Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13121/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13121/19 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», третя особа - розпорядник майна Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» арбітражний керуючий ОСОБА_1, про застосування заходів реагування, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2019 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - Позивач, ГУ ДСНС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (далі - Відповідач, ПАТ «КССЗ») про застосування заходів реагування до ПАТ «КССЗ» у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень будівель, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, а саме: будівель літера «У», «Ч», трьох поверхового адміністративного корпусу будівлі літера «Е» за адресою: АДРЕСА_1 та будівлі гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом відключення джерела електроживлення та накладення печаток на розподільчі електрощити. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 року залучено до участі у справі розпорядника майна Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» арбітражного керуючого ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - Третя особа, ОСОБА_1 ). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що всі виявлені у ході перевірки порушення вимог чинного законодавства становлять небезпеку для життя та здоров`я людей, а на момент розгляду справи не було підтверджено належними і допустимими доказами їх усунення. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що, судом було залишено поза увагою пропуск Позивачем тримісячного строку звернення до суду із вказаним позовом, а також не враховано факту проведення перевірки за відсутності уповноваженої особи підприємства. Окремо наголошує на тому, що суд першої інстанції позбавив ПАТ «КССЗ» права подати докази, адже здійснював розгляд справи у порядку спрощеного провадження, а також необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог. Також підкреслює, що більшість порушень Відповідачем усунуто; до того ж їх існування жодного разу не зумовило виникнення пожежі. Звертає увагу, що у корпусі «Е» пожежну сигналізацію встановлено ще у 2011 році, а пічне опалення взагалі ніколи не використовувалося. Крім того, посилаючись на непропорційність вжитих заходів реагування, додатково зазначає, що до будівлі гуртожитку Позивачем безпідставно застосовані нові ДБН, у той час як встановлення пожежної сигналізації заплановано на 2021 рік. Після усунення визначених в ухвалі від 26.03.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.06.2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДСНС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що перевірка проводилася у відповідності до вимог чинного законодавства у присутності відповідальної за пожежну безпеку на підприємстві особи. Підкреслює, що судом першої інстанції за наслідками розгляду клопотання ГУ ДСНС у м. Києві було поновлено строк звернення до суду, а відтак доводи Апелянта про пропуск такого строку є необґрунтованими. Зазначає, що більшість поданих Відповідачем до суду апеляційної інстанції документів датована 2019-2020 роками, що ставить під сумнів неможливість їх подання до суду першої інстанції. Окремо наголошує, що більшість виявлених порушень становлять реальну загрозу життю і здоров`ю людей, у зв`язку з чим обраний захід реагування є пропорційним, на чому вірно наголосив суд першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд безпідставно залишив поза увагою пропуск Позивачем строку звернення до суду, оскільки повернення вперше поданої останнім позовної заяви через неусунення недоліків не може вважатися поважними причинами для його поновлення. Наголошує, що матеріали позовної заяви та копії доданих до неї матеріалів надійшли від Відповідача на адресу Третьої особи не завірені жодним чином. Звертає увагу, що частина документів, доданих до позову, ГУ ДСНС у м. Києві ОСОБА_1 не надсилалася, що унеможливлює їх врахування в якості доказів. Підкреслює, що суд не надав будь-якої оцінки виявленим у ході перевірки порушенням та не обґрунтував необхідність застосування саме такого заходу реагування. Стверджує, що спір безпідставно вирішено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю. Представник Позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Третя особа наполягала на скасуванні рішення суду першої інстанції і залишенні позову без розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, працівниками Подільського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві на підставі наказу ГУ ДСНС України у м. Києві від 15.02.2019 року №114 «Про проведення планових перевірок» (т. 1 а.с. 27-28), повідомлення про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 15.02.2019 року №27/394, надісланого 15.02.2019 року (т. 1 а.с. 29), та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 28.02.2019 року №1788 (т. 1 а.с. 30) проведено позапланову перевірку ПАТ «КССЗ» щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, висновки якої зафіксовані в акті від 18.03.2019 року №226 (т. 1 а.с. 32-53), який складено у присутності ОСОБА_2 , відповідального за забезпечення пожежної безпеки на підприємстві начальника відділу охорони праці (т. 1 а.с. 54-55). Примірник акту направлено підприємству засобами поштового зв`язку 18.03.2019 року у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 в його отриманні (т. 1 а.с. 49). Так, із змісту акту перевірки вбачається, що у ході її проведення було встановлено 66 порушень, які, на переконання суду першої інстанції, становлять небезпеку для життя і здоров`я людей (т. 1 а.с. 40-47). На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон), ст. ст. 2, 67, 68, 69, 70 Кодексу цивільного захисту України, а також ряду підзаконних актів, прийшов до висновку, що матеріалами справи не спростовуються доводи Позивача про наявність порушень законодавства про техногенну та пожежну безпеку, що становлять небезпеку для життя та здоров`я людей, належних і допустимих доказів їх усунення у повному обсязі матеріали справи не містять, а відтак позовні вимоги про застосування заходів реагування є обґрунтованими. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон) виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності. Згідно ч. 7 ст. 7 Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. При цьому колегією суддів враховується, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за рішенням адміністративного суду, ухваленим за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування, допускається виключно повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Як вірно встановив суд першої інстанції, ГУ ДСНС України у м. Києві просить суд застосувати заходи реагування, які пов`язані з повним або частковим зупиненням надання послуг, що охоплюється нормативним регулюванням вказаного Закону. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Приписи ч. 1 ст. 65 КЦЗ України визначають, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені частиною першою статті 64 цього Кодексу щодо: центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів та органів місцевого самоврядування; суб`єктів господарювання; аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України). Згідно ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 68 КЦЗ України закріплено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Таким чином, наведені норми закону дають право Позивачу звертатися до суду з позовом про повне або часткове зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання. При цьому частиною 2 статті 70 КЦЗ України закріплено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Наведеними вище нормами ст. ст. 68, 70 Кодексу цивільного захисту України прямо передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. На переконання судової колегії, виявлені у ході перевірки ПАТ «КССЗ» порушення, зокрема, прокладання кабелів приховано під горючим оздобленням (п. 3), використання пошкоджених кабелів (п. 6), складання горючих матеріалів ближче 1 метру до електрощитів та електроустаткування (п. 9), встановлення глухих грат на вікнах приміщень заводоуправління та гуртожитку, де перебувають люди, без виконання їх розпашними або легкозйомними (п. 11), відсутність другого розосередженого евакуаційного виходу з 3-ього поверху будівлі заводоуправління, 5-ого, 4-ого, 3-ього поверхів гуртожитку, 4-ого, 3-ого поверхів будівлі літера «У» (п. 19), блокування другого евакуаційного виходу з приміщень 2-ого поверху будівлі «Е» та 1-ого поверху будівлі гуртожитку (п. 20), необроблення дерев`яних конструкцій горищних приміщень вогнезахисною сумішшю із складанням акту про виконані роботи (п. 23), неперенавішання дверей на шляхах евакуації з врахуванням їх відчинення по ходу евакуації (п. 27), відсутність дверей сходових кліток на 5-ому, 4-ому та 3-ьому поверхах будівлі гуртожитку (п. 29), відсутність системи протипожежного захисту (автоматичних установок пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей) (п. 31), розміщення вбудованої сауни вище 2-ого поверху будівлі «У» (п. 34), дійсно створювали загрозу життю та здоров`ю людей, на чому вірно наголошував суд першої інстанції. Посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції відомостей щодо усунення ПАТ «КССЗ» більшості порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зафіксованих в акті перевірки, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що такі документи до суду першої інстанції не надавалися. При цьому Відповідачем не наведено будь-яких аргументів на підтвердження своїх доводів про те, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження був перешкодою для подання відповідних доказів. Разом з тим, судовою колегією враховується, що згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 19.05.2020 року у справі № 420/5156/18, під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали Позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування. У зв`язку з викладеним судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що до апеляційної скарги Відповідачем було додано копію: витягу з протоколу від 20.02.2019 року №02/3/2 засідання комісії по перевірці знань з питань пожежної безпеки посадових осіб підприємств, установ та організацій, до обов`язків яких належить забезпечення виконання та виконання заходів пожежної безпеки (т. 2 а.с. 19); витягу з протоколу від 28.02.2019 року №02/5 засідання комісії по перевірці знань за підсумками проведення спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) для працівників занятих на роботах з підвищеною пожежною небезпекою (т. 2 а.с. 20); витягу з протоколу від 07.03.2019 року №03/2 засідання комісії по перевірці знань з питань пожежної безпеки посадових осіб підприємств, установ та організацій, до обов`язків яких належить забезпечення виконання та виконання заходів пожежної безпеки (т. 2 а.с. 21); протоколу від 19.03.2019 року №03/4 засідання комісії по перевірці знань за підсумками проведення спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) для працівників занятих на роботах з підвищеною пожежною небезпекою (т. 2 а.