Постанова 4873 № 910/15694/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" червня 2021 р. Справа№ 910/15694/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Остапенка О.М. Копитової О.С. за участюсекретаря судового засідання Кочурової Т.О. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 01.06.2021 розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалиГосподарського суду міста Києва від 31.03.2021 та постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі№910/15694/20 за позовомОСОБА_4 пронеплатоспроможність В С Т А Н О В И В: В провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 . Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 у визначений законом спосіб; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_4 арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича; заборонено фізичній особі ОСОБА_4 відчужувати майно; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 30.12.2020 для подачі до Господарського суду м. Києва відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду; встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 20.01.2021 для підготовки та подання до Господарського суду м. Києва плану реструктуризації боргів боржника; зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві надати керуючому реструктуризацією боргів боржника та суду інформацію про доходи боржника та членів його сім`ї і про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону; зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати керуючому реструктуризацією боргів боржника та суду інформацію про перетинання боржником та членами його сім`ї державного кордону за останні три роки; зобов`язано банківські установи, в яких відкрито рахунки боржника надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках боржника; визначено дату проведення попереднього судового засідання на 20.01.2021. 23.12.2020 від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника. 09.02.2021 від керуючого реструктуризації надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 заяву керуючого реструктуризації про перерахування грошової винагороди за період з 26.01.2021 по 24.02.2021 у сумі 11 350,00 грн. задоволено частково; у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021, зокрема, у задоволенні заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовлено повністю; зобов`язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів; зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись до 13.04.2021; керуючому реструктуризацією боржника строк до 14.04.2021 подати до Господарського суду міста Києва рішення кредиторів щодо погодженого плану реструктуризації боргів боржника або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі; визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 14.04.2021. Постановою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_4 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_4 арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_4 ; введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_4 ; призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича; постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання ОСОБА_4 банкрутом і введення процедури погашення боргів у встановленому законодавством порядку; встановлено строк до 14.05.2021 керуючому реалізацією майна банкрута для проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства; зобов`язано керуючого реалізацією: 1) здійснити процедуру погашення боргів боржника в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства; 2) надати суду документально підтверджений звіт про виконану роботу з інформацією про фінансове становище і майно боржника при проведенні процедури погашення боргів боржника станом на день подання звіту. Разом з тим, 05.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду були подані апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 в частині відмови в задоволенні їх заяв про визнання грошових вимог до боржника - фізичної особи ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_3 посилається на те, що боржник 10.02.2016 отримав від нього грошові кошти в сумі 200 000 доларів США в якості безпроцентної позики (договір позики), при цьому строк повернення позики під час передачі грошових коштів кредитором та боржником не встановлювався. Пізніше, 08.11.2016 на підтвердження укладення договору позики боржником була написана розписка, якою він посвідчив отримання зазначеної грошової суми, в якій боржник, без погодження з кредитором, вказав дату повернення позики - не пізніше 10.02.2017. Враховуючи відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, яке спричинило настання строку виконання всіх грошових зобов`язань і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, апелянт вважає, що його вимоги повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів боржника і задоволені відповідно до КУзПБ. Апелянт також вважає, що перебіг позовної давності має починатися після пред`явлення кредитором вимоги до боржника про повернення грошових коштів. Оскільки з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (25.11.2020) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до нього, то й перебіг позовної давності за вимогою кредитора до боржника за договором позики не може початися в межах дії зазначеного мораторію у даній справі. Отже, позовна давність стосовно вимоги кредитора до боржника за договором позики не могла сплинути, оскільки її перебіг не розпочався. Крім того, апелянт вважає, що розписка не містить строку повернення позики, оскільки зазначена в розписці календарна дата за своєю суттю є терміном, а не строком, хоча для договору позики при встановленні умов її повернення можливо застосування строку, але не терміну, встановлення якого в договорі позики не передбачено ЦК України. Відтак, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021, в частині відмови в задоволенні заяви апелянта про визнання його грошових вимог до боржника ОСОБА_4 в сумі 5 607 820 грн.; постановити нову ухвалу за результатами попереднього засідання в наступній частині: - визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_3 до боржника ОСОБА_4 в розмірі 5 607 820 грн.; - грошові вимоги кредитора ОСОБА_3 включити до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Копитова О.С. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 кредитор ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що строк позовної давності по борговій розписці розпочав свій перебіг 11.02.2017 та закінчився 10.02.2020, отже господарський суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_3 до боржника задоволенню не підлягає, оскільки строк позовної давності закінчився 10.02.2020. Апелянтом не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що боржник в односторонньому порядку, без погодження з апелянтом, вказав в розписці дату повернення позики - не пізніше 10.02.2017. В поданій ОСОБА_3 розписці зазначено: повернення позики - не пізніше 10.02.2017, тобто кінцевою датою повернення позики є 10.02.2020, отже ухвала Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 щодо невизнання грошових вимог ОСОБА_3 та не включення його до реєстру вимог кредиторів є законною і обґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу боржник проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що станом на момент подачі кредитором заяви грошові кошти не були повернуті, однак в поданій ОСОБА_3 розписці зазначено: повернення позики - не пізніше 10.02.2017, тобто кінцевою датою повернення позики є 10.02.2017, на підставі чого заява з грошовими вимогами до боржника задоволенню не підлягає, оскільки строк позовної давності закінчився 10.02.2020. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що 19.04.2016 боржник отримав від нього грошові кошти в сумі 150 000 доларів США в якості безпроцентної позики (договір позики), при цьому строк повернення позики під час передачі грошових коштів кредитором та боржником не встановлювався. Пізніше, 08.11.2016 на підтвердження укладення договору позики боржником була написана розписка, якою він посвідчив отримання зазначеної грошової суми, в якій боржник, без погодження з кредитором, вказав дату повернення позики - не пізніше 01.12.2016. Враховуючи відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, яке спричинило настання строку виконання всіх грошових зобов`язань і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, апелянт вважає, що його вимоги повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів боржника і задоволені відповідно до КУзПБ. Апелянт також вважає, що перебіг позовної давності має починатися після пред`явлення кредитором вимоги до боржника про повернення грошових коштів. Оскільки з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (25.11.2020) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до нього, то й перебіг позовної давності за вимогою кредитора до боржника за договором позики не може початися в межах дії зазначеного мораторію у даній справі. Отже, позовна давність стосовно вимоги кредитора до боржника за договором позики не могла сплинути, оскільки її перебіг не розпочався. Крім того, апелянт вважає, що розписка не містить строку повернення позики, оскільки зазначена в розписці календарна дата за своєю суттю є терміном, а не строком, хоча для договору позики при встановленні умов її повернення можливо застосування строку, але не терміну, встановлення якого в договорі позики не передбачено ЦК України. Відтак, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021, в частині відмови в задоволенні заяви апелянта про визнання його грошових вимог до боржника ОСОБА_4 в сумі 4 205 865 грн.; постановити нову ухвалу за результатами попереднього засідання в наступній частині: - визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_4 в розмірі 4 205 865 грн.; - грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 включити до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.04.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Копитова О.С. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 кредитор ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що строк позовної давності по борговій розписці розпочав свій перебіг 02.12.2016 та закінчився 01.12.2019, отже господарський суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника задоволенню не підлягає через закінчення позовної давності 01.12.2019. В поданій ОСОБА_1 розписці зазначено: повернення позики - не пізніше 01.12.2016, тобто кінцевою датою повернення позики є 01.12.2019. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 кредитор ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що строк позовної давності по борговій розписці розпочав свій перебіг 02.12.2016 та закінчився 01.12.2019. ОСОБА_1 на підтвердження того, що боржник в односторонньому порядку, без погодження з ним, вказав в розписці дату повернення позики - не пізніше 01.12.2016, не було надано жодних належних та допустимих доказів. В поданій ОСОБА_1 розписці зазначено: повернення позики - не пізніше 01.12.2016, тобто кінцевою датою повернення позики є 01.12.2019, отже ухвала Господарського суду міста Києва від 31.04.2021 щодо невизнання грошових вимог ОСОБА_1 та не включення його до реєстру вимог кредиторів, у зв`язку із застосуванням строку позовної давності є законною та обґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу боржник проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що станом на момент подачі кредитором заяви грошові кошти не були повернуті, однак в поданій ОСОБА_1 розписці зазначено: повернення позики - не пізніше 01.12.2016, тобто кінцевою датою повернення позики є 01.12.2016, на підставі чого заява з грошовими вимогами до боржника задоволенню не підлягає, оскільки строк позовної давності закінчився 01.12.2019. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що 22.03.2016 боржник разом із ОСОБА_6 отримали від нього в якості позики (договір позики) матеріальні цінності у вигляді золотих банківських злитків в кількості 259 (двісті п`ятдесят дев`ять) штук загальною масою 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грамів. Кількість, походження та якісні характеристики злитків були вказані у розписці про їх отримання, яку отримувачі написали пізніше - 08.11.2016, та зобов`язались повернути апелянту злитки в такому ж вигляді (такої ж якості, стану та сумарної ваги). При цьому отримувачі, без погодження з апелянтом, вказали в розписці дату їх повернення - не пізніше 01.04.2017. Апелянт не погодився із застосованим судом порядком обчислення строку позовної давності, посилаючись на те, що дату повернення злитків сторони не погоджували, але навіть якщо допустити, що така дата (01.04.2017) була сторонами погоджена, строк позовної давності все одно не міг спливти, оскільки, виходячи з приписів ст.ст. 253, 254, 257, 260 ЦК України, закінчувався 02.04.2020, тобто на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19). Апелянт також вважає, що отримані злитки мають бути йому повернуті протягом 30-ти днів від дня пред`явлення апелянтом вимоги про це (подання заяви про грошові вимоги), проте, враховуючи відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, яке спричинило настання строку виконання всіх грошових зобов`язань і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, апелянт вважає, що його вимоги в грошовому еквіваленті вартості злитків на дату подання заяви кредитора (апелянта) - 43 177 774, 90 грн. повинні бути включені до реєстру вимог кредиторів боржника й задоволені відповідно до КУзПБ. Крім того, апелянт вважає, що розписка не містить строку повернення позики, оскільки зазначена в розписці календарна дата за своєю суттю є терміном, а не строком, хоча для договору позики при встановленні умов її повернення можливо застосування строку, але не терміну, встановлення якого в договорі позики не передбачено ЦК України. Відтак, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021, в частині відмови в задоволенні заяви апелянта про визнання його грошових вимог до боржника ОСОБА_4 в сумі 43 177 774, 90 грн.; постановити нову ухвалу за результатами попереднього засідання в наступній частині: - визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_4 в розмірі 43 177 774, 90 грн.; - грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 включити до реєстру вимог кредиторів. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.04.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Копитова О.С. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 кредитор ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що апелянта не було визнано кредитором у справі про неплатоспроможність боржника. Апелянтом не надано жодних та допустимих доказів на підтвердження того, що боржник без погодження з апелянтом в односторонньому порядку вказав в розписці дату повернення позики - не пізніше 01.04.2017. Строк позовної давності по борговій розписці розпочав свій перебіг 02.04.2017 та закінчився 01.04.2020, відтак оскаржена ухвала Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 є законною та обґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу боржник проти доводів ОСОБА_2 заперечує, посилаючись на те, що у даній справі днем настання події (повернення позики) є 10.02.2017, отже загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 11.02.2017 і спливає у відповідне число та місяць останнього третього року, тобто такі, що відповідатимуть числу та місяцю настання події - 10.02.2020. Крім того, 05.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду була подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 про відмову в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією Комлика Іллі Сергійовича про закриття провадження у даній справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що керуючий реструктуризацією здійснив перевірку декларацій боржника, які містилися в матеріалах справи, та встановив відсутність інформації про отримання від кредитора золотих злитків, зробивши висновок, що боржником в деклараціях зазначена неповна та/або недостовірна інформація про його майно, доходи та витрати, втім боржник в наданій суду та керуючому реструктуризацією своїй заяві від 18.01.2021 фактично визнавши отримання золотих злитків від апелянта, відмовився вносити зміни до декларацій, а в судовому засіданні 24.02.2021 представник боржника підтвердив відмову боржника вносити зміни до декларацій. Наприкінці березня 2021 боржник надав суду виправлені декларації з відомостями щодо отриманих ним від кредиторів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 золотих злитків та грошових коштів. ОСОБА_2 , посилаючись на приписи п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, вважає, що суд був зобов`язаний закрити провадження у справі за клопотанням керуючого реструктуризацією або з власної ініціативи з огляду на виправлення боржником декларацій поза межами семиденного строку, який сплив у січні 2021. Відтак, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021, про відмову в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією Комлика Іллі Сергійовича про закриття провадження у даній справі та постановити ухвалу про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 . Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.04.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Копитова О.С. 16.04.2021 від боржника до Північного апеляційного господарського суду надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в якому боржник вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 про відмову у закритті провадження жодним чином не зачіпає будь-яких прав та інтересів ОСОБА_2 . Враховуючи, на викладене а також те, що ОСОБА_2 не є суб`єктом оскарження такої ухвали, боржник просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 про відмову у закритті провадження у даній справі не приймати до розгляду та повернути її заявнику. До Північного апеляційного господарського суду 07.05.2021 від кредитора ОСОБА_5 надійшла заява про закриття апеляційного провадження у справі №910/15694/20. Заявник просить провадження в частині апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 в частині відмови в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією Комлика І.С. про закриття провадження у справі - закрити. Крім того, 17.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. У вказаному клопотанні ОСОБА_2 , зокрема, посилається на те, що за результатами ознайомлення його представника з матеріалами справи було виявлено, що боржник, доповнивши Декларації щодо грошових коштів та золотих злитків, приховав від арбітражного керуючого, кредиторів та суду частку в статутному капіталі товариства RF ALLIANCE LIMITED (РФ АЛЬЯНС ЛІМІТЕД), що знаходиться в місті Лондон (Англія). Надання боржником неповної інформації в Деклараціях з явною метою уникнення виконання своїх обов`язків перед кредиторами є грубим порушенням вимог КУзПБ, яке нівелює сутність змісту процедури реструктуризації боргів боржника та, на думку кредитора, скасовує його право на отримання звільнення від боргів. Відтак, боржник жодним чином не перебуває у скрутному матеріальному становищі, має достатньо коштів для, як мінімум, часткового задоволення вимог кредиторів, подав недостовірні Декларації та ввів суд в оману щодо свого дійсного фінансового стану. Кредитор вважає, що причини неподання роздруківки відомостей щодо власників RF ALLIANCE LIMITED та їх переклад є поважними, оскільки не залежали від нього й наявні законні підстави для приєднання роздрукованих відомостей щодо належної боржнику частки в компанії РФ АЛЬЯНС ЛІМІТЕД та їх перекладу до матеріалів апеляційного провадження. Крім того, 23.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 на постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів. Апелянт також послався на те, що господарський суд першої інстанції своєю ухвалою від 31.03.2021 зобов`язав керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів 13.04.2021 та в строк до 14.04.2021 подати до господарського суду рішення щодо погодженого плану реструктуризації боргів боржника або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі. Натомість, збори кредиторів не відбулись, оскільки не прибув кредитор ПАТ "Родовід банк" з кількістю голосів більше ніж 50%, що підтверджується Протоколом №1 зборів кредиторів від 12.04.2021, і будь-яких рішень прийнято не було. Зважаючи на приписи ч. 2 ст. 48 КУзПБ господарський суд першої інстанції був зобов`язаний призначити повторні збори кредиторів, втім місцевий господарський суд визнав боржника банкрутом, що унеможливлює подальше врегулювання наявної заборгованості боржника з кредиторами й має фіналом звільнення його від всіх боргів, фактично без будь-якого задоволення вимог кредиторів (в тому числі апелянта). Відтак апелянт просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів та ухвалити нове судове рішення щодо продовження процедури реструктуризації боргів ОСОБА_4 . Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.04.2021, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Копитова О.С., Остапенко О.М. Також 07.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заяви про закриття апеляційного провадження у справі від кредитора ОСОБА_6 (стосовно апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 про відмову в задоволенні визнання грошових вимог); від кредитора ОСОБА_5 (стосовно апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2021); кредитора ОСОБА_6 (стосовно апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 в частині відмови в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією Комлика І.С. про закриття провадження у справі) аналогічного змісту. Крім того, 12.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заяви боржника - ОСОБА_4 про закриття апеляційного провадження (стосовно апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 та стосовно апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 в частині відмови в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією Комлика І.