Постанова 4874 № 902/1106/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року Справа № 902/1106/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.03.2021 р. у справі № 902/1106/19 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 22.03.2021 р.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 2 337 810,67 грн за участю представників сторін: позивача - Безпалюк О.Л.; відповідача - не з`явився; ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 1 637 365,76 грн пені, 331 041,98 грн 3% річних та 369 402,93 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року в частині своєчасної оплати переданого товару. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.03.2021 р. у справі № 902/1106/19 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 491 209,73 грн пені, 331 041,98 грн 3% річних, 369 402,93 грн інфляційних втрат та 35 067,16 грн судового збору; відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 1 146 156,03 грн пені. Cуд першої інстанції виходив з того, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплати за природний газ, чим порушив зобов`язання за договором, тому позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договорами є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. Окрім того, суд першої інстанції, враховуючи положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, дійшов висновку зменшити розмір пені на 70 %. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення 1 146 156, 03 грн пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. Скаржник не погоджується з рішенням суду в частині зменшенням судом розміру неустойки, і вважає, що рішення у цій частині прийняте з порушенням норм ст. ст. 6, 11, 534, 626, 629 ЦК України, ст. ст. 12, 233 ГК України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині. Апелянт звертає увагу суду на те, що в рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Також судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Окрім того, вважає за необхідне зазначити, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу. Відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд першої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та "сухими" посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України. З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 р. було відкрито провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.03.2021 р. у даній справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 09.06.2021 р. об 14:30 год. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 р. заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі - задоволено. Допущено представника позивача до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Відповідач, право передбаченим ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу до суду на подав. Представник позивача в судовому засіданні 09.06.2021 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення 1 146 156, 03 грн пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 09.06.2021 р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та заздалегідь. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, явку в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як встановлено апеляційним господарським судом, 14.09.2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 3154/1718-БО-1 (а. с. 14-23, т. 1). Відповідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору. Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Відповідно п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року природний газ орієнтовним обсягом до 13100 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів), а саме: за жовтень 2017 року - 1400 тис. куб. метрів, за листопад 2017 року - 2300 тис. куб. метрів, за грудень 2017 року - 2600 тис. куб. метрів, за січень 2018 року - 2900 тис. куб. метрів, за лютий 2018 року - 2400 тис. куб. метрів, за березень 2018 року - 1500 тис. куб. метрів. Обсяги природного газу, які планується поставляти згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання , оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 договору). Відповідно п. 3.8 договору, споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: - завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); - підписані споживачем два примірники акта приймання передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці (п. 3.10 договору). Згідно п. 5.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб. м (без урахування тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1.6. Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907, 20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом із податком на додану вартість - 9 488, 64 гривень. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору). Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу. Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору (п. 7.1 договору). Відповідно до п. 7.4 договору, постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору та забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 8.1 договору). У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16.4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору). Відповідно п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Додатковими угодами до договору № 1 від 11.01.2018 року, № 2 від 20.03.2018 року, № 3 від 01.04.2018 року, № 4 від 04.06.2018 року, № 5 від 01.08.2018 року, № 6 від 26.09.2018 року, сторонами вносились зміни до п. 5.2 ст. 5 договору стосовно ціни за 1 000 куб.м. природного газу та п. 6.3 ст. 6 договору щодо порядку та умови проведення розрахунків (а. с. 24-29, т.1). На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 111 638 195,41 грн на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а. с. 39-49, т. 1). Відповідач за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. договору, що вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, який кореспондується із даними відображеними в оборотно-сальдовій відомості по підприємству відповідача (а. с. 50-54, т. 1). У зв`язку із порушенням відповідачем строку проведення розрахунку за поставлений природний газ за договором постачання природного газу №3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 637 365,76 грн пені, 331 041,98 грн 3% річних та 369 402,93 грн інфляційних втрат, які нараховано протягом листопада 2017 року по вересень 2018 року. Предметом апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині заявленої до стягнення пені, в іншій частині судове рішення не оскаржувається. Відтак, апеляційний суд, враховуючи визначений предмет оскарження судового рішення, приймаючи до уваги межі розгляду справи апеляційним судом, визначені у ст. 269 ГПК України, зазначає, що обумовлений скаржниками в апеляційному суді предмет оскарження унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 331 041,98 грн 3 % річних, 369 402,93 грн інфляційних втрат. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України). Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України. Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16.4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Умовами п. 10.3. договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років. Здійснивши перевірку правильності нарахованої суми пені, суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування пені здійснено арифметично вірно, тому вважає правомірними вимоги позивача про стягнення пені. В свою чергу, досліджуючи обставини у справі та докази у ній, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 70 %, з врахуванням наступного. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У частині першій статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від якого колегія суддів не вважає за необхідне відступати при розгляді справи. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Приймаючи рішення про зменшення розміру пені судом першої інстанції правомірно взято до уваги наступні обставини: основне зобов`язання виконано у повному обсязі; загальний термін прострочення виконання основного зобов`язання не перевищує 10 місяців за окремим платежами; пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу та інфляційних втрат; інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які задоволені судом. Апеляційний господарський суд констатує, що доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань матеріали справи не містять. Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно взяв до уваги викладене, вказав про врахування інтересів сторін та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 70 %. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Також апеляційним судом враховується, що стягнення на користь позивача 3 % річних та інфляційних певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів, що при зменшенні розміру пені позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. ст. 6, 11, 534, 626, 629 ЦК України, ст. ст. 12, 233 ГК України, оскільки суд з`ясував обставини, передбачені зазначеними нормами, з урахуванням наявних у справі доказів. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Колегія суддів вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію прийнятого місцевим господарським судом рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих рішень, тому його висновки є вірними. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 11.03.2021 р. у справі № 902/1106/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.03.2021 р. у справі № 902/1106/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складено 10 червня 2021 р. Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Гудак А.В. Суддя Маціщук А.В.