Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/16471/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16471/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 09 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП САН ДЕКОР" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП САН ДЕКОР" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "СП САН ДЕКОР" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень №ЖТ8634/2215/АВ/П від 16.09.2020. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлено всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підставі звернення ОСОБА_1 від 27.08.2020 №393, листа-погодження Держпраці №6184/2.1/3.1-20 від 07.09.2020 та на підставі наказу управління Держпраці у Житомирській області від 10.09.2020 №1270, начальником управління Держпраці у Житомирській області С.М. Сечіним видано направлення на проведення заходу державного контролю №1109/04 від 10.09.2020, згідно з яким направлено для проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавства та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині розірвання трудових відносин, розрахунку при звільненні, виплати вихідної допомоги, видачі трудової книжки у Товаристві з обмеженою відповідальністю "СП САН ДЕКОР" за юридичною адресою: 10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Сергія Параджанова, буд.82. У період з 11.09.2020 по 16.09.2020 службовою особою управління Держпраці у Житомирській області інспектором праці Іваницькою Т.В. проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЖТ8634/2215/АВ від 16.09.2020. В акті інспекційного відвідування зазначено, що в ході його проведення встановлено порушення позивачем вимог: ч.3 ст.40 КЗпП України; положень статті 44 КЗпП України та вимог частини 1 статті 116 КЗпП України. На підставі акту інспекційного відвідування відповідачем 16.09.2020 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЖТ8634/2215/АВ/П, відповідно до якого приписано ТОВ "СП САН ДЕКОР" до 16.10.2020 усунути порушення: - частини 3 ст.40 КЗпП України в частині звільнення працівника - ОСОБА_1 у період тимчасової непрацездатності; - статті 44 КЗпП України в частині невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку в день звільнення та станом на 16.09.2020; - частини 1 статті 116 КЗпП України щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку у день звільнення та станом на 16.09.2020 відповідно до ст.44 КЗпП України. Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до наказу По персоналу №49К від 08.10.2014, винесеного на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ СП САН ДЕКОР №3 від 08.10.2014 ОСОБА_1 призначена на посаду директора товариства з 08.10.2014. Відповідно до наказу Про припинення трудового договору (контракту) №70К від 18.08.2020, винесеного на підставі рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ СП САН ДЕКОР від 17.08.2020, ОСОБА_1 звільнено та припинено повноваження директора ТОВ СП САН ДЕКОР на підставі п.5. ч.1. ст.41 КЗпП України з 18.08.2020. Відповідно до табелю обліку робочого часу за серпень 2020 року ОСОБА_1 відпрацьовано 40 годин 00 хвилин (0,5% ставки, 10 робочих днів) з 03.08.2020 по 14.08.2020. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за серпень 2020 року №НЗП-000011 ОСОБА_1 нараховано: основну заробітну плату у розмірі 2980,80 грн.; додаткову зарплату у розмірі 9766,20 грн.; компенсацію за 27 днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 21059,20 грн., а разом - 33806,20 грн.. Після утримання податків, згідно з реєстром №33 від 18.08.2020 перерахування на рахунки отримувачів, ОСОБА_1 пепераховано кошти в сумі розміром 27213,99 грн.. Відповідно до штатного розпису ТОВ СП САН ДЕКОР, затвердженого наказом Про штатний розклад на 2020 рік від 02.01.2020 №2В, ОСОБА_1 працювала директором. Посадовими особами відповідача під час інспекційного відвідування ТОВ СП САН ДЕКОР встановлено, що позивачем не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку в день її звільнення та станом на 16.09.2020, відповідно до положень статті 44 КЗпП України, що сторонами не заперечується. Згідно з листком непрацездатності серії АДТ №490291 від 17.08.2020 ОСОБА_1 в період з 17.08.2020 по 19.08.2020 перебувала на лікарняному, вказаний листок непрацездатності зареєстрований у ТОВ «СП САН ДЕКОР» 21.08.2020 за вхідним №179. Вважаючи оскаржуваний припис безпідставним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач, на момент прийняття наказу "Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 " №70К від 18.08.2020, був повідомлений про тимчасову непрацездатність вказаної особи, позивачем порушено вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України, під час її звільнення. Щодо встановленого відповідачем порушення ТОВ «СП САН ДЕКОР» положень ст.44 та ч.1 ст.116 КЗпП України в частині несвоєчасної виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку у день звільнення та станом на 16.09.2020, суд встановив, що жодних належних та допустимих доказів на спростування висновків відповідача про порушення ч.1 ст.116 КЗпП України щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України, станом на момент розгляду справи, ТОВ «СП САН ДЕКОР» до суду не надано. Таким чином, за результатом судового розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що припис управління Держпраці у Житомирській області про усунення виявлених порушень №ЖТ8634/2215/АВ/П від 16.09.2020 щодо ТОВ "СП САН ДЕКОР" відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а як наслідок відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування. Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За змістом статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Водночас, пунктом 5 статті 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить про те, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобігання негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , як директор ТОВ «СП САН ДЕКОР», обіймала посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а тому відноситься до категорії посадових осіб на які поширюється дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Відповідачем виявлено порушення позивачем частини 3 ст.40 КЗпП України, а саме звільнення ОСОБА_1 з посади директора в період її тимчасової непрацездатності на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції відносно помилковості твердження позивача з приводу не застосування до керівника підприємства, який має окремо встановлений статус, заборони звільнення в період його тимчасової непрацездатності, встановленої ч.3 ст. 40 КЗпП України. Так, частиною 3 ст.40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Водночас, припинення повноважень директора підприємства та його звільнення із займаної посади (припинення трудового договору (контракту)) є різними процедурними моментами. Відтак, припинення повноважень ОСОБА_1 , як директора ТОВ «СП САН ДЕКОР», відповідно до рішення загальних зборів учасників (засновників) товариства від 17.08.2020 є лише підставою для видачі наказу про звільнення, у даному випадку наказу Про припинення трудового договору (контракту) №70К від 18.08.2020. Зважаючи на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що припинення повноважень директора товариства у період його тимчасової непрацездатності є самостійним правом виконавчого органу, на яке не розповсюджуються положення ч.3 ст.40 КЗпП України, оскільки припинення повноважень за своєю суттю не є звільненням особи з займаної посади. При цьому, правовідносини щодо звільнення працівника із займаної посади розповсюджуються законодавчо встановлені гарантії, передбачені частиною третьою статті 40 КЗпП України. ОСОБА_1 , 18.08.2020 при знайомленні з повідомленням про припинення її повноважень, як директора, письмово проінформувала ТОВ «СП САН ДЕКОР» про те, що з 17.08.2020 перебуває на лікарняному (а.с.164). З наведеного вбачається, що позивач на момент прийняття наказу Про припинення трудового договору (контракту) №70К від 18.08.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, був повідомлений про її тимчасову непрацездатність. Отже, врахувавши встановлені у справі обставини, зважаючи на те, що підставою для звільнення працівника є відповідний наказ про звільнення (припинення трудового контракту), який було видано в період тимчасової непрацездатності працівника - 18 серпня 2020 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем порушено вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України. Колегія суддів зауважує, що позивач був вправі самостійно змінити дату звільнення ОСОБА_1 , тим самим виконати вимоги оскаржуваного припису. Однак, доказів зміни дати звільнення вказаної особи, з урахуванням отриманого ТОВ «СП САН ДЕКОР» листка непрацездатності серії АДТ №490291 від 17.08.2020, позивачем під час судового розгляду не надано. Щодо встановленого відповідачем порушення ТОВ «СП САН ДЕКОР» положень ст.44 та ч.1 ст.116 КЗпП України в частині несвоєчасної виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку у день звільнення та станом на 16.09.2020, колегія суддів враховує наступне. Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зокрема, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Відповідно до ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В апеляційній скарзі апелянт вказує на відсутність підстав для виплати передбаченої вихідної допомоги у зв"язку з тим, що наявний спір з приводу її виплати. Проте, жодних доказів того, що на час винесення відповідачем оскаржуваного припису існував спір з приводу сум, належних до виплати ОСОБА_1 , як суду першої інстанції, так і апеляційному суду, позивачем не надано. Крім того позивач, в обґрунтування правомірності невиплати зазначеної вихідної допомоги вказує на протиправність дій ОСОБА_1 під час здійснення нею управлінських повноважень на посаді директора ТОВ «СП САН ДЕКОР», однак матеріалах справи відсутні будь-які достатні, допустимі та достовірні докази зазначеного (висновки службового розслідування, накази про застосування дисциплінарного стягнення, матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну товариству, судового рішення, яким було б встановлено, доведено протиправність (неправомірність) дій, бездіяльності ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «СП САН ДЕКОР», які завдали шкоди діяльності товариства). Також встановлено, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості за серпень 2020 року №НЗП-000011 ОСОБА_1 нараховано: основну заробітну плату у розмірі 2980,80 грн.; та додаткову заробітну плату у розмірі 9766,20 грн.; компенсацію за 27 днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 21059,20 грн., а разом у сумі розміром 33806,20 грн. Після відрахування та сплати податків 18.08.2020 кошти в сумі 27213,99 грн. перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 .. Однак, жодних належних та допустимих доказів на спростування висновків відповідача про порушення ч.1 ст.116 КЗпП України щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України, станом на момент розгляду справи, ТОВ «СП САН ДЕКОР» до суду не надано. Отже, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки судовим розглядом підтверджено, що припис управління Держпраці у Житомирській області про усунення виявлених порушень №ЖТ8634/2215/АВ/П від 16.09.2020 щодо ТОВ СП САН ДЕКОР" є обгрунтованим та винесений з дотриманням закону. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП САН ДЕКОР" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.