с. 22); витягу з протоколу від 14.01.2020 року №01/1 засідання комісії по перевірці знань з питань пожежної безпеки посадових осіб підприємств, установ та організацій, до обов`язків яких належить забезпечення виконання та виконання заходів пожежної безпеки (т. 2 а.с. 23, 25); витягу з протоколу від 14.01.2020 року №01/1/1 засідання комісії по перевірці знань за підсумками проведення спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) для працівників занятих на роботах з підвищеною пожежною небезпекою (т. 2 а.с. 24); витягу з протоколу від 10.02.2020 року №02/1 засідання комісії по перевірці знань за підсумками проведення спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) для працівників занятих на роботах з підвищеною пожежною небезпекою (т. 2 а.с. 26); документів на підтвердження технічного обслуговування вогнегасників (т. 2 а.с. 27-48); актів від 30.10.2019 року та від 16.04.2020 року про перевірку протипожежного водопостачання (т. 2 а.с. 49, 50); адресованого орендарю листа від 25.02.2021 року №25/47 щодо усунення виявлених у ході перевірки порушень (т. 2 а.с. 51); договору підряду від 18.01.2021 року №б/н на виконання проектних робіт з розробки проектно-кошторисної документації: системи автоматичної пожежної сигналізації по об`єкту - будівля гуртожитку і системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей по цьому ж об`єкту (т. 2 а.с. 56-58); акту прийняття автоматичної системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу і управління евакуацією людей 2011 року на об`єкті «Приміщення громадського призначення за адресою: АДРЕСА_3 » (т. 2 а.с. 59-60) і робочого проекту на неї (т. 2 а.с. 62-78); наказу від 08.01.2019 року №01/1 про розробку та затвердження комплексних заходів по покращенню безпечних умов праці з охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки, охорони навколишнього природного середовища на підприємстві у 2019 році (т. 2 а.с. 79) і наказу від 27.03.2019 року №11/1 про внесення змін до нього (т. 2 а.с. 80); комплексного плану заходів (т. 2 а.с. 81-84); журналу реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки у гуртожитку (т. 2 а.с. 88-104), а також фотографії евакуаційного виходу з гуртожитку (т. 2 а.с. 85-86). Водночас, аналіз змісту наданих Апелянтом документів свідчить лише про вчинення дій, спрямованих на усунення виявлення у ході проведеної Позивачем перевірки частини порушень, однак не їх усунення у повному обсязі, адже первинних документів, які б підтверджували факт виконання робіт, зокрема, з улаштування систем протипожежного захисту та сигналізації, матеріали справи не містять. До того ж будь-яких доказів вчинення дій, спрямованих на усунення порушення, зафіксованого у пунктах, зокрема, 3, 6, 9, 11, 19, 20, 23, 29, 31, 34 акту перевірки, Відповідачем не надано. Таким чином, ні на момент розгляду справи судом першої інстанції, ні на час здійснення перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом більшість виявлених у ході перевірки 18.03.2019 року порушення, про які зазначено в акті №226, Відповідачем усунуті не були. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 року у справі № 2240/2768/18, поняття «загроза життю та здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, території, майна функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав, передбачених ст. 70 КЦЗ України. Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Наведений правовий висновок відображено у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 810/2400/18. У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що не обладнання будівель ПАТ «КССЗ» системою протипожежного захисту, системою оповіщення про пожежу, є суттєвими порушеннями, які безумовно становлять загрозу для безпеки життя і здоров`я людей, що неодноразово підкреслювалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.10.2020 року у справі №815/6378/17, від 28.10.2020 року у справі №560/639/19, від 22.10.2020 року у справі №820/5232/17. Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 18.03.2019 року №226, то колегія суддів приходить до висновку, що на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції та перегляду рішення у ній в апеляційному порядку порушення, виявлені Позивачем під час позапланової перевірки і зафіксовані у згаданому акті, усунуті не були, що виключає наявність підстав для скасування заходів реагування. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.10.2020 року у справі №815/6378/17. При цьому, документальне підтвердження встановлення у приміщеннях трьох поверхового адміністративного корпусу будівлі літера «Е» за адресою: АДРЕСА_1 , системи пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу і управління евакуацією людей (т. 2 а.