Постанова 4851 № 480/5648/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Соп`яненко О.В. 10 червня 2021 р. Справа № 480/5648/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, - В с т а н о в и в: 31.05.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправною та скасувати відмову Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади), викладену у рішенні сьомого скликання п`ятдесятої сесії Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 28.05.2020 року № 52 щодо відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада Сумського району Сумської області; - зобов`язати Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) не пізніше 30 днів з дня набрання рішення суду законної сили надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада Сумського району Сумської області). Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що за результатами її звернення із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада Сумського району Сумської області), відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі прийнятого рішення сьомого скликання п`ятдесятої сесії Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (Миколаївської сільської територіальної громади) від 28.05.2020 року № 52 «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», з підстави, що означена земельна ділянка надана громадянам для розширення особистого підсобного господарства. Позивач зауважив, що відповідач в силу вимог Земельного кодексу України (далі ЗК України) та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Жодної з наведених у ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено. Також позивач зазначив, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, інформація стосовно реєстрації будь-яких речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5924786900:00:003:0263, окрім права власності територіальної громади в особі Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, зареєстрованого 10.12.2018 року, відсутня. У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення, він діяв у межах чинного законодавства, оскільки керувався рішенням сімнадцятої сесії двадцять третього скликання Северинівської сільської ради Сумського району від 31.05.2001 року «Про розгляд заяв» та Планом землекористування колгоспу ім. Чапаєва № 1-89-1-33-ІТ, відповідно до яких, земельна ділянка, щодо відведення якої у власність звернувся позивач, надана громадянам для розширення особистого підсобного господарства (контур № 128). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправним та скасовано рішення п`ятдесятої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 28.05.2020 року № 52 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, для особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області; - зобов`язано Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, для особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського сільської ради Сумського району Сумської області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. Судове рішення вмотивоване тим, що ст. 7 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак зазначена підстава відмови відповідачем у наданні такого дозволу в оскаржуваному рішенні, підставам, передбаченим ЗК України, не відповідає. Не погоджуючись із судовим рішенням, Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом установлено, що рішенням сімнадцятої сесії двадцять третього скликання Северинівської сільської ради Сумського району від 31.05.2001 року «Про заяви громадян» вирішено, зокрема, виділити ОСОБА_2 жителю АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,39 га, яка знаходиться на полі контур № 128 для розширення ОПГ. (а.с. 30). 07.05.2020 року позивач звернулась до голови Миколаївської ОТГ із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Миколаївської сільської ради (Северинівська сільська рада) Сумського району Сумської області з кадастровим номером 5924786900:02:003:0263 (а.с.13-14). Рішенням п`ятдесятої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 28.05.2020 року № 52, ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області у зв`язку із тим, що дана земельна ділянка (кадастровий номер 5924786900:02:003:0263) надана громадянам для розширення особистого підсобного господарства (а.с.15). Із змісту розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року № 60-р (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, заява позивачки ОСОБА_1 від 07.05.2020 року) вбачається, що даним розпорядженням Уряд доручив Держгеокадастру забезпечити: - формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із ст. 117 Земельного кодексу України; - передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок; - здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 ст. 26 вказаного Закону). Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України. Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до положень ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, приписами зазначеної норми встановлено єдину підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Інших підстав для такої відмови приписами чинного законодавства України не встановлено. З оскаржуваного рішення відповідача від 28.05.2020 року № 52 вбачається, що в ньому відсутні посилання на будь-які підстави відмови, передбачені ст. 118 ЗК України, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Відповідно до ст. 43 ЗК України права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статей 27, 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов`язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства. Права власників земельних ділянок і землекористувачів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Колегія суддів зауважує, що з рішення сімнадцятої сесії двадцять третього скликання Северинівської сільської ради Сумського району від 31.05.2001 року «Про заяви громадян» та Плану землекористування колгоспу ім. Чапаєва № 1-89-1-33-ІТ (а.с.30-34) та посилань відповідача на те, що земельна ділянка, щодо відведення якої у власність звернулась позивач, надана громадянам для розширення особистого підсобного господарства, неможливо встановити наявність права (власності, користування, утримання, інші права, передбачені законом), на підставі якого, розпоряджаються особи земельною ділянкою з кадастровим номером 5924786900:02:003:0263. Колегія суддів також ураховує висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року по справі № 688/2908/16-ц про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 фактично про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28.05.2020 року № 52, з огляду на наступне. Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6 7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7 ст. 79-1 ЗК України). Таким чином, поділ та об`єднання земельних ділянок за своєю суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Матеріали справи посвідчують ту обставину, що земельна ділянка, на яку претендує позивачка, має бути виділена з уже сформованої земельної ділянки з присвоєнням іншого кадастрового номера. Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що видами документації із землеустрою є: (п. «ґ») проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; (п. «й») технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Колегія суддів зазначає, що звернення позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею до 2,0 га (п. «ґ» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій»), із земельної ділянки. кадастровий номер 5924786900:02:003:0263, загальною площею 4,1577 га (а.с. 13, 16), не ґрунтується на вимогах закону (п. «й» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій»), а відтак, - не спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб, передбачений законодавством. Оскільки означенні обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, скасовує рішення суду першої інстанції в частині, якою визнано протиправним та скасовано рішення п`ятдесятої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 28.05.2020 року № 52 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, для особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області та зобов`язано Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, для особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, та приймає постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 9 КАС України та виходу за межі позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова