Постанова 4854 № 487/3784/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 487/3784/20 Головуючий в 1 інстанції: Карташева Т.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, заступника командира роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Головешкіна Сергія Віталійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №683288 від 31.05.2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу та подальшої вимоги пред`явлення посвідчення водія на право керування ТЗ. Крім того посадовою особою УПП було допущено порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки не було фактичного розгляду справи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що працівник поліції повідомив позивачеві причину зупинки (водій керував автомобілем, не пристебнувшись ременем безпеки, що є порушенням вимог п.2.3 "в" ПДР України), тому вимога пред`явлення посвідчення водія на право керування ТЗ була законною. Оскільки факт порушення позивачем ч.1 ст.126 КУпАП є доведеним, відповідачем правомірно накладено на позивача спірне адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення та постановити нове про задоволення позовній вимог. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою його доводи про відсутність належних доказів керування ним автомобілем з не пристебнутим ременем безпеки. Зважаючи, що відповідачем не надано доказів наявності підстав для зупинки ТЗ, подальша вимога пред`явити посвідчення водія є незаконною. Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції подало відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що вимога працівника поліції пред`явити посвідчення водія була висловлена після визначення причини зупинки. В свою чергу, власна впевненість позивача у дотриманні ним вимог ПДР України, не позбавляє останнього обов`язку мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс та пред`являти їх на законну вимогу працівника поліції. З урахуванням зазначеного відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заступник командира роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Головешкін Сергій Віталійович свої правом на подання відзиву до апеляційної скарги не скористався. Фактичні обставини справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.05.2020 року заступником командира роти №1 батальйону №4 УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Головешкіним С.В. розглянуто справу відносно ОСОБА_1 , який 31.05.2020 року о 12:00 год. в м. Миколаєві по вул. Херсонське шосе керував транспортним засобом «DAEWOO NUBIRA» д/н НОМЕР_1 з не пристебнутим ременем безпеки, на транспортному засобі, державний номерний знак якого - НОМЕР_1 , перебуває в розшуку, та на вимогу працівника патрульної поліції не пред`явив посвідчення водія на право керування т/з, чим порушив вимоги п.п. 2.4-а Правил дорожнього руху України. За наслідком розгляду справи було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №683288, відповідно якої позивача було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП, - порушення п. 2. 1. г. ПДР та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 16 зазначеного Закону встановлено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Згідно п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас, пунктом 2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону №580-VIII. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, п.п.1,3 ч.1 зазначеної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. В свою чергу, за приписами п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Аналіз вищенаведених положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними. Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а. Судовою колегією під час розгляду справи досліджено наданий позивачем відеозапис, з якого вбачається, що співробітник поліції повідомив ОСОБА_1 підставу для зупинки транспортного засобу під його керуванням, а саме те, що водій керував автомобілем з не пристебнутим ременем безпеки, що є порушенням вимог п.2.3 «в» ПДР України та повідомлено, що авто перебуває в розшуку. На що позивач зазначив, що у розшуку за його особистою заявою перебувають номерні знаки, оскільки вони були викрадені. Після цього працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пред`явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР України, однак позивач не погодився з причиною зупинки його транспортного засобу та категорично відмовився пред`явити посвідчення водія на вимогу працівника поліції. Таким чином, підставою зупинки транспортного засобу визначено дві обставини: перебування у розшуку номерного знаку НОМЕР_1 , як викраденого та порушення п.2.3 "в" Правил дорожнього руху України, тобто керування транспортним засобом особою з не пристебнутим ременем безпеки, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 121 КУпАП. Факт перебування номерних знаків НОМЕР_1 у розшуку на час зупинки його транспортного засобу визнано самим позивачем. З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що зупинка позивача працівниками поліції здійснена за наявності на те законних підстав. Посилання позивача на неналежну поведінку співробітників поліції не має істотного впливу на висновки суду у даній справі, оскільки є предметом дисциплінарної відповідальності останніх. Крім того колегією суддів встановлено, що доповідною запискою про результати перевірки інформації, викладеної у зверненні громадянина ОСОБА_1 , складеною старшим інспектором адміністративної практики управління патрульної поліції в Миколаївській області майором поліції Рубаном Ю. та погодженою начальником адміністративної практики управління патрульної поліції в Миколаївській області майором поліції ОСОБА_2 , дії заступника командира 1 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 в частині винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнано такими, що відповідають вимогам діючого законодавства (а.с. 26-29). За приписами ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що реалізація вказаних прав не є абсолютною та напряму залежить від волевиявлення особи. Між тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що при винесенні оскаржуваної постанови позивач був позбавлений можливості заявляти клопотання, знайомитись з матеріалами справи та надавати певні докази. Відтак, твердження апелянта про обмеження його у цих правах є необґрунтованими. Доводи ж позивача щодо порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що справу розглянуто за його участі та за наслідком такого розгляду йому надавалась копія оскаржуваної постанови, про що є відповідний підпис позивача. При цьому судова колегія зазначає, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року по справі № 735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №683288 від 31.05.2020 року винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Згідно ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.