Постанова 4820 № 680/419/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _____________________________________________________________________ Справа № 680/419/20 Провадження № 22-ц/4820/510/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (додаткова) 09 червня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), суддів Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат та клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Романюка В.М. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони вчинення дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 січня 2021 року (суддя Яцина О.І.), в с т а н о в и в : Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 січня 2021 року залишено без змін. Того ж дня ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із клопотанням про відшкодування витрат, просив суд у разі залишення апеляційної скарги ОСОБА_3 без задоволення стягнути на його користь з ОСОБА_3 витрати на паливо для проїзду до Хмельницького апеляційного суду з м. Кам`янець-Подільського на судове засідання 22 квітня 2021 року в сумі 481,27 грн., та витрати на паливо для проїзду на судове засідання 25 травня 2021 року в сумі 500 грн., разом 981,27 грн. Разом з тим ОСОБА_1 зазначає, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Оскільки участь в апеляційному процесі відривало відповідача від звичайних справ, у нього виникла необхідність в компенсації, а саме: - підготовка відзиву на апеляційну скаргу 3 години; - поїздка на судове засідання 22 квітня 2021 року 4 години (проїзд з м. Кам`янець-Подільського до м. Хмельницького 100 км 2 години, з м. Хмельницького до м. Кам`янець-Подільського 100 км 2 години); - поїздка на судове засідання 25 травня 2021 року 4 години (проїзд з м. Кам`янець-Подільського до м. Хмельницького 100 км 2 години, з м. Хмельницького до м. Кам`янець-Подільського 100 км 2 години), всього 11 годин, 400 км. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1393,77 грн. 28 травня 2021 року адвокат Романюк В.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надав докази, які відповідач сплатив у зв`язку з розглядом справи, та просив постановити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат. 31 травня 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в Хмельницькому апеляційному суді без повідомлення учасників справи. 4 червня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду з клопотанням про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, мотивувала тим, що адвокатом Романюком В.М. не надано підтвердження прийняття послуг правничої допомоги його клієнтом, оскільки не подано до детального опису акту приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги, не надано квитанції про оплату вартості наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, витрати є неспівмірними. Інформація, яка міститься в акті приймання-передачі правничої допомоги, зокрема, перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд, в свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Безпідставними ОСОБА_3 вважає твердження ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на компенсацію вартості його особистого часу на розгляд апеляційної скарги у суді, оскільки він здійснював представництво у суді особисто, фактично не ніс витрат на адвоката. ОСОБА_3 просить відмовити у стягненні вартості понесених відповідачами судових витрат, оскільки фактично такі витрати не підтверджуються належними та допустимими доказами. Дослідивши матеріали справи, заперечення позивача апеляційний суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає, заява адвоката Романюка В.М. про відшкодування вартості надання правничої допомоги частковому задоволенню з наступних підстав. Так, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За положеннями ст. 138 вказаного кодексу витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 141 вказаного кодексу інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Так, судом встановлено, що адвокат Романюк В.М. до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про подання доказів, які відповідач ОСОБА_2 сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (т. 2 а. с. 20-зворот). 28 травня 2021 року адвокат Романюк В.М. надав договір №Г-21-04-21 про надання правової допомоги (щодо представництва інтересів фізичної особи в суді апеляційної інстанції) від 21.04.2021 (т. 2 а.с. 40-43); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду справи №680/419/20 у суді апеляційної інстанції від 28.05.2021 (т. 2. а. с. 43-зворот); довідку №1/28-05/21 від 28.05.2021, у якій зазначено, що адвокат Романюк В.М. у цивільній справі №680/419/20 на виконання умов договору №Г-21-04-21 про надання правової допомоги від 21.04.2021 отримав від ОСОБА_2 гонорар у сумі 7200 грн. (т. 2 а. с. 44). З детального опису робіт виконаних адвокатом Романюком В.М., та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги ОСОБА_2 , вбачається, що адвокатом 22.04.2021 було складено та подано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення по справі (з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постановах Верховного Суду), на це було затрачено 2 години; адвокат 25.05.2021 взяв участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, затрачено 1 годину. Загальний обсяг витраченого часу у суді апеляційної інстанції становить 3 години, розмір адвокатського гонорару за 3 години роботи становить 7200 грн. (3 год. х 6000 грн. х 40%). Отже, враховуючи складність справи, виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням поданого позивачем ОСОБА_3 заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та її доводів щодо їх неспівмірності, апеляційний суд вважає, що надані адвокатом Романюком В.М. докази про понесення судових витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 в розмірі 7200 грн. є допустимими і достовірними, а витрати на оплату послуг адвоката - обґрунтованими, доведеними, однак, неспівмірними із складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), у зв`язку з чим заява про відшкодування таких витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню та з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Щодо заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на проїзд до суду та витрат на пальне слід зазначити наступне. Розгляд цивільної справи передбачає участь сторін (їх представників), для чого вони повинні з`явитися у призначений час в приміщення суду. Від їх особистої явки до суду залежить реалізація більшості інших процесуальних прав. Як вбачається з матеріалів справи на судове засідання, яке було призначено на 22 квітня 2021 року, ОСОБА_1 з`явився, що підтверджується його розпискою про повідомлення про відкладення розгляду справи на 25 травня 2021 року (т. 2 а. с. 11). У судовому засіданні 25 травня 2021 року ОСОБА_1 також був присутній. На підтвердження заяви про відшкодування витрат ОСОБА_1 надав фіскальні чеки, що підтверджують витрати на пальне (т. 2 а. с. 33, 34). Так, граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, пов`язаних із прибуттям до суду, встановлюється КМУ (ч. 3 ст. 138 ЦПК України). Згідно з Додатком до постанови КМУ від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і зарядок їх компенсації за рахунок держави»: витрати, пов`язані з переїздом до іншого заселеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. За змістом наведеної норми слід прийти до висновку, що відшкодуванню підлягають витрати, пов`язані з переїздом та витрати за наймання житла, які не можуть перевищувати встановлені законодавством норми. Крім того, відповідач нарахував судові витрати, пов`язані з переїздом позивача до суду, виходячи з вартості пального на проїзд власним транспортом з м. Кам`янець-Подільського до м. Хмельницького і у зворотньому напрямку. На підтвердження витрат, пов`язаних з переїздом, він надав розрахунок витрат палива для автомобіля та його вартість, а також фіскальні чеки на придбання пального. Суд не може взяти до уваги зазначений розрахунок та чеки на придбання пального, оскільки відповідно до п. 4 додатку до Постанови №590 витрати сторін, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту у зв`язку з явкою до суду, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження, отже, повинні підтверджуватися проїзними документами (квитками), які б свідчили про проїзд сторони процесу на міжміському громадському транспорті. Інших доказів витрат, пов`язаних з переїздом, наприклад, щодо наймання житла, відповідачем не надано, тому відсутні підстави для відшкодування витрат, пов`язаних з переїздом. З цих підстав має бути відмовлено у відшкодуванні витрат позивача на пальне для явки до суду. Щодо заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат за відрив від звичайних занять слід зазначити наступне. Час, призначений судом для проведення судового засідання, зумовлює учасника справи відірватися від звичайних занять, тому витрачений час компенсується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. Водночас сторона, яка заявляє про відшкодування цих витрат, зобов`язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, та їх розмір. Суд погоджується, що сторона відповідно до ст. 138 ЦПК України має право на компенсацію за відрив від звичайних занять. Разом з тим, сторона повинна надати докази, що підтверджують рід занять та розмір витрат за відрив від їх виконання. Оскільки заява ОСОБА_1 не містить таких доказів, суд позбавлений можливості визначити наявність та вартість витрат. Тому і в цій частині заяви відповідача ОСОБА_1 в задоволенні слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 259, 270, 376, 369, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат. Клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Романюка В.М. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000 грн. судових витрат. В решті клопотання адвоката Романюка В.М. відмовити. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту підписання, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Додаткове рішення складено 9 червня 2021 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк