Постанова 4873 № 910/20169/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" червня 2021 р. Справа№ 910/20169/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пашкіної С.А. суддів: Сітайло Л.Г. Андрієнка В.В. За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А. представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі № 910/20169/20 (суддя Комарова О.С.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто - Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування 29 129, 81 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі №910/20169/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» 29 129,81грн страхового відшкодування, 2 102,00грн судового збору та 5 000,00грн витрат на правничу допомогу. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що: - до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «ВАЗ 21211» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; - звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що: - враховуючи, що винними в дорожньо-транспортній пригоді є дві особи розмір страхового відшкодування повинен бути поділений на два; - судом не взято до уваги те, що значення коефіцієнта фізичного зносу не приймається таким, що дорівнює нулю, зокрема, у випадку якщо відповідна складова частина або оперення кузова відновлювалась ремонтом або мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації і як наслідок виніс рішення, яке не відповідає нормам чинного законодавства України; - сторона позивача виплатила страхове відшкодування власнику транспортного засобу включаючи ПДВ до суми відшкодування, однак ПрАТ «СК «Еталон» не є платником ПДВ. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021, справу №910/20169/20 призначено на 02.06.2021. В судове засідання апеляційного господарського суду не з`явились представники сторін. Враховуючи те, що позивач та відповідач про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників сторін. Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, судовою колегією встановлено. 20.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування", як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, укладено договір PVP.S № 1903663 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу "Chevrolet Spark", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідний страховий випадок настав 07.04.2020. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2020 року в справі № 953/6230/20 встановлено, що 07.04.2020 приблизно об 11:40 в м. Харків, на вул. Сідора Ковпака, в районі будинку № 158, водій ОСОБА_2 керувала автомобілем Chevrolet Spark, д.н.з. НОМЕР_2 , перед початком обгону не переконалась в тому, що водій транспортного засобу ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду по тій же смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч та здійснила з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 14.2 (б) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. У той же час, 07.04.2020 приблизно об 11:40 в м. Харків, на вул. Сідора Ковпака, в районі будинку № 158, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, а саме перед поворотом ліворуч з вул. Сідора Ковпака на вул. Зеленоградську, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Chevrolet Spark, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Вищевказаною постановою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до звіту № 142/2020 про оцінку автомобіля від 06 травня 2020 року, сформованого суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Авдєєвим Сергієм Володимировичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Chevrolet Spark", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження після ДТП склала 77 824,53грн. Страховим актом № 144369 від 24.06.2020 дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 07.04.2020, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб "Chevrolet Spark", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 визнано позивачем страховим випадком та, керуючись пунктом 1.14.2 договору призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 31 129, 81 грн. На підставі платіжного доручення №10484 від 25 червня 2020 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 31 129, 81грн. Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату дорожно-транспортної пригоди, цивільна відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ 21121" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Срахова компанія "Еталон" відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 000968526 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000, 00грн, франшизи - 2 000,00грн. Листом № 04-1891 від 10.07.2020 позивач звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" із заявою про виплату страхового відшкодування. Ненадання відповіді на вказану заяву та не виплата страхового відшкодування зумовили звернення позивача до суду з даним позовом. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2020 року в справі № 953/6230/20 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимог пунктів 14.2 (б) та 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого цих осіб визнано винними у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України "Про страхування". Відносини між ПрАТ "Страхова компанія "Еталон", як страховиком, та власником автомобіля "ВАЗ 21211" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , як страхувальником, врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 000968526. Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" підлягають застосуванню до спірних правовідносин. У відповідності до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу "ВАЗ 21211" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до преамбули Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) ним врегульовані відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. За змістом ст. 14 цього Закону страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У відповідності до ст.5 Закону № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля "ВАЗ 21211" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 полісу страхування цивільно-правової відповідальності серії АО № 000968526, відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього транспортного засобу. З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 04-1891 від 10.07.2020 про виплату страхового відшкодування в розмірі 31129,81грн, виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.04.2020. Частиною 2 пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 ЦК України, ст. 12, 22, 27 Закону № 1961-IV, з огляду на те, що полісом серії АО № 000968526 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000грн і франшизу в сумі 2 000грн, стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу "ВАЗ 21211" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 29129,81грн. Відповідно до доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо суми страхового відшкодування, судова колегія зазначає таке. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про страхування" страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Згідно з пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ, в зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ. У відповідності до ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Відтак, в силу приписів ч. 2 ст. 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ. Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ. Як вбачається з платіжного доручення № 10484 від 25 червня 2020 року, позивачем виплачено 31129,81грн страхового відшкодування ОСОБА_2 , тобто безпосередньо власнику транспортного засобу, отже позивачем правомірно не включено ПДВ до суми відшкодування. Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка

4. Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу "Chevrolet Spark", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП (07.04.2020) строк його експлуатації не перевищував 7 років. Відтак, твердження відповідача про неврахування коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 0,414 є безпідставними. Доказів наявності обставин, зазначених в п. 7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено. Крім цього, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позивачем заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00грн. У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2020 року між АТ "Просто-Страхування" (клієнт) та Адвокатським бюро "Синюк та партнери" (адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положеннями ст.19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5000,00грн позивачем долучено до матеріалів справи: - реєстр справ, по яких Адвокатське бюро "Синюк та партнери" надає ПрАТ "ПРОСТО-Страхування" правову допомогу за жовтень 2020 року; - акт виконаних робіт згідно реєстру справ, по яких Адвокатське бюро "Синюк та партнери" надає ПрАТ "ПРОСТО-Страхування" правову допомогу за жовтень 2020 року на загальну суму 93 000,00грн; - платіжне доручення № 14603 від 01 жовтня 2020р. про сплату 93000грн відповідно до Договору № 1 від 02.01.2020; - детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 30 жовтня 2020 року по страховій справі № 144369. Так, згідно зазначеного детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом надавався наступний перелік послуг: - консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача, 1 година на суму 1000грн; - підготовчі дії, 2 години на суму 2000грн; - підготовка та подання позовної заяви в суд, 2 години на суму 2000грн. Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000грн є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 не підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у справі № 910/20169/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/20169/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2021 Головуючий суддя С.А. Пашкіна Судді Л.Г. Сітайло В.В.Андрієнко