Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/878/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3763/21 Справа № 201/878/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл 1-3», голови правління Хапатько Анатолія Юхимовича про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії, витребування документів, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл 1-3», голови правління Хапатько Анатолія Юхимовича про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії, витребування документів(а.с. 2-4), яку в подальшому уточнив (а.с. 14-17). В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має у власності житло в ОСББ «Сокіл 1-3», отже він є членом цього об`єднання і його не влаштовує діяльність цього ОСББ, на його думку, відповідач створений з порушенням закону, його діяльність протиправна. Звернувся до відповідачів через засоби поштового зв`язку та електронну пошту із заявою щодо надання йому документів і відомостей про діяльність цього ОСББ: протоколи зборів, фінансові і бухгалтерські документи, штатний розпис, звіти, договори та інш., але відповіді не отримав. Вважає вказані дії неправомірними, тому вважає, що порушені його права. Просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваних документів неправомірною та зобов`язати відповідача надати документи згідно його заяви. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2021 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі (а.с. 80, 82-87). Не погоджуючись з вказаним рішенням суд, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи (а.с. 94-101). Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл 1-3» скористалось своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_1 скористався своїм правом та подав відповідь на відзив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл 1-3» на його апеляційну скаргу. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд виходив з їх недоведеності. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправної бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 19.10.2019 року. Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що знаходиться в ОСББ «Сокіл 1-3». Позивача не влаштовує діяльність відповідача з приводу діяльності об`єднання та розпорядження правління ОСББ «Сокіл 1-3»фінансовими надходженнями. Позивач у позові зазначає, що 21 жовтня 2019 року він направив засобами поштового зв`язку на ім`я голови правління ОСББ «Сокіл 1-3» Хапатько А.Ю. заяву від 19.10.2019 р. в якій просив надати йому для ознайомлення з призначенням часу і місця, або зробити копії документів, а саме: про реєстрацію ОСББ; протоколи установчих зборів; діючий статут; рішення зборів про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників на утримання спільного майна; фінансові документи, тощо. На підтвердження направлення листа надав копію квитанції від 21.10.2019 р. Лист повернувся позивачу за закінченням терміну зберігання. Після повернення листа він направив вказану заяву на електронну адресу ОСББ «Сокіл 1-3». Відповідно до ч. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначені обов`язки співвласника, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник має право ознайомлюватись з протоколами загальних зборів, робити з виписки й одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання. Вказана норма Закону закріплює й обов`язок об`єднання на вимогу співвласника надати йому для ознайомлення свої фінансові звіти. Згідно зі ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Закон статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації. Об`єднання на вимогу співвласника зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Порядок здійснення прав співвласників визначається законом. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку. Статтею 1 Закону України «Про інформацію» передбачено поняття терміну інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, а терміну документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Статтею 5 цього закону передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів утримання документів. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та громадянина про результати розгляду. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. Як зазначено в ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Відповідно до ст. 15, ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 20 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, яка відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною другою статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Враховуючи викладені обставини справи та норми права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено належними та допустими доказами факту звернення до відповідачів щодо отримання відповідної інформації, у зв`язку з чим прийшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Конверт (а.с. 24) та копія квитанції від 21.10.2019 року (а.с. 73, 106) надані позивачем, не підтверджують факт направлення відповідачам заяви, яка є предметом розгляду у вказаній справі, оскільки вказана квитанція та конверт не містить відомостей щодо змісту вкладень відправлення, а опис вкладень позивачем надано не було. Скріншоти з електронної пошти позивача (а.с. 7-8, 148-19, 104-105) також не можуть бути прийняті судом як належний, допустимий та достатній доказ щодо підтвердження направлення відповідачам заяви, яка є предметом розгляду у вказаній справі, оскільки з них неможливо достименно встановити зміст вкладення, яке було направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 є офіційною електронною адресою ОСББ «Сокіл 1-3» чи його голови правління. Крім того, слід зазначити, що з огляду на вищенаведені норми права, позивач, як співвласник ОСББ «Сокіл 1-3», має право на ознайомлення зі Статутом об`єднання, фінансовими звітами його діяльності, а також іншою задокументованою ОСББ «Сокіл 1-3» інформацією, однак законодавство не містить обов`язку надання позивачу саме копій таких документів, де міститься зазначена інформація. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн., оскільки розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, пропорційним, співмірним та підтверджений належними доказами (а.с. 57-63). Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону. Доводи скарги щодо неналежної оцінки доказів судом, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зводяться до незгоди з такою оцінкою, однак, оцінка доказів є компетенцією суду, а переоцінка доказів учасниками справи чинним процесуальним законодавством не передбачена. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Щодо стягнення з позивача на користь відповідача ОСББ «Сокіл 1-3» витрат на правову допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції у розмірі 15 000 грн. колегія суддів виходить з наступного. Відповідач ОСББ «Сокіл 1-3» у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить стягнути з останнього витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. На підтвердження витрат заявником надано копію договору № 01-03-21/01 про надання правової допомоги від 01.03.2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5373 та ордер серія ДН № 138775 від 11.03.2021 року. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18). Враховуючи те, що при зверненні щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу ОСББ «Сокіл 1-3» не надано доказів, що свідчать про оплату наданих послуг у розмірі заявленому заявником, а також акту з детальним описом робіт, які були виконанні згідно догвоору про надання правової допомоги, тому колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2021 року - залишити без змін. У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл 1-3» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров