Постанова 4873 № 910/21114/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2021 р. Справа № 910/21114/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Пашкіної С.А. без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/21114/20 (суддя - Босий В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 161099,50 грн. ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" звернулося з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором №16440/01 від 30.01.2019 у загальному розмірі 161099,50 грн з яких: 50171,74 грн - пеня, 12755,03 грн - 3% річних, 23751,46 грн - інфляційні втрати та 74421,27 грн - штраф. Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу електроенергії №16440/01 з урахуванням додаткових угод в частині повної та своєчасної оплати за вироблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" електричну енергію за "зеленим" тарифом. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 відкрито провадження у справі №910/21114/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Під час розгляду справи 23.02.2021 відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру неустойки на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України до 1 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/21114/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеності, а також з порушення та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Скаржник посилається на ту обставину, що судом першої інстанції не було враховано строки виникнення зобов`язання у відповідача у зв`язку з недоведеністю Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" факту отримання відповідачем підписаних актів купівлі-продажу електроенергії. Також відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання перед Державним підприємством "Гарантований покупець". Окрім цього, на переконання відповідача, виконання його грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися впродовж 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років на підставі п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії". Насамкінець, відповідач вказує на те, що місцевим господарським судом не застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, хоча відповідне клопотання про зменшення штрафних санкцій заявлялося під час розгляду справи. На переконання Державного підприємства "Гарантований покупець", з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов`язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, а не грошових коштів за електричну енергію, штрафні санкції підлягали зменшенню до 1 гривні. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу у справі №910/21114/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 апеляційну скаргу у справі №910/21114/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення її недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали. До суду 18.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 30.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс", як суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, та Державним підприємством "Енергоринок" укладено договір №16440/01 купівлі-продажу електроенергії. 30.06.2019 укладено додаткову угоду №127/01 до договору №16440/01 від 30.01.2019, відповідно до якої сторона договору Державне підприємство "Енергоринок" була замінена на Державне підприємство "Гарантований покупець". У подальшому між сторонами було також укладено додаткову угоду №1235/01/20 від 23.04.2020 до договору №16440/01 від 30.01.2019, на підставі якої сторони дійшли згоди у преамбулі договору слова "виробник за "зеленим" тарифом замінити словами "продавець" за "зеленим" тарифом та викласти статті 1-7 договору у новій редакції. Відповідно до пункту 1.1 договору у редакції зазначеної додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс") зобов`язується продавати, а гарантований покупець (Державне підприємство "Гарантований покупець") зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2804 від 13.12.2019. Згідно з п. 2.2 договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого продавця. Відповідно до п. 2.3 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Пунктом 2.5 укладеного правочину сторони погодили, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається, зокрема, відповідно до глави 10 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору). Відповідно до п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії, актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 порядку. Згідно з п. 4.1 договору продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору. Пунктом 4.5 укладеного правочину встановлено обов`язки гарантованого покупця: 1) купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; 3) нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку №641. Відповідно до п. 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019 (далі - порядок), до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Також, пунктом 10.4 порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу. Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 порядку. Згідно з п. 8.3 порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору. У пункті 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і регулятор вже встановив "зелений" тариф продавцю, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030). Матеріалами справи підтверджується купівля-продаж відповідачем виробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" електричної енергії, а саме: - за актом купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2020 за лютий 2020 року (з урахуванням акту коригування від 23.09.2020) позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.02.2020 по 29.02.2020 на суму 123846,81 грн; - за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020 за березень 2020 року (з урахуванням акту коригування від 20.10.2020) позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 на суму 232802,27 грн; - за актом купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2020 за квітень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 184995,72 грн; - за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2020 за травень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.05.2020 по 31.05.2020 на суму 275042,50 грн; - за актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2020 за червень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.06.2020 по 30.06.2020 на суму 261112,55 грн; - за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2020 за липень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.07.2020 по 31.07.2020 на суму 158618,29 грн; - за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2020 за серпень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.08.2020 по 31.08.2020 на суму 115019,80 грн; - за актом купівлі-продажу електроенергії від 30.09.2020 за вересень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.09.2020 по 30.09.2020 на суму 121804,16 грн; - за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2020 за жовтень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.10.2020 по 31.10.2020 на суму 143934,14 грн. Вказані акти підписані без зауважень та скріплені печатками обох сторін договору. Загальна вартість виробленої позивачем та переданої відповідачу електроенергії у період з лютого по жовтень 2020 року (включно) складає 1617176,24 грн. На виконання умов договору відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії у сумі 592001,57 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (том 1, а. с. 43-123). Разом з цим, відповідачем не надано доказів оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" виробленої останнім електроенергії на загальну суму 1025174,67 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" зазначає, що враховуючи настання строку здійснення розрахунків між сторонами та лише часткову оплату за придбану відповідачем електричну енергію по договору у період з лютого по жовтень 2020 року, у відповідача виник обов`язок зі сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання основного зобов`язання, а саме: 50171,74 грн пені, 12755,03 грн 3% річних, 23751,46 грн інфляційних втрат та 74421,27 грн штрафу. Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за вироблену позивачем електроенергію. Також судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки. З такими висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як убачається з матеріалів справи та було зазначено вище, на підставі укладеного між сторонами договору та додаткових угод до нього у період лютого по жовтень 2020 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію на суму 1025174,67 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування (том 1, а. с. 32-42), які підписані між сторонами та скріплені їх печатками. Згідно з п. п. 3.2 та 3.3 договору у редакції додаткової угоди №1235/01/20 від 23.04.2020 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 порядку. Відповідно до п. 10.1 порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Згідно з пунктом 10.4 порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Судом встановлено, що акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року із визначенням обсягів виробленої позивачем електричної енергії підписаний сторонами 29.02.2020, за березень 2020 року - 31.03.2020, за квітень 2020 року - 30.04.2020, за травень 2020 року - 31.05.2020, за червень 2020 року - 30.06.2020, за липень 2020 року - 31.07.2020, за серпень 2020 року - 31.08.2020, за вересень 2020 року - 30.09.2020, за жовтень 2020 року - 31.10.2020. Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у лютому 2020 року, затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №715 від 20.03.2020 на рівні 1371681232,23 грн (без ПДВ), у березні 2020 року - постановою №902 від 29.04.2020 на рівні 2569785206,02 грн (без ПДВ), у квітні 2020 року - постановою №995 від 27.05.2020 на рівні 4944070679,18 грн (без ПДВ), у травні 2020 року - постановою №1211 від 24.06.2020 на рівні 4338131679,47 грн (без ПДВ), у червні 2020 року - постановою №1435 від 22.07.2020 на рівні 4246575539,88 грн (без ПДВ), у липні 2020 року - постановою №1600 від 19.08.2020 на рівні 4634864467,84 грн (без ПДВ), у серпні 2020 року - постановою №1740 від 23.09.2020 на рівні 3555847601,64 грн (без ПДВ), у вересні 2020 року - постановою №1939 від 21.10.2020 на рівні 24337756,04 грн (без ПДВ) та у жовтні 2020 року - постановою №2138 від 20.11.2020 на рівні 2120824104,49 грн (без ПДВ). На підставі вищевикладеного, судом першої інстанції правомірно встановлено, що виходячи з положень договору та законодавства, остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити у такі строки: - за лютий 2020 року - до 24.03.2020; - за березень 2020 року - до 04.05.2020; - за квітень 2020 року - до 30.05.2020; - за травень 2020 року - до 26.06.2020; - за червень 2020 року - до 24.07.2020; - за липень 2020 року - до 21.08.2020; - за серпень 2020 року - до 25.09.2020; - за вересень 2020 року - до 23.10.2020; - за жовтень 2020 року - до 25.11.2020 (тобто після отримання від продавця акта купівлі-продажу та протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці). Відтак, прострочення платежів виникло з 25.03.2020, 05.05.2020, 31.05.2020, 27.06.2020, 25.07.2020, 22.08.2020, 26.09.2020, 24.10.2020 та 26.11.2020 відповідно. При цьому, відповідачем було здійснено лише часткову оплату електроенергії на суму 592001,57 грн. Однак, доказів оплати відповідачем 1025174,67 грн вартості придбаної у позивача електричної енергії, тобто проведення остаточних розрахунків по договору, станом на час розгляду справи Державним підприємством "Гарантований покупець" суду не надано. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку стосовно наявності факту порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, що судом першої інстанції не було враховано строки виникнення зобов`язання з оплати у зв`язку з недоведеністю Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" факту отримання апелянтом підписаних актів купівлі-продажу електроенергії, апеляційний суд зазначає наступне. В підписаних обома сторонами актах купівлі-продажу електроенергії зазначена конкретна дата їх складання та підписання, яка у всіх спірних періодах у будь-якому випадку передує даті затвердження регулятором (НКРЕКП) розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. За вказаних обставин позивачем належними доказами підтверджено дату виникнення зобов`язання відповідача з остаточної оплати вартості електричної енергії. Разом з цим, відповідачем зазначені факти жодними належними та допустимими доказами не спростовано та не вказано іншої дати виникнення зобов`язання по оплаті придбаної електричної енергії, ніж встановлено судом першої інстанції, із посиланням на відповідні докази. Також у поданій скарзі відповідач зазначає, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання. Колегія суддів вказує на те, що відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з приписами ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. З огляду на зазначені приписи, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято до уваги, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення своєчасної оплати вартості обсягу виробленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом. Окрім цього, суд звертає увагу, що укладеним між сторонами договором саме Державне підприємство "Гарантований покупець" взяло на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019. Тому, наведені аргументи скаржника колегія суддів також вважає необґрунтованими. Апеляційним судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, на який посилається скаржник, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим законом з метою погашення заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 01.08.2020, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Проте, на даний час відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено укладеним між сторонами договором. Отже, відповідачем всупереч ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України не надано доказів та не доведено обставин і підстав звільнення його від виконання договірних зобов`язань з оплати вартості придбаної електроенергії. Як було зазначено вище, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 50171,74 грн, 3% річних у сумі 12755,03 грн та інфляційних втрат у сумі 23751,46 грн за загальний період з 25.03.2020 по 30.11.2020, а також штрафу у розмірі 74421,27 грн за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань. Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Пунктом 4.6 укладеного договору у редакції додаткової угоди №1235/01/20 від 23.04.2020 сторони узгодили, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом. Оскільки судом встановлено факт несплати у належному обсязі відповідачем заборгованості за відпущену позивачем електричну енергію у спірний період з лютого по жовтень 2020 року (включно), Державне підприємство "Гарантований покупець" є таким, що порушило своє договірне грошове зобов`язання, у тому числі і на строк понад 30 календарних днів, який станом на час розгляду справи є таким, що настав. Апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем до позовної заяви, що становить 50171,74 грн, та встановлено, що такий розрахунок здійснений з урахуванням часткової сплати відповідачем обсягів електроенергії, відповідає обставинам справи, умовам правовідносин, що склалися між сторонами, та вищевикладеним нормам законодавства України. Також, зважаючи на встановлений факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії та ненадходження належних коштів у термін понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом у відповідності до порядку оплати, вимога позивача про стягнення 7% штрафу у 74421,27 грн є також обґрунтованою, а наданий позивачем розрахунок арифметично вірним. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 12755,03 грн та інфляційних втрат у сумі 23751,46 грн за загальний період з 25.03.2020 по 30.11.2020, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, апеляційний суд дійшов висновку, що такий розрахунок здійснений з урахуванням часткової сплати відповідачем обсягів електроенергії, відповідає обставинам справи, умовам правовідносин, що склалися між сторонами, та вищевикладеним нормам законодавства України. Поряд з цим, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про зменшення розміру неустойки до 1 грн. Мотивуючи відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, суд першої інстанції зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідро плюс" належним чином виконувалися зобов`язання з поставки електричної енергії, проте відповідачем систематично допускалися прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати отриманої електричної енергії. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій у визначеному відповідачем розмірі. У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що місцевим господарським судом не застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, хоча відповідне клопотання про зменшення штрафних санкцій заявлялося під час розгляду справи. На переконання Державного підприємства "Гарантований покупець", з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов`язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, а не грошових коштів за електричну енергію, штрафні санкції підлягали зменшенню до 1 гривні. Однак, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно відсутності підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим вважає необґрунтованими наведені доводи апеляційної скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положеннями ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зі змісту наведених норм убачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Отже зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій). Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. На переконання колегії суддів, у даному конкретному випадку судом першої інстанції під час вирішення питання про відсутність підстав для зменшення нарахованих до стягнення штрафних санкцій враховано наступні обставини: - систематичне прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати отриманої електричної енергії; - розмір боргового зобов`язання відповідача з оплати отриманої від позивача електричної енергії станом на дату здійснення розрахунку штрафних санкцій складає 1025174,67 гривень, що більше ніж у 6 разів перевищує розмір нарахованих та заявлених до стягнення пені і штрафу; - відсутність доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій у визначеному відповідачем розмірі. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Натомість, заявляючи відповідне клопотання, відповідач лише посилався на складну ситуацію у державі та негативне економічне становище, вжиття гарантованим покупцем заходів по виконанню зобов`язання, неприбутковість Державного підприємства "Гарантований покупець", постійне здійснення оплати електричної енергії у спірний період. Однак, як було зазначено вище, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій покладається саме на Державне підприємство "Гарантований покупець". Проте, на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідачем не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені і штрафу до 1 грн. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/21114/20 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті. Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №910/21114/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов С.А. Пашкіна