Постанова 4855 № 640/27442/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/27442/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» до Офіса великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Офіса великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (далі - позивач, ТОВ «Д.Трейдінг») звернулось у суд з позовом до Офіса великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях, спираються на неналежні і недопустимі докази та є суперечливими. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що контрагенти позивача не мали реальних можливостей виконати договірні зобов`язання, оскільки матеріальні, трудові ресурси, а також предмети договорів відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим. Зауважує, що в апеляційній скарзі не зазначено у чому полягає неправильність та неповнота дослідження доказів і встановлення обставин, а також порушення норм права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що у період з 27 травня по 17 червня 2020 року відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення податка на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податка на додану вартість за березень 2020 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. За результатами перевірки 19 червня 2020 року контролюючим органом складено акт, у висновку якого, зокрема, зазначено про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині достовірності визначення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредита наступного звітного (податкового) періода, а саме завищено податковий кредит за період березень 2020 року на 23197364,02 грн., чим порушено пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункт 200.4 статті 200, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Не погоджуючись із наведеними висновками контролюючого органа, позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких висновки акта викладено у наступній редакції: «Документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення ТОВ «Д.Трейдінг» вимог Податкового кодексу України в частині достовірності визначення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредита наступного звітного (податкового) періода, а саме завищено податковий кредит за період березень 2020 року на 13007332,02 грн., чим порушено пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункт 200.4 статті 200, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.». 27 липня 2010 року Офісом ВПП ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення №0001544504, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за березень 2020 року на 13007332,00 грн. Уважаючи таке рішення необґрунтованими, платник податків звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність таких вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів. Також відповідач не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті або такі порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України). Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункта 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків. Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункта 14.1 статті 14 ПК України). Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункта 14.1 статті 14 ПК України). Згідно з підпунктом 14.1.181 пункта 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Відповідно до підпункта 14.1.18 пункта 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Відповідно до підпункта «а» пункта 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України. Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4 закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункта 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункта 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Оцінюючи висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредита з податка на додану вартість, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Як убачається із акта, за результатами перевірки контролюючим органом встановлено відсутність необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для здійснення фінансово-господарських відносин, неможливість ідентифікувати фактичного виробника/імпортера товара відповідно до Єдиного реєстра податкових накладних, що свідчить про непідтвердження господарських операцій на адресу ТОВ «Д.Трейдінг» від ТОВ «ПІК «УКРРЕСУРС», а також що за постачанням товара оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій. Як установлено судом, 24 червня 2019 року між ТОВ «ПІК «УКРРЕСУРС» (постачальник) та ТОВ «Д.Трейдінг» (покупець) укладено Договір постачання № 1-1-2019/039, за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця кам`яне вугілля і вугільну продукцію (далі - Вугілля), в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених Сторонами в цьому Договорі і специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договора (далі - Специфікації). Покупець на умовах, передбачених цим договором, зобов`язується прийняти вказане Вугілля і сплатити його вартість. Згідно пункта 2 цього договора перелік виробників, вантажовідправників, вантажоодержувачів, станцій відправлення, станцій призначення, строк поставки, найменування, категорія якості, загальна орієнтовна кількість Вугілля, що підлягає поставці, його асортимент, пайове співвідношення по марках, розмірах кусків, ціна 1 (однієї) тонни, приплати/знижки до базової ціни і вартість Вугілля встановлюються Сторонами в цьому договорі і Специфікаціях до нього. Пунктами 5.4, 5.5 договора передбачено, що покупець (Вантажоодержувач) зобов`язується своєчасно приймати Вугілля за кількістю, якістю і асортиментом. Сторони узгоджують, що основою для оформлення і підписання Актів приймання-передачі вугільної продукції є фактичні дані про кількісні і якісні показники Вугілля, яке поставлене постачальником і прийняте покупцем (Вантажоодержувачем), визначені відповідно до розділу 5 цього Договору. Постачальник та/або вантажовідправник та/або виробник рядового Вугілля зобов`язаний протягом 2 (двох) днів з дати поставки, але не пізніше 2 (другого) числа місяця, що настає за місяцем поставки, зробити з вантажоодержувачем звірку поставленого в поточному місяці Вугілля. За результатами звірки постачальник зобов`язаний скласти, підписати зі свого боку і завірити печаткою відповідні Акти приймання-передачі вугільної продукції за Договором і в той же строк направити покупцю на підпис. Сторони узгоджують, що покупець зі свого боку зобов`язаний підписати, завірити своєю печаткою отримані від постачальника Акти приймання-передачі вугільної продукції і в строк не більше двох днів з дати отримання таких документів направити 1 (один) екземпляр Акту приймання-передачі вугільної продукції постачальнику. Згідно пункта 6 договора з метою здійснення оплати за Вугілля, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника грошові кошти у розмірі вартості фактично поставленого постачальником та прийнятого покупцем Вугілля впродовж 15-ти (п`ятнадцяти) календарних днів з дати Акта приймання - передачі вугільної продукції. Розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Інші форми розрахунків можуть визначатися Сторонами в додаткових угодах до цього договора. На виконання вказаного договора між сторонами укладено Додаткову угоду від 08 жовтня 2019 року, Специфікації №835105, №835107 від 03 жовтня 2019 року, №835265 №835266 від 08 жовтня 2019 року та №835336 від 10 жовтня 2019 року; Акти приймання -передачі вугільної продукції №16/10, №17/10, №18/10, №19/10 та №20/10 від 31 жовтня 2019 року, №01/11 від 12 листопада 2019 року, № 02/11 від 13 листопада 2019 року, №03/11 від 18 листопада 2019 року та залізничні накладанні від 31 жовтня 2019 року №№52264439, 52268786, 52268745, 52282308, 52216041, 52217882, 52225117, 52282290, 52183001, 52185204, 521897662, 52216058, 52233913, 52102365, 52136264, 52138930, 52159514, 52165131, 52167798, 52167814, 52174398, 52129210, 52240298, 47885843, 52078250, 47885967, 52087111, 52024098, 52129210, 52114428, 52214469, 52121977, 5211887, 45014107, 52111861, 52097839, від 12 листопада 2019 року №52334224, від 13 листопада 2019 року №№52159555, 45132263, 52254174, 52259959, 52259967, 52259942, 52129210, 52114428, 52214469, 52121977, 52111887, 45014107, 52111861, 52097839, від 18 листопада 2019 року №№52255239, 45346459, 52259934, 52259926. На підставі актів приймання передачі ТОВ «ПІК «УКРРЕСУРС» виставило позивачу наступні рахунки на оплату: від 31 жовтня 2019 року № 122 на суму 11185575,65 грн., № 123 на суму 14479022,38 грн., № 124 на суму 6255950,78 грн., № 125 на суму 5119074,01 грн., № 126 на суму 3418080,96 грн.; від 12 листопада 2019 року №127 на суму 1758111,96 грн.; від 13 листопада 2019 року № 128 на суму 3761498,29 грн.; від 18 листопада 2019 року № 130 на суму 1569976,85 грн., які було оплачено відповідно до платіжних доручень від 01 листопада 2019 року № 206227, від 05 листопада 2019 року № 206748, від 15 листопада 2019 року № 214923, від 18 листопада 2019 року № 215629, від 22 листопада 2019 року № 217883, в результаті чого складено податкові накладні від 01 листопада 2019 року №1, від 05 листопада 2019 року № 2, від 15 листопада 2019 року № 6, від 18 листопада 2019 року № 3 та від 22 листопада 2019 року №

4. Згідно акта перевірки, протягом листопада 2019 року ТОВ «ПІК «УКРРЕСУРС» придбало вугілля кам`яне у ТОВ «ОСК-ТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ», які у свою чергу придбали таке у ТОВ «КОАСНОЛИМАНСЬКЕ» та ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Росія», які згідно баз даних Єдиного реєстра податкових накладних не здійснювали придбання такого товара. Отже, контролюючим органом під час перевірки проведено аналіз баз даних тільки за період листопада 2019 року. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості здійснення придбання кам`яного вугілля постачальниками контрагентів позивача у інші періоди, що передували листопаду 2019 року. Будь-яких доводів щодо відсутності у контрагента позивача необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності акт перевірки не містить. Так само не наведено таких доводів ані у відзиві на позов, ані в апеляційній скарзі. 23 травня 2019 року між ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газа №3-1-2019/266, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ (далі - газ/природний газ), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти газ на умовах цього договора. Продавець гарантує, що газ, який передається за цим договором, належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження. У випадку недотримання продавцем відповідних гарантій, покупець є добросовісним набувачем права власності на газ. Відповідно до пункта 3 договора продавець передає покупцю розмитнений та очищений від усіх податків газ у віртуальних торгових точках (VТР) (далі - «Пункти приймання-передачі»), а саме: код Е1С: 56ZG-VTP-000000Z. Приймання-передача газа оформляється актом приймання-передачі газу та комерційним актом приймання-передачі газа між продавцем і покупцем у строки та порядку відповідно до пункта 5.5. Газ вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в день підписання актів приймання-передачі газа та комерційних актів приймання-передачі газа. Право власності на газ та ризики його випадкової загибелі переходять від продавця до покупця з момента підписання акта приймання-передачі газа. Звірка фактичного обсягу поставленого газа за відповідний місяць проводиться Сторонами шляхом підписання актів, передбачених договором. Строки передачі газа визначаються Сторонами у додаткових угодах до договору. Згідно пункта 5 договору оплата газа здійснюється покупцем на підставі рахунка продавця. У випадку, якщо день оплати, встановлений додатковою угодою, припадає на неробочий день, покупець здійснює відповідну оплату не пізніше наступного робочого дня. Датою оплати покупцем газа є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця. Не пізніше 1-го (одного) робочого дня, з моменту передачі відповідного обсягу газа, продавець зобов`язується надати покупцеві