Постанова Сумський апеляційний суд № 588/952/20
від 08.06.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м.Суми Справа №588/952/20 Номер провадження 22-ц/816/779/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк», державний реєстратор Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Максименко Денис Олександрович, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 березня 2021 року в складі судді Линник О.С., постановленого у м. Тростянець, повний текст судового рішення виготовлено 09 березня 2021 року, в с т а н о в и в: У червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому після остаточного уточнення позовних вимог, просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 2,5822 га, кадастровий номер 5925083900:00:004:0039, розташовану на території Криничанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та зобов`язати товариство з додатковою відповідальністю «Маяк» повернути йому вказану земельну ділянку. Також просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51801233 від 27.03.2020 р. державного реєстратора Комишанської сільської ради щодо реєстрації за відповідачем права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5925083900:00:004:0039, площею 2,5822 га, розташовану на території Криничанської сільської ради Тростянецького району Сумської області строком на 10 років за правом пролонгації. Позов мотивовано тим, що він є власником даної земельної ділянки, яку успадкував від свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батько успадкував цю земельну ділянку від свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя, дід ОСОБА_5 01.02.2012, уклав з ТДВ «Маяк» договір оренди землі строком на 10 років. У грудні 2018 року батько позивача звернувся до ТДВ «Маяк» із позовом про розірвання договору оренди землі від 01.02.2012, оскільки відповідач не визнав його законного права та бажання, як нового власника земельної ділянки, розірвати договір оренди, умовами якого передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для зміни умов або розірвання договору У справі №588/2141/18 позивача було залучено у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . На дату зверненням позивача із даним позовом рішення у вказаній справі ще не було ухвалено. 21.05.2020 із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 25.03.2020 р. о 09.51 год. державним реєстратором Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Максименком Денисом Олександровичем за ТДВ «Маяк» було зареєстровано право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5925083900:00:004:0039 на підставі договору оренди землі, укладеному 25.043.2020 між ним та товариством строком на 10 років, із правом пролонгації. Позивач вказує, що договір оренди землі від 25.03.2020 він не підписував, із умовами такого договору його ніхто не ознайомлював, а примірник спірного договору оренди він не отримував, відповідно й участі у державній реєстрації такого договору не приймав. Також він нікого не уповноважував ні на його підписання, ні на його реєстрацію. Хто за нього поставив підпис у договорі оренди землі від 25.03.2020 йому не відомо. Позивач вважає, що службові особи ТДВ «Маяк» виготовили підроблений договір оренди землі від 25.03.2020 у с. Боромля та у цей же день 25.03.2020 о 09.51 год. провели його державну реєстрацію у реєстратора Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Максименко Д.О. з метою унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову в справі №588/2142/18 по поверненню йому, як власнику земельної ділянки через розірвання раніше укладеного між ТДВ «Маяк» та ОСОБА_6 договору оренди землі. Підпис у договорі оренди землі від 25.03.2020, який укладено між ТДВ «Маяк» та позивачем, за останнього виконала не уповноважена особа, а відповідач такий договір без згоди та відома позивача незаконно надав на державну реєстрацію та 25.03.2020 така реєстрація була проведена і внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, без згоди позивача та його участі. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі, підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення. Таке волевиявлення у даному випадку при укладенні спірного договору оренди землі від 25.03.2020 було відсутнє, оскільки підпис у вказаному договорі за позивача виконала інша особа. На даний час відповідач вже більше двох років продовжує незаконно користуватись належною позивачу земельною ділянкою. Продовження користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить позивачу, на підставі підробленого договору оренди землі від 25.03.2020 є безпідставним і порушує його права як власника цього нерухомого майна. Позивач вважає, що його право власності було порушено шляхом підроблення договору оренди землі від 25.03.2020, внаслідок чого відповідач у черговий раз позбавив позивача права користуватися та розпоряджатися належною його земельною ділянкою на власний розсуд, та таке право у незаконний спосіб перейшло до відповідача, а тому його порушене право підлягає захисту у суді. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 04 березня 2021 позов задоволено. Усунено перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,5822 га, кадастровий номер 5925083900:00:004:0039, розташовану на території Криничанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк» повернути ОСОБА_2 указану земельну ділянку. Скасовано рішення державного реєстратора Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Максименка Дениса Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51801233 від 27.03.2020, щодо реєстрації за Товариством з додатковою відповідальністю «Маяк» права оренди земельної ділянки площею 2,5822 га, кадастровий номер 5925083900:00:004:0039, розташованої на території Криничанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, строком на 10 років, із правом пролонгації. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» на користь ОСОБА_7 у відшкодування сплаченого судового збору 1681 грн. 60 коп. та сплачених витрат за проведення експертизи 2250 грн. 24 коп., а всього 3931 (три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн. 84 коп. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підпис у договорі оренди земельної ділянки від 25.03.2020 не належить ОСОБА_2 і до вказаних правовідносин не може бути застосована доктрина «заборон суперечливої поведінки», тобто сторони у належній формі не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а тому такий договір є неукладеним. За таких обставин суд вважав за необхідне усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу належну йому земельну ділянку, також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким був зареєстрований 27.03.2020 договір оренди земельної ділянки б/н від 25.03.2020, оскільки реєстрація за неукладеним між сторонами договором оренди порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження своєю власністю (земельною ділянкою). Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що договір оренди землі від 25.03.2020 року є дійсним та підписаний позивачем. При цьому земельні ділянки примусово ніхто не утримує, а скасування рішення про державну реєстрацію є неналежним способом захисту оскільки рішення вичерпало свою дію. Зазначає, що при проведенні почеркознавчої експертизи позивачем надано недостатню кількість вільних зразків підпису. Вказує, що експертом було порушено методику відбирання підпису позивача, оскільки сам договір позивач підписував стоячи, тоді як експериментальні зразки надавав сидячи за столом. Зазначає на необхідності проведення додаткової почеркознавчої експертизи. Вказує, що суд не з`ясував чи дійсно перебувають земельні ділянки з приводу яких виник спір у користуванні відповідача. Крім того, фактично спір з приводу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою між позивачем та відповідачем вирішувався в цивільній справі № 588/2142/18, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю. Від позивача та відповідача державного реєстратора Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Максименк Д.О. відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Представник відповідача товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Позивач та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили в її задоволенні відмовити. Відповідач державний реєстратор Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Максименко Д.О. в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.12.2019 року є власником земельної ділянки площею 2,5822 га (рілля), кадастровий номер 5925083900:00:004:0039, що розташована на території Криничненської сільської ради Тростянецького району Сумської області. Вказану земельну ділянку він успадкував від свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с.4-5). 21.12.2018 ОСОБА_8 звернувся до ТДВ «Маяк» із позовом про розірвання договору оренди землі від 01.02.2012, оскільки відповідач не визнав його законного права та бажання, як нового власника земельної ділянки, розірвати договір оренди, умовами якого передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для зміни умов або розірвання договору (справа №588/2142/18). У даній справі позивач був залучений до участі у якості позивача у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 (том. 1, а.с.7,8). Заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 25.06.2020, яке набрало законної сили 19.10.2020, у справі №588/2142/18 позов задоволено: розірвано договір оренди землі від 01.02.2012, укладений між ОСОБА_6 та Товариством з додатковою відповідальністю "Маяк" на земельну ділянку площею 2,5822 га, кадастровий номер 5925083900:00:004:0039, розташовану на території Криничанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, зареєстрований 22.11.2016; зобов`язано ТДВ "Маяк" повернути ОСОБА_2 вказану земельну ділянку. Згідно представленого договору оренди землі від 25.03.2020 без номеру року ОСОБА_9 та ТДВ «Маяк» уклали договір оренди землі, за умовами якого позивач передав ТДВ «Маяк» в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,5822 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Криничанської сільської ради, кадастровий номер 5925083900:00:004:0039. Строк дії договору визначено 10 роками з правом пролонгації (том. 1, а.с.21-24). З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.03.2020 вбачається, що 25.03.2020 р. державним реєстратором Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Максименком Д.О. за ТДВ «Маяк» було зареєстровано право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5925083900:00:004:0039 на підставі договору оренди землі, укладеному 25.03.2020 між ОСОБА_10 та ТДВ «Маяк», строком на 10 років, із правом пролонгації (том. 1, а.с.44). Рішення про державну реєстрацію спірного договору оренди б/н від 25.03.2020 було прийнято 27.03.2020 державним реєстратором Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області Максименком Д.О. (том. 1, а.с.164). Згідно з висновком судового експерта від 18.11.2020 року № 19/119/6/7/1-58е, що наданий за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_7 в графі «орендодавець» у договорі оренди землі без № від 25.03.2020 року, укладеному між ОСОБА_10 та ТДВ «Маяк», виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою згідно зразків, наданих на експертизу (том. 1, а.с. 99-111). Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, який встановлюється договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до ст. 182 цього Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Як наведено поняття термінів, які вживаються в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 1 частина 1 ст. 2 Закону ), «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру. Відповідно до частини 1 ст. 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності; та інше. Відповідно до частини 1 ст. 6 та статей 26, 27 цього Закону до суб`єктів державної реєстрації прав організаційної системи державної реєстрації прав входять державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори), які уповноважені здійснювати державну реєстрацію речових прав у порядку передбаченому статтями 26, 27 цього Закону за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, і на підставі прийнятого державний реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, після чого вносяться відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Частиною 1 ст. 26 цього Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права. У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права. Частиною 3 ст. 26 цього Закону передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав. Відповідно до пункту 9 частини 1 ст. 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Частиною 1 ст. 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В силу ст. 391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Главою 33 ЦК України врегульовані питання реалізації права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Згідно ст. 407 цього Кодексу право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 102-1 Земельного кодексу України. Права та обов`язки землекористувача наведені у частини 1 ст. 410 цього Кодексу, відповідно до яких землекористувач має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до умов договору. Підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб викладені у ст. 412 цього Кодексу і це право може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Аналіз викладених норм матеріального права дає підстави для висновку, що рішення державного реєстратора, як посадової особи, на яку покладені делеговані державною повноваження по проведенню реєстраційних дій з питань реєстрації речового права відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і може бути скасовано з підстав зазначених у ст. 26 цього Закону у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також у разі визнання його незаконним через порушення суб`єктом державної реєстрації прав процедури прийняття ним рішення про державну реєстрацію речового права. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що сторонами договір оренди землі 25.03.2020 року не укладався, оскільки не був підписаний позивачем і цей факт свідчить про відсутність з його боку наміру на продовження з товариством договірних відносин з приводу продовження останнім користуватися земельної ділянкою, тому доводи апеляційної скарги проте, що договір позивачем був підписаний і щодо необґрунтованості висновків почеркознавчої експертизи з підстав перебування позивача сидячим під час підпису договору є помилковими, оскільки ґрунтуються на припущеннях. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію речових прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Дане рішення є законним, бо прийнято у порядку встановленому статями 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і на час його прийняття та внесення відомостей про речове право товариства на підставі договору оренди землі від 25.03.2020року відбулось у визначеному законом порядку і підстав для не здійснення такої державної реєстрації речового права у державного реєстратора не було, оскільки у останнього були відсутні підстави вважати такий договір оренди землі неукладеним. Скасовуючи рішення державного реєстратора, поза увагою місцевого суду залишися те, що підставою відмови у задоволенні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним є його неукладеність, але така обставина відповідно до наведених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для скасування рішення державного реєстрації та не проведення реєстраційної дії. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач фактично заявив негатрону вимогу про повернення відповідачем належної йому земельної ділянки, оскільки, як він вважає, останній використовує вказану земельну ділянку без правових підстав. Однак, матеріалами справи не доведено, що за оспорюваним договором оренди укладеним у березні 2020 року відбулась передача товариству спірної земельної ділянки. Із заочного рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 25.06.2020, яке набрало законної сили 19.10.2020, у справі №588/2142/18, вбачається, що дана земельна ділянка була передану товариству на підставі договору оренди землі від 01.02.2012 року, який судовим рішенням розірвано і задоволена вимога про повернення позивачу, як власнику, його земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом покладення на товариство зобов`язання її повернути. Тобто, вказаним судовим рішенням вже було поновлено порушене право позивача в судовому порядку та повернуто йому вказану земельну ділянку, а за таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказана вимога не підлягає повторному задоволенню, оскільки порушене право позивача на момент винесення оскаржуваного рішення фактично відсутнє. Разом з цим, у випадку, коли задоволена вимога власника майна про його витребування з чужого незаконного володіння, то вимога про скасування рішенням про державну реєстрацію речового права користування даний майном не є належним способом захисту, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного користування передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення зареєстрованого речового права користування на умовах договору оренди,. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 року по справі № 367/2022/15-ц. Враховуючи те, що фактично вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути належну позивачу земельну ділянку, задоволена заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 25.06.2020 року по справі № 588/2142/18, що набрало законної сили, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлена позивачем вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав товариства щодо оренди на цю земельну ділянку не є належним способом захисту, оскільки фактично вказане рішення державного реєстратора вичерпало свою дію, інших обставин за якими дане рішення незаконне позивачем не наведено у позові, а вже ухвалене на користь позивача судове рішення у справі № 588/2142/18 про повернення позивачу належну йому спірну земельну ділянку є підставою для внесення державним реєстратором відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення речового права товариства як орендатора. Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами, що викладені в апеляційній скарзі стосовно відсутності у позивача порушеного та не поновленого в судовому порядку права та неправильного обрання позивачем способу захисту його права та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів відмічає, що встановлені судовим рішенням обставини про не укладення договору оренди земельної ділянки від 25.03.2020 року, дає підстави для внесення державним реєстратором відповідно до пункту 9 частини 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» змін до Державного реєстру речових прав відомостей про припинення права користування товариства земельною ділянкою площею 2,5822 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Криничанської сільської ради, кадастровий номер 5925083900:00:004:0039. Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права товариства на оренду земельної ділянки на підставі неукладеного договору оренди земельної ділянки від 25.03.2020року підлягають скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову в їх задоволенні. У відповідності до положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отже, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» щодо реєстрації за ним права користування належною позивачеві земельною ділянкою, яка використовується відповідачем без відповідних правових підстав, то колегія суддів вважає, що не підлягає відшкодуванню судовий збір сплачений товариством з додатковою відповідальністю «Маяк» при подачі апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» задовольнити частково. Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 04 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 червня 2021 року. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.Ю. Кононенко В.І. Криворотенко