Постанова 4824 № 404/2306/16-ц

Справа № 404/2306/16-ц Головуючий в суді І інстанції Батрин О.В. Провадження № 22ц-824/7763/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Гуля В.В., Матвієнко Ю.О., за участі секретаря Примушка О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо нього, яке встановлене ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 16 квітня 2019 року. Мотивує вимоги тим, що зазначеною ухвалою за поданням державного виконавця було встановлено тимчасове обмеження у його праві виїзду за межі України за виконавчим провадженням № 55573275 з примусового виконання виконавчого листа № 404/2306/16-ц, виданого 11 грудня 2017 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з нього на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором у розмірі 182 376 855, 71 доларів США, 12 788 343, 65 Євро та 117 167 462,43 грн. Вважає, що встановлення такого обмеження є передчасним, прийнятим без врахування усіх обставин справи, оскільки у матеріалах справи відсутні докази його ухилення від виконання цього рішення суду, а встановлення такого обмеження порушує його права на життя та здоров`я, оскільки він важко хворіє і потребує постійного огляду у лікаря в Ізраїлі, через що вимушений звернутися до суду із цією заявою. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене на ОСОБА_1 ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року у справі № 404/2306/16-ц. Не погодившись із цією ухвалою, представник АТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи. У обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості, і ОСОБА_1 не було надано належних доказів того, що надання йому медичної допомоги неможливе на території України і проходження такого лікування неможне в медичних закладах України, крім того виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд, тому процес примусового виконання судового рішення, та зокрема встановлення тимчасових обмежень боржника у рамках виконавчого провадження, є невід`ємною частиною механізму судового захисту права у порядку цивільного судочинства, а тому вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою. У свою чергу, ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує зокрема на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, і у ОСОБА_1 є постійна потреба проходити періодичне лікування в Ізраїлі і його право на вільний вибір лікаря та медичного закладу є невід`ємним правом особи, яке не може бути обмежене, і наявність заборони виїзду за межі України ставить під загрозу його життя та здоров`я, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що саме невиконання боржником зобов`язань за рішенням суду не свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання цього рішення, крім того необхідність виїзду ОСОБА_1 за межі України зумовлена його станом здоров`я, оскільки він потребує систематичного та своєчасного обстеження та за необхідності лікування в клініці, яка знаходиться в Ізраїлі, через що у даному разі тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не є дієвою юридичною санкцією з метою пришвидшення виконання рішення суду. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно із ч.5 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. При цьому колегія суддів враховує, що ст. 441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Однак за змістом ч.1 та ч.3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення, що примусово виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». У справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду». У справі «Soering vs UK» від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2019 року було встановлено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, і цю ухвалу боржник не оскаржував, однак заявником не було надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань у рамках виконавчого провадження, що свідчило б про зміну обставин щодо стану виконання судового рішення та поведінки боржника, а на даний час виконавче провадження № 55573275 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 182 376 855, 71 дол. США, 12 788 343, 65 Євро та 117 167 462, 43 грн. не закінчене, і боржник у свою чергу не повідомив про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, і у матеріалах справи відсутні належні, достатні і допустимі докази вчинення боржником належних дій щодо виконання у повному обсязі своїх зобов`язань у виконавчому провадженні, а матеріалами виконавчого провадження підтверджується факт ухилення боржника від виконання рішення суду, тому місцевий суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Доводи ОСОБА_1 про необхідність періодичного проходження лікування закордоном колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності проведення лікування саме поза межами України та неможливості проведення такого лікування в Україні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у його праві виїзду за межі України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: