Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3152/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 р.Справа № 440/3152/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Головко А.Б.) від 01.02.2021 року по справі № 440/3152/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу учасникам бойових дій за 2020 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. В обґрунтування позовних вимог послався на порушення його права на одержання щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у визначеному законом розмірі. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року по справі № 440/3152/20 позовні вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень). Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Також позивачем заявлене клопотання про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., пов`язаних з підготовкою, написанням та поданням апеляційної скарги. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник позивача та відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. Від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи проводити без його участі. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Центром у квітні 2020 року проведено виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн. У зв`язку із виплатою щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Частково задовольняючи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що беручи до уваги розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також співмірністю з ціною позову, суд вважає за необхідне стягнути Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. В апеляційні скарзі в цій частині позивач по справі послався на те, що стороною позивача надано докази витрат позивача на правничу допомогу в загальному розмірі 3960,00 (три тисячі дев`ятсот шістдесят) грн., які пов`язані з підготовкою, складанням та подання позову, котрі прохали стягнути з відповідача. Вказав, що суд може вирішити питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами лише за відповідним клопотанням сторони, яка не погоджується з оплатою таких витрат з огляду їх не співмірності. При цьому, в разі відсутності такого клопотання суд не може вирішувати питання щодо зменшення витрат на правничу допомогу з огляду їх не співмірності. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 22.04.2020 по справі № 440/1757/19. Зазначив, що матеріали даної справи не містять клопотання відповідача, в розумінні ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України, відповідно до якого останні б заявили свою незгоду з витратами позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з огляду їх не співмірності. Жодних обставин, які б свідчили про неспівмірність розміру заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову чи значенням справи для сторони, відповідачем не наводилося, та відповідних доказів з цього приводу суду не подавалося. Вказує, що зустрічі, консультації та переговори з клієнтом, збір та огляд доказів, вивчення та аналіз документів тощо є необхідними процедурами, без яких надання правничої допомоги не може вважатись ефективним, що не потребує окремого доказування; щодо складових вартості послуг з підготовки окремого процесуального документа, то їх опис та склад, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу, при цьому доказів завищення здійснених витрат відповідачем до суду не надано; всі інші доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки є суб`єктивним припущенням відповідача. Крім того, малозначність справи не свідчить про відсутність необхідності для проведення аналізу документів, нормативної бази, вивчення практики та надання позивачу консультацій. Навпаки свідчіть про необхідність перевірки ситуації, яка склалася з особою, що звернулася до адвоката за допомогою, що має на меті вивчення документів та перевірку судової практики. Отже, додані під час розгляду справи у суді першої інстанції звіти про виконані адвокатом роботи та квитанції на оплату робіт містять достатньо деталізований опис робіт, витрачений на них час та їх вартість. Факт складання адвокатського запиту, заяв по суті вже включає в себе необхідність опрацювання законодавчої бази та доказів, формування правової позиції та підготовку відповідних документів. Отже, всі здійснені роботи (надані послуги) адвокатом безпосередні пов`язані з цими правовідносинами. Таким чином, у зв`язку з розглядом цієї справи позивачу надано достатньо значний обсяг адвокатських послуг, а витрачений на їх надання час, не є завищеним та обчислений адвокатом об`єктивно. З урахуванням вищевикладеного, заява представника позивача про розподіл судових витрат в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3960,00 (три тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. є обґрунтованою та правомірною, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення витрат на правову допомогу в зв`язку з їх не співмірністю. Крім того, апелянт поніс витрати, пов`язанні з підготовкою, написанням та подання адвокатом апеляційної скарги у сумі 2000,00 (дві тисячі) грн., а отже має право вимоги щодо їх стягнення з відповідача для оплати адвокату за надані послуги. Хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями, а тому а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними» - рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржувалося сторонами у справі, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається. Апеляційний перегляд здійснюється виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині відмови в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. На підставі ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. За змістом ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні: відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом; платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 №

22. Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати понесених витрат також не є перешкодою для їх присудження (така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20). З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлялося клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3960,00 грн., за усну консультацію та за підготовку, написання та подання позовної заяви (вказана сума зазначена у договорі про надання правничої допомоги № 15/06 від 15.06.2020, укладеного між адвокатом Малофєєвим А. І. та апелянтом та вказана як гонорар). Колегія суддів зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача є необхідними, а їх розмір розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи понесені такі витрати фактично, а також - чи обґрунтована їх сума, оскільки приписи ч. 9 ст. 139 КАС України містять критерії розподілу судових витрат, які суд повинен врахувати при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат. Слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу є безпідставним, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач у справі послався на те, що Центр категорично заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки фінансування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка є предметом спору, проводиться за рахунок коштів державного бюджету, а Центр фінансується за рахунок коштів обласного бюджету та є неприбутковою організацією. Також вказав, що позивачем не було підтверджено виплату коштів на оплату витрат на правничу допомогу. Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, враховуючи, що обсяг обставин, які є предметом доказування у справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини, не є надто значними, колегія суддів вважає, що час, який зазначений у акті наданих послуг як витрачений адвокатом на надання вказаних вище видів правничої допомоги у цій справі, вочевидь не відповідає складності спору. Крім того, з питання вирішення подібних спірних правовідносин судами України напрацьовано сталу судову практику. Цей спір відповідає ознакам типової справи №440/2722/20, позиція по якій викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року. Також судом враховано, що у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувають (перебували) справи по аналогічній категорії з представництвом адвоката ОСОБА_2 , зокрема справи №№440/2422/20, 440/2653/20, 440/2717/20, 440/2763/20, 440/2868/20, 440/2949/20, 440/3031/20, 440/3152/20, 440/3207/20, 440/3353/20, 440/3667/20, 440/3668/20, 440/3669/20, 440/4015/20, 440/4213/20 та ін.), а відтак цей адвокат спеціалізується на представництві інтересів фізичних осіб у спорах з суб`єктами владних повноважень щодо отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня та є обізнаним з відповідною законодавчою базою та переліком документів, які підлягають підготовці для розгляду цієї категорії справ. Враховуючи викладене, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 3960,00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Беручи до уваги, що факт надання правничої допомоги підтверджено документально, характер спірних правовідносин, зміст позовної заяви та наведені в ній обґрунтування, час необхідний для її складення, заявлення відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням принципу співмірності, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 1000,00 грн. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Що стосується заявленого в апеляційній скарзі клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, які понесені в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. В апеляційні скарзі заявник послався на те, що представництво інтересів апелянта у даній справі здійснюється адвокатом Малофєєвим А. І. на підставі договору про надання правничої допомоги 11.02.2021 р., укладеного між адвокатом Малофєєвим А. І. та апелянтом. Розмір та порядок оплати правової допомоги визначений та узгоджений сторонами пунктом 4 вищевказаного договору. Гонорар за надання правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції, пов`язаної із взятими адвокатом зобов`язаннями за предметом цього Договору, становить 2000,00 грн. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений в Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Оплата виконаних Адвокатом робіт (наданих послуг) здійснюється Клієнтом, на підставі отриманих, згідно з п. 4.3., Звіту та Квитанції, в трьох денний термін з дня, наступного за днем набрання законної сили судового рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат, шляхом готівкового/безготівкового розрахунку, з одночасним посвідченням у Квитанції особистими підписами: Клієнт (П.І.Б.) та Адвокат (П.І.Б.), кошти сплатив та кошти отримав, відповідно. В підтвердження отримання правової допомоги, наданої апелянту адвокатом, до матеріалів справи долучено копії: звіту про виконані адвокатом роботи (надані послуги) № 11/02, квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт на суму 2000,00 грн. Дослідивши зміст цього договору, колегія суддів зазначає, що в п. 4.3 вищевказаного договору гонорар за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 2000,00 грн. вказаний як сума, сплачена позивачем адвокату за взяті зобов`язання за предметом цього Договору, у суді першої інстанції, а не у суді апеляційної інстанції, а тому цей договір не є доказом понесення позивачем витрат в суді апеляційної інстанції у цій справі, у зв`язку з чим ці витрати є документально не підтвердженими та стягненню не підлягають. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року по справі № 440/3152/20 залишити без змін. В задоволенні клопотання про стягнення користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., пов`язаних з підготовкою, написанням та поданням апеляційної скарги відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 10.06.2021 року