с. 59-78), на переконання судової колегії, не можуть бути підставами для висновку про відсутність необхідності застосування заходів реагування щодо указаного об`єкту, оскільки доказів усунення інших порушень, зокрема, п. п. 3, 6, 9, 20, 23 акту перевірки, Відповідачем усунуті на вказаному об`єкті не були. Твердження Апелянта про те, що застосованими заходами реагування порушуються права та інтереси Відповідачем судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 68 КЦЗ України за шкоду, заподіяну юридичним та фізичним особам внаслідок правомірного застосування санкцій, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, та його посадові особи відповідальності не несуть. Відтак законодавець передбачив можливість визнання правомірним застосування санкцій центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, шкоди юридичним та фізичним особам, що, на думку колегії суддів, повністю відповідає приписам ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Щодо доводів Апелянта та Третьої особи про те, що Позивачем було пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, у той час як Окружним адміністративним судом міста Києва указані обставини були залишені без належної оцінки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Отже, у розумінні положень процесуального закону тримісячний строк звернення до суду із вказаним позовом у ГУ ДСНС України у м. Києві почав обраховуватися з 19.03.2019 року, тобто з наступного за днем складання 18.03.2019 року акту перевірки. Матеріали справи свідчать, що вперше із цим позовом ГУ ДСНС України у м. Києві звернулося до суду 31.05.2019 року (т. 1 а.с. 94), який було повернуто ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2019 року у зв`язку з неусуненням недоліків, про які було вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Копію цієї ухвали отримано Позивачем 08.07.2019 року (т. 1 а.с. 93) і вже наступного дня - 09.07.2019 року, ГУ ДСНС України у м. Києві повторно звернулося до суду із таким позовом. Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Таким чином зважаючи на те, що повторне звернення до суду здійснено Позивачем без зволікань на наступний день після отримання копії ухвали про повернення вперше поданої позовної заяви, апеляційне оскарження ухвали суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також з огляду на мету заходів реагування у площині цього спору, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення ГУ ДСНС України у м. Києві строку звернення до суду із указаним позовом. Щодо посилання Апелянта на те, що перевірку було проведено із порушенням приписів ст. 4 Закону за відсутності керівника Відповідача або уповноваженої ним особи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. За правилами ч. 5 ст. 7 Закону перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Відповідно до ч. 11 ст. 4 Закону плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи. При цьому, згідно ст. 10 Закону суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, - бути поінформованим про свої права та обов`язки; - вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; - перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; - не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику. Водночас, в силу приписів ч. 4 ст. 5 Закону органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, повідомлення від 15.02.2019 року №27/394 про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) направлено Позивачем на адресу ПАТ «КССЗ» 15.02.2019 року засобами поштового зв`язку, що не заперечується останнім та свідчить про його обізнаність про проведення планового заходу. Копію посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 28.02.2019 року №1788 було отримано начальником відділу охорони праці ОСОБА_2 , який згідно наказу від 20.09.2017 року №68/к є відповідальним за забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, який і був присутній під час проведення перевірки та працював на підприємстві, що не заперечувалося Відповідачем у судовому засіданні. Відтак, зважаючи на предмет перевірки, а також те, що підприємством не було реалізовано право на недопуск працівників ГУ ДСНС України у м. Києві до її проведення, колегія суддів приходить до висновку, що здійснення контрольного заходу працівниками територіального органу з контролю за дотриманням правил протипожежної безпеки з належним повідомленням підприємства про його проведення та у присутності особи, відповідальної за забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, свідчить про дотримання Позивачем порядку проведення перевірки Відповідача та, відповідно, виключає можливість скасування вжитих заходів реагування на цих підставах. Твердження Апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, судова колегія оцінює критично, оскільки зазначення судом найменування літери будівлі 2У» замість «У» вказує лише на описку, яка зумовлена особливістю проставлення позначки «лапки» при комп`ютерному наборі тексту, однак не на вихід за межі позовних вимог. Щодо посилання Третьої особи на те, що документи, які надійшли на її адресу від Позивача та Відповідача, не були належним чином завірені, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що положення ст. 94 КАС України закріплюють вимогу щодо засвідчення письмових доказів лише для подання їх до суду, а не для учасників справи. Доводи ОСОБА_1 про те, що частина документів не була йому направлена ГУ ДСНС у м. Києві, а відтак не може вважатися доказами, колегія суддів відхиляє, оскільки останній не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи. Щодо твердження ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції порядку розгляду цієї справи з огляду на виняткове значення для певного кола осіб колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що визначення порядку розгляду справи окрім випадків, прямо передбачених ч. 4 ст. 257 КАС України, належить до компетенції суду першої інстанції з урахуванням критеріїв, наведених у ч. 3 ст. 257 КАС України. А тому, зважаючи на те, що указана справа не належить до тих, щодо яких встановлена пряма заборона розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір у справі №640/13121/19 за правилами спрощеного позовного провадження, не допустив порушень норм процесуального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 09» червня 2021 року.