. Відповідно до ч.ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 ст. 139 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем обгрунтовано не заначено про завищення витрат на правничу допомогу, не наведено спростування обґрунтованості суми заявленої суми витрат на правничу допомогу саме у цій справі, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, та не подано клопотання у порядку статті 134 КАС України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат. В контексті викладеного вище, судова колегія приходить висновку щодо наявності підстав для відшкодування на користь позивача документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку за наслідками розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року - скасувати та ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (05053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот) грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 09.06.2021