С. про закриття провадження у справі). Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновків, що апеляційна скарга ОСОБА_3 на постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 підлягає частковому задоволенню, апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 про визнання кредиторами щодо боржника ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 підлягає закриттю, постанова Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 підлягає скасуванню, ухвала Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі підлягає скасуванню, провадження по справі про визнання банкрутом ОСОБА_4 підлягає закриттю, виходячи з наступного. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі, яка розглядається, господарський суд першої інстанції при винесенні ухвали від 31.03.2021 про відмову визнання апелянтів кредиторами щодо боржника ОСОБА_4 виходив, зокрема, з того, що обґрунтовуючи подану заяву про визнання кредитором ОСОБА_2 зазначив, що підставою виникнення грошового зобов`язання є Договір позики від 22.03.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 отримали в якості позики від заявника матеріальні цінності у виді золотих банківських злитків в кількості 259 штук загальною масою 25 500 грамів. Кількість, походження (банк - виробник) та якісні характеристики були вказані у розписці про їх отримання, яку ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 написали 08.11.2016 року. Строк повернення позики вказаний у розписці - не пізніше 01.04.2017. Боржником подано заяву про застосування строку позовної давності, проте ОСОБА_2 зазначає, що позовна давність не сплинула, оскільки з 12.03.2020 до 22.05.2020 на території України було встановлено карантин. В силу приписів ст.ст. 253, 254, 256, 257, 267 ЦК України, строк загальної позовної давності по борговій розписці розпочав свій перебіг 02.04.2017 року та закінчився 01.04.2020 року. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року N 540-ІХ, набув чинності 02.04.2020 року, проте як строк позовної давності сплив 01.04.2020 року. Твердження кредитора, що розписка не містить строку повернення позики, а містить термін її повернення, відхилено судом поскільки в поданій кредитором розписці зазначено, повернення позики - не пізніше 01.04.2017, тобто, кінцевою датою повернення позики, є 01.04.2017, на підставі чого суд дійшов висновків, що заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, задоволенню не підлягає. Місцевий господарський суд також виходив з того, що обґрунтовуючи подану заяву про визнання кредитором ОСОБА_1 зазначив, що заборгованість боржника ОСОБА_4 перед ним виникла на підставі договору позики від 19.04.2016, за яким боржник отримав від заявника кошти в сумі 150 000 дол. США в якості безпроцентної позики. В своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що 08.11.2016 на підтвердження укладення вказаного договору ОСОБА_4 написав розписку, в якій вказав строк повернення позики - не пізніше 01.12.2016. Станом на момент подачі кредитором заяви грошові кошти не були повернуті. Боржником подано заяву про застосування строку позовної давності. В силу приписів ст.ст. 253, 254, 256, 257, 267 ЦК України, суд виходив з того, що до спірних правовідносин має застосовуватись загальний строк позовної давності у три роки. Твердження кредитора про те, що розписка не містить строку повернення позики, а містить термін її повернення, встановлення якого в договорі позики не передбачено ЦК України, відхилено судом, в поданій кредитором розписці зазначено, повернення позики - не пізніше 01.12.2016. Тобто, кінцевою датою повернення позики, є 01.12.2016, на підставі чого місцевий господарський суд дійшов висновків, що заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, задоволенню не підлягає, оскільки строк позовної давності закінчився 01.12.2019. Щодо вимог ОСОБА_3 місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість боржника ОСОБА_4 виникла перед ним на підставі розписки від 08.11.2016, строк повернення позики, вказаний у розписці - не пізніше 10.02.2017. Станом на момент подачі кредитором заяви грошові кошти не були повернуті. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Керуючим реструктуризацією визнано вимоги в повному обсязі, однак боржником подано заяву про застосування строку позовної давності. В силу приписів ст.ст. 253, 254, 256, 257, 267 ЦК України, виходив з того, що в поданій кредитором розписці зазначено, повернення позики - не пізніше 10.02.2017. Тобто, кінцевою датою повернення позики, є 10.02.2017, на підставі чого місцевий господарський суд дійшов висновків, що заява ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника, задоволенню не підлягає, оскільки строк позовної давності закінчився 10.02.2020. До суду від керуючого реструктуризацією 23.03.2021 надійшов Звіт про результати перевірки декларацій боржника від 19.03.2021 № 02-33/1678. 26.03.2021 боржником подано заяву про виправлення декларацій. У виправлених деклараціях внесено дані, на які посилався керуючий реструктуризацією в поданому клопотання про закриття провадження у справі. На підставі чого, заява про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає. Місцевим господарським судом також встановлено, що керуючий реструктуризацією боргів боржника надав звіт про результати перевірки майнового стану боржника та членів його сім`ї станом на 12.04.2021, згідно якого, пасиви боржника значно перевищують активи, а тому існує неможливість відновлення платоспроможності боржника. Суд приймаючи рішення про визнання ОСОБА_4 банкрутом, при винесенні постанови від 14.04.2021 про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів зробив висновок у справі про визнання боржника банкрутом, введення процедури погашення боргів, призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Комлика І.С. Керуючим реструктуризацією боргів боржника проведено інвентаризацію майна боржника та встановлено, що у власності боржника відсутнє майно, при цьому керуючий реструктуризацією надав згоду на призначення його керуючим реалізацією майна боржника. Місцевим господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, і заперечень щодо кандидатури арбітражного керуючого Комлика І.С. до суду не надходило, отже місцевий господарський суд дійшов висновків про можливість призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 910/15694/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 арбітражного керуючого Комлика І.С. із відповідними правовими наслідками. За наслідками дослідження у судовому засіданні клопотань боржника та кредиторів про визнання фізичної особи ОСОБА_4 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника, враховуючи те, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, та те, що сплив строк встановлений Кодексом України з процедур банкрутства, керуючись нормами Кодексу України з процедур банкрутства, місцевим господарським судом встановлено наявність правових підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_4 , припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_4 , визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_4 , введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута фізичної особи ОСОБА_4 арбітражного керуючого Комлика І.С. Щодо права на апеляційне оскарження процесуальних документів суду а саме: ухвали від 31.03.2021 про відмову у визнанні кредитором ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ухвали господарського суду м. Києва від 31.03.2021 про відмову в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією Комлика І.С. про закриття провадження у справі ОСОБА_3 на постанову господарського суду м. Києва від 14.04.2021 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як свідчать матеріали справи, оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника було здійснено на офіційному веб-порталі судової влади України 25.11.2020 об 17:52 номер публікації 65520. В силу п. 1 ч. 4 ст. 120 КУзПБ пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог має відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим кодексом. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 43 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство зобов`язані надати до господарського суду м. Києва письмові заяви з вимогами до боржника а також документи, що їх підтверджують не пізніше 25.12.2020. До проведення 25.11.2020 попереднього засідання надійшли заяви від кредиторів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_4 . Керуючий реструктуризацією Комлик І.С. - дані вимоги визнав, натомість боржник заперечив, з підстав пропуску строку позовної давності та просив її застосувати. Господарський суд ухвалою від 31.03.2021 розглянув вимоги кредиторів, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - та відхилив з підстав пропуску строку позовної давності. У відповідності до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Частинами 1, 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу унормовано, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з питань банкрутства а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Приписами частини 1 і 2 статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена. Юридична особа та фізична особа-підприємець, фізична особа, яка не є підприємцем, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ч. 11 ст. 1 КУзПБ - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Тобто, кредитори, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з відповідними вимогами про визнання їх кредиторами щодо боржника ОСОБА_4 . Колегія суддів зауважує що відмова у визнанні кредитором, не позбавляє права на апеляційне оскарження. Відповідно до ст. 129 Конституції України сторона наділена правом на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справах питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки. Фактом порушення учасником провадження а саме боржником ОСОБА_4 прав кредиторів - це не визнання прав кредиторів. З огляду на викладене твердження ОСОБА_4 , кредитора ОСОБА_5 , кредитора ОСОБА_6 про те, що кредитор ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не наділені певним обсягом процесуальної дієздатності, а отже провадження підлягає закриттю - не підлягає задоволенню. Набуття процесуальної дієздатності формалізується ухвалами суду про визнання вимог кредитора, і лише після вчинення всіх передбачених ст. 45 КУзПБ дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність. Відтак, звернення з апеляційними скаргами на відповідні процесуальні документи господарського суду м. Києва у справі про банкрутство ОСОБА_4 є правомірним. Окрім того слід зазначити про те, що на час винесення постанови про визнання банкрутом ОСОБА_4 ухвала господарського суду м. Києва від 31.03.2021 у справі про відмову у визнанні кредитором оскаржувалась в апеляційному порядку і відповідно склад кредиторів боржника станом на дату прийняття постанови був не визначений. Ухвалення постанови від 14.04.2021 про визнання банкрутом ОСОБА_4 без розгляду та вирішення кредиторських вимог пов`язано з порушенням при якому існують конкретні особи та що доводить суб`єктивні права апелянтів. Щодо апеляційного оскарження постанови про визнання банкрутом від 14.04.2021. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ухвалою суду від 31.03.2021 визнано кредиторами ОСОБА_6 на суму 801 891,00 грн, з яких: 797687,00 грн - вимоги другої черги, судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн позачергово; ОСОБА_5 на суму 5 911 088,96 грн, з яких: 5 906 884,96 грн - вимоги другої черги, судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн позачергово; Публічне акціонерне товариство "Родовід банк" на суму 8 723 534,31 грн, з яких: 8 719 330,31 грн - вимоги другої черги; судові витрати кредитора у розмірі 4204,00 грн позачергово. Згідно з ч. 2 ст. 48 КУзПБ перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів. Кількість голосів кредиторів на зборах визначається відповідно до частини четвертої цієї статті. Згідно з ч. 5 ст. 48 КУзПБ До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: 1) визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; 2) дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; 3) схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; 5) обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень; 6) інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Матеріали справи свідчать, що керуючим реструктуризацією було повідомлено про проведення зборів кредиторів на 12.04.2021 за адресою боржника. На збори кредиторів зявився лише боржник та кредитор 3 та 4, представник ПАТ "Родовід" не з`явився. В даного кредитора кількість голосів більше 50%. Отже збори кредиторів не відбулися. Як слідує з матеріалів справи арбітражним керуючим надано суду лише інформацію що збори кредиторів не відбулись та долучено план-проект реструктуризації боргів. Рішення комітету кредиторів щодо застосування певних процедур не надавалось, так як збори не відбулись. Враховуючи викладене колегія суддів зазначає про відсутність доказів вжиття заходів арбітражного керуючого для проведення зборів кредиторів та схвалення плану реструктуризації. Окрім того, вирішення питання про винесення постанови про визнання банкрутом та введення процедури погашення боргів судом зроблено без оцінки поведінки конкурсного кредитора, а саме Банк "Родовід". Доказів про те, що конкурсний кредитор проявив недобросовісну бездіяльність - судом не встановлено, і не зважаючи про наявність спору про право за участі кредиторів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судом було винесено постанову від 14.04.2021 про визнання боржника банкрутом. Згідно зі ст. 1 КУзПБ суб`єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неплатоспроможності. Законодавець визначив процедуру прийняття рішення про введення ліквідаційної процедури та звернення до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням згідно про введення наступної процедури. Повноваження на звернення до місцевого суду з відповідним клопотанням належить комітету кредиторів, як представницького органу. Свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим кодексом, грошові вимоги не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Нормами ч. 2 ст. 209 ГК України нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством. Тому при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати актив і пасив боржника. Отже при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд повинен з`ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, наявність непогашених визнаних грошових вимог кредиторів, перевищення грошових зобов`язань боржника над його майном, незадовільний результат застосування заходів оздоровлення боржника. За таких обставин висновок господарського суду про визнання банкрутом ОСОБА_4 зроблений передчасно та не відповідає встановленим обставинам, а отже постанова від 14.04.2021 підлягає скасуванню. Згідно з ч. 3 ст. 49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим кодексом, для юридичних осіб з врахуванням особливостей, встановлених книгою 4 КУзПБ Підставами для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведено в частині другій статті 115 цього Кодексу. Відповідно до приписів статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу. За змістом до ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; Форма декларації та порядок її заповнення затверджені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5. Пунктом 9 примітки до цього наказу встановлено, що боржник за розділом декларацію зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), якого член сім`ї не надав боржнику інформацію та він не може отримати її з офіційних джерелу відповідному рядку декларації потрібно зазначити: "Член сім`ї не надав інформації". Натомість боржник зазначив у відповідному рядку декларації інформацію про те, що "Член сім`ї не надав інформацію" - не проінформував суд про те, що існує спір. Колегія суддів враховує наявність невирішеного спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в межах справи №910/15694/20 (910/6396/21) за позовом про визнання недійсним окремого положення шлюбного договору від 12.03.2012, в межах справи № 910/15694/20 про неплатоспроможність ОСОБА_4 . Боржник не звернувся до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про члена сім`ї, яка йому потрібно буде для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларації. Колегія суддів враховує, що лише 26.03.2021 (тобто у термін, що значно перевищував 7-денний навіть від дати заяви боржника - 18.01.2021 (том 3 а.с. 71)) боржником подано заяву про виправлення декларацій, і у виправлених деклараціях внесено дані, на які посилався керуючий реструктуризацією в поданому клопотання про закриття провадження у справі. Окрім того, з долучених до матеріалів справи додаткових доказів слідує про можливу наявність частки боржника в статутному капіталі товариства RF ALLIANCE LIMITED (РФ АЛЬЯНС ЛІМІТЕД), що знаходиться в місті Лондон (Англія). Боржник приховав дану інформацію та не зазначив про це в заяві про відкриття провадження про неплатоспроможність як цього вимагають норми пункту 4 частини третьою статті 116 Кодексу. Зважаючи, що боржником зазначені відомості в Деклараціях (в тому числі виправлених) вказано не було, ця обставина безсумнівно є суттєвою при вирішенні питання про встановлення стійкої неплатоспроможності боржника, що також мало бути враховано місцевим господарським судом. Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України розглядаючи клопотання арбітражного керуючого Комлика І.С., місцевий суд не перевірив відповідність зауважень керуючого вимогам щодо форми та змісту статті 116 КУзПБ та з`ясувати за поданими боржником доказами наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначених частиною другою ст. 115 Кодексу. Отже недоліки усунуто в порушення приписів ст. 123 Кодексу що є безумовною підставою для закриття провадження що враховано судом першої інстанції. Таким чином, господарським судом в даному випадку мало бути прийняте судове рішення у формі ухвали про закриття провадження у справі, а підстав для переходу до наступної судової процедури не вбачається. Враховуючи викладене а також встановлені обставини щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_4 апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції є невірним, а доводи апеляції про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника знайшло правове та матеріальне підтвердження, та ґрунтуються на нормі закону та відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги підлягають задоволенню. Зважаючи на встановлення підстав для закриття провадження у справі про визнання банкрутом ОСОБА_4 , апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу від 31.03.2021 підлягає закриттю. Щодо кредиторських вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Відповідно до преамбули кодексу України з процедур банкрутства цей кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущенні доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідацію та продажі його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів. У цій справі боржник ОСОБА_4 звернувся із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Процедура банкрутства в основі якої лежить конкурсна природа, спрямована на забезпечення відстоювання обґрунтованості вимог конкурсних кредиторів та боржника. Частиною 1 статті 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитори ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись у встановлений строк із відповідними заявами. Разом з тим, враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції встановлено наявність підстав для закриття провадження по справі про банкрутство, у суду першої інстанції не було процесуальних повноважень для розгляду кредиторських вимог, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції про розгляд кредиторських вимог підлягає скасуванню. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливості судочинства. Так, у справі "Bellet V. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантію справедливого судочинства, одним з елементів якого є доступ до суду. Рівень доступу наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати цілісну практичну можливість оскаржити дії які становлять втручання в її права. Відхиляючи доводи боржника щодо необґрунтованості апеляційних скарг суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не можна сприймати як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Колегія суддів також зауважує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі, рішення національного суду повинно містить мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руіз Торіс проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожен аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ "шевельов проти України"). Доводи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в якості підстав для скасування ухвалених судових рішень та закриття провадження про визнання банкрутом ОСОБА_8 . Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Оскаржувана постанова та ухвали суду першої інстанції не є такими, що вимогам закону відповідають. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 по справі №910/15694/20 задовольнити частково. Постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 по справі №910/15694/20 скасувати. Провадження по справі про визнання банкрутом ОСОБА_4 закрити.

2. Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 по справі №910/15694/20 про визнання кредиторами щодо боржника ОСОБА_4 задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 по справі №910/15694/20 скасувати.

3. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 закрити. Матеріали справи № 910/15694/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді О.М. Остапенко О.С. Копитова Повний текст складено 07.06.2021