Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/699/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/699/21 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна боржника громадянина України ОСОБА_1 при поверненні документа стягувану та у зв`язку з ліквідацією стягувача у виконавчих провадженнях №19917713 та №44800519 та зобов`язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 при поверненні документа стягувачу та у зв`язку з ліквідацією стягувача у виконавчих провадженнях №19917713 та №44800519. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішенням 19.04.2010р. Новокаховського районного суду Херсонської області по справі №2-798/10 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне регіональне управління» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кердит» в особі філії «Південне регіональне управління» заборгованість за кредитним договором №06-05-аізр-2008 від 17.07.2008р.. Рішення звернено до виконання та за наслідками виконавчих дій відповідачем винесено постанову від 6.09.2011р. про повернення виконавчого документу виконавчий лист №2/798/10 від 30.04.2010р. стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Крім того 22.09.2014р. відкрито виконавче провадження №44800519 на підставі виконавчого листа від 24.03.2014р. №2-340/10, за наслідками виконавчих дій винесено постанову від 27.05.2016р. відповідно до якої виконавчий документ у виконавчому провадженні №44800519 повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Позивач звернувся 28.10.2010р. до відповідача із заявою про скасування арешту майна, однак відповідач листом від 18.12.2020р. №153/26419 відмовив позивачу. Позивач зазначив, що оскільки виконавчі провадження щодо нього завершені, а арешт не знятий, відмова державного виконавця в знятті арешту з майна ОСОБА_1 суперечить законодавству і порушує його права. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях №19917713 та №44800519 при поверненні виконавчого документа стягувачеві. Зобов`язано Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вирішити питиання, щодо зняття арешту з усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , у виконавчих провадженнях №19917713 та №44800519. В апеляційній скарзі Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що рішенням від 19.04.2010р. Новокаховського районного суду Херсонської області по справі №2-798/10 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне регіональне управління» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кердит» в особі філії «Південне регіональне управління» заборгованість за кредитним договором №06-05-аізр-2008 від 17.07.2008р.: зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 16338,51грн., пеня за порушення строків платежу по кредиту в сумі 26410,21грн., заборгованість за кредитом в сумі 239960,55грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1700грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120грн., та всього 284529,27грн. 30.04.2010р. Новокаховський міський суд Херсонської області видано виконавчий лист за №2-798/10. 21.06.2010р. Новокаховським міським ВДВС ГТУЮ у Херсонській області відкрито виконавче провадження №19917713 на підставі виконавчого листа №2-798/10 від 30.04.2010р. виданого Новокаховським міським судом Херсонської області. За наслідками виконавчих дій винесено постанову від 6.09.2011р. про повернення виконавчого документу №2-798/10 від 30.04.2010р. стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». 22.09.2014р. Новокаховським міським ВДВС ГТУЮ у Херсонській області відкрито виконавче провадження №44800519 на підставі виконавчого листа від 24.03.2014р. №2-340/10, виданого Новокаховським міським судом Херсонської області. За наслідками виконавчих дій у виконавчому провадженні №44800519 винесено постанову від 27.05.2016р. про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до витягів із спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - «АСВП») стан вказаних виконавчих проваджень наступний: - №19917713 6.09.2011р. завершене і виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна; - №44800519 27.05.2016р. завершене і виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з неможливістю встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника. Позивач, дізнавшись про наявність арешту майна звернувся 28.10.2010р. із заявою до Новокаховського ВДВС МУЮ України Південного міжрегіонального відділення МЮ (м.Одеса), в якій просив державного виконавця зняти вказаний арешт. Листом від 18.12.2020р. №153/26419 відповідачем відмовлено позивачу у скасуванні арешту майна, посилаючись на те, що до заяви не було долучено документальне підтвердження повного погашення боргів чи інших підстав для зняття арешту. Позивач не погоджуючись з такою відмовою відповідача у зв`язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом. Перевіряючи правомірність дій, які виразилися у відмові відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , з урахуванням підстав, на які посилається позивач, а також висновків суду першої інстанції та доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що порядок примусового виконання рішень визначений ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999р. №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV), що був чинний на момент відкриття та закінчення виконавчого провадження, у якому було накладено арешт на нерухоме майно позивача. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні згідно з ст.6 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч.1,2 ст.50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ч.3, 4, 5 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження»). Згідно з п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Відповідно до п.2, 5 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника). Відповідно до ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст.47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст.48 цього Закону. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що виконавчі провадження №19917713 з примусового виконання виконавчого листа №2-798/10 від 30.04.2010р. та №44800519 з примусового виконання виконавчого листа №2-340/10 від 24.03.2014р. закінчені на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що на час розгляду справи органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчих листів №2-798/10 від 30.04.2010р. та №2-340/10 від 24.03.2014р.. Окрім цього, відповідач не надав суду доказів наявності виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, як і не надав доказів того, що на час розгляду справи наявні будь-які відкриті виконавчі провадження, за якими ОСОБА_1 являється боржником. Отже, судова колегія приходить до висновку, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Положеннями ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Також, за ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. З урахуванням викладенного, апеляційний суд вважає, що викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.272, 286, 311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В.Яковлєв