підписані та скріплені печаткою продавця 3 (три) примірники акта приймання-передачі, де зазначаються обсяги переданого газа, а також 2 (два) примірники комерційного акта приймання - передачі, підписаних та скріплених печаткою продавця, де зазначаються обсяги переданого газа та вартість переданого газа згідно підписаних відповідних додаткових угод до договору (надалі - Акти). Покупець не пізніше 2-х (двох) робочих днів наступних за днем отримання Актів, зобов`язується повернути продавцю один примірник оригіналу Актів, підписаних уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Актів. Акт приймання-передачі газа та комерційний акт приймання-передачі газа складаються за формами, що вказані в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною договора. На виконання вказаного договора між сторонами 27 грудня 2019 року укладено Додаткову угоду №12, за умовами якої ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» зобов`язалось передати у власність позивача у січні 2020 року природний газ у віртуальній торговій точці (VTP) обсягом 600000 кубічних метрів, а позивач оплатити вищезазначений обсяг газа протягом одного банківського дня з дати підтвердження торгового сповіщення в інформаційній платформі Оператора ГТС, а також 08 січня 2020 року Додаткову угоду №14, якою внесено зміни до пункта 5 Додаткової угоди №12. Також сторонами підписано комерційний акт приймання-передачі природного газа від 30 січня 2020 року; акт приймання - передачі природного газу у віртуальній торговій точці від 31 січня 2020 року, продавцем складено податкові накладні від 03 січня 2020 року №3, від 08 січня 2020 року №8, від 13 січня 2020 року №12, від 14 січня 2020 року №16, від 15 січня 2020 року №17, від 16 січня 2020 року №19, від 17 січня 2020 року №20, від 20 січня 2020 року №25, від 21 січня 2020 року №27, від 22 січня 2020 року №30, від 23 січня 2020 року №33, від 24 січня 2020 року №36, від 27 січня 2020 року №44, від 29 січня 2020 року №49, від 30 січня 2020 року №57, від 31 січня 2020 року №60. Оплата згідно умов вказаного договора була здійснена платіжними дорученнями від 03 січня 2020 року №61, від 08 січня 2020 року №3347384, від 13 січня 2020 року №157, від 14 січня 2020 року №182, від 15 січня 2020 року №195, від 16 січня 2020 року №218, від 16 січня 2020 року №218, від 20 січня 2020 року №255 та №270, 21 січня 2020 року №288, від 22 січня 2020 року №311, від 23 січня 2020 року №3360766, від 24 січня 2020 року №339, від 27 січня 2020 року №359, від 29 січня 2020 №397, від 30 січня 2020 року №422, від 31 січня 2020 року №450 та від 03 лютого 2020 року №474. Згідно акта перевірки, протягом грудня 2019 року та січня 220 року ТОВ «ТЕХ ПРОМ ГАЗ» придбало газ у ТОВ «ГАЗ ЛІДЕР» та ТОВ «ТРЕЙДЕР ГАЗ», які згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, фігурують у кримінальних провадженнях. Зокрема, службовими особами ТОВ «ТРЕЙДЕР ГАЗ», починаючи з квітня 2019 року здійснено імпорт газа на територію України у кількості 201 млн. куб. м, а фактично розмитнено 82 млн. куб. м. Нерозмитнений газ без сплати обов`язкових митних платежів був реалізований раду суб`єктів господарювання, а кошти, отримані від його реалізації, було виведено у тіньовий сектор економіки шляхом мінімізації податкових зобов`язань та формування податкового кредиту через оформлення безтоварних операцій із закупівлі паливно-мастильних матеріалів, що дозволило здійснювати реалізацію незаконно виготовлених нафтопродуктів та природного газа за готівкові кошти. ТОВ «ТРЕЙДЕР ГАЗ» не сплачено відповідні митні платежі за імпортований обсяг газа та реалізовано з порушенням митного законодавства без спати обов`язкових митних платежів іншим суб`єктам господарювання, зокрема, ТОВ «ГАЗ ЛІДЕР». Однак, наведеною інформацією підтверджується реальне придбання контрагентом позивача газа, який у подальшому поставлено позивачу, що свідчить про реальне виконання договора між позивачем та його контрагентом. Також в акті перевірки зазначено, що в ході проведення аналіза АІС «Податковий блок» встановлено, що у вищевказаних підприємств відсутні трудові ресурси, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировина і матеріали. Однак, тим же актом зафіксовано, що ТОВ «ГАЗ ЛІДЕР» має штат з 4 чоловік. До того ж, відповідачем не зазначено, яке саме виробниче обладнання необхідне для здійснення діяльності по реалізації газа. Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 1 Закону України №996-ХІV документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ. Приписи статті 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окрім того, згідно пункта 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність. Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що позивачем доведено реальність виконання господарських операцій, а тому відсутність у податковій звітності контрагентів позивача матеріальних активів, не підтверджує висновок податкового органу про нереальність таких операцій. З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання безтоварними господарських операцій позивача із його контрагентами. Колегія суддів уважає за необхідне також зазначити наступне. Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних позивачу його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платники податка на додану вартість, а факт реальності господарських операцій, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами. До того ж, за результатами виконання договорів контрагенти позивача визначили собі податкові зобов`язання з податка на додану вартість. Даних про те, що ці зобов`язання анульовані, податковим органом не надано. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що правових підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0001544504 у відповідача не було. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 139, 242-244, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офіса великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька (Повний текст постанови складений 09 червня 2021 року.)