Постанова 4855 № 640/126/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/126/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України (правонаступник Міністерства культури України) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариство «Київський маргариновий завод» до Міністерства культури України, Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України, Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив: - визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства культури України у погодженні Дозволу №65428-18 (розміщення рекламної вивіски) оформлену листом від 14.07.23018 №3140/10-2/13-18; - зобов`язати Управління з питань реклами ВО КМР (КМДА) розглянути заяву позивача з доданим пакетом документів згідно з описом Центру надання адміністративних послуг від 20.12.2017 (справа №50116-002488025-816-04) щодо видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будівлі ПрАТ «Київський маргариновий завод» з урахуванням висновків, викладених у рішення суду за результатами розгляду даної справи та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство культури та інформаційної політики України (правонаступник Міністерства культури України), подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що до повноважень Мінкультури належить погодження розміщення реклами на пам`ятках національного значення, в межах зон охорони таких пам`ятників, історичних ареалів місць, однак на момент розгляду Міністерством документів рекламна конструкція вже була розміщена позивачем, що свідчить про наявність неправдивих відомостей у поданих позивачем документах, в яких зазначено про відсутність рекламного засобу на об`єкті подання. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що на момент подання документів для отримання дозволу на розміщення рекламного засобу 20.12.2017, такий засіб не був розміщений на фасаді будівлі ПрАТ «Київський маргариновий завод», в той час, як питання про надання погодження на його розміщення вирішувалось Міністерством культури України в липня 2018 року, після того, як керуючись принципом мовчазної згоди позивач здійснив розміщення реклами, що свідчить про необґрунтованість підстав, які були покладені в основу спірного рішення. Управління з питань реклами ВО КМР (КМДА) також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувало проти її задоволення, оскільки належний позивачу об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 не має статусу пам`ятки та об`єкту культурної спадщини, тому відсутні підстави для застосування обмежень, встановлених ч.3 ст.6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. В апеляційній скарзі заявлено клопотання про заміну відповідача - Міністерство культури України його правонаступником - Міністерством культури та інформаційної політики України, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 ліквідовано Міністерство культури України із визначенням правонаступником його майна, прав та обов`язків - Міністерство культури, молоді та спорту, яке постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №238 перейменовано на Міністерство культури та інформаційної політики України. Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача Міністерство культури України його правонаступником Міністерством культури та інформаційної політики України та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до його вступу, обов`язкові для Міністерства культури та інформаційної політики України в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для Міністерства культури України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2017 позивач подав до Управління з питань реклами ВО КМР (КМДА) через Центр надання адміністративних послуг заяву на отримання дозволу на розміщення спеціальної рекламної конструкції на фасаді будівлі у АДРЕСА_1 з необхідними додатками (а.с.20). Наказом Управління з питань реклами ВО КМР (КМДА) від 04.01.2018 №8 позивачу встановлено пріоритет на місця розташування рекламних засобів для подальшого оформлення згідно поданої заявки (а.с.21-24). В подальшому Управлінням з питань реклами було передано два примірники Дозволу №65428-18 до ЦНАП та визначено Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Міністерство культури України уповноваженими органами, які повинні погодити дозвіл на розміщення рекламного засобу, про що зазначено в примірнику Дозволу. Департамент містобудування та архітектури листом на вх. №50116-2488025-816-04 від 18.04.2018 погодив Дозвіл №65428-18 на розміщення рекламного засобу (а.с.32). Листом від 20.03.2018 р. №076-1454-од Управління з питань реклами ВО КМР (КМДА) повідомило позивача про продовження строку дії пріоритету наказом від 20.03.2018 №257 (а.с.34). 04.05.2018 у Міністерстві культури України було зареєстровано надіслані на погодження документи щодо отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у АДРЕСА_1 , з терміно виконання 14.05.2018, що підтверджується відповідним реєстром Міністерства культури України (а.с.35-36). Листом від 14.07.2018 №3140/10-2/13-18 Міністерство культури України повідомило, що, враховуючи той факт, що рекламна конструкція всупереч вимогам законодавства самовільно розміщена на фасаді будівлі, міністерство відмовляє у погодженні розміщення рекламної вивіски по вказаній адресі за фактом її встановлення (а.с.37). Відповідно до листа Міністерства культури України від 19.09.2018 №832/10-2/55-18 згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу «Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 розташовується в межах Центрального історичного ареалу міста Києва; об`єкт нерухомості не має статусу пам`ятки культурної спадщини національного значення та розташований поза межами зон охорони пам`яток. Вважаючи відмову Міністерства культури України в погодженні дозволу на розміщення реклами протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем не подавалися у наданих ним документах свідомо неправдиві відомості, а тому відмова Міністерства культури України у наданні погодження є протиправною. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Відповідно до ч.1, 4 ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць здійснюється відповідно до цього Закону на підставі дозволів, які оформляються за участю органів виконавчої влади, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини». Частиною 5 ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що розміщення реклами на пам`ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України "Про рекламу" за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Розміщення реклами на пам`ятках місцевого значення, в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється (видається) відповідно до Закону України "Про рекламу" за участю органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Зазначені органи беруть участь в оформленні дозволу на розміщення реклами шляхом погодження за зверненням органу, що видає дозвіл, без залучення суб`єкта господарювання. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, відповідно до п.2 яких дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою). Пунктом 3 наведених Правил встановлено, що видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Відповідно до п.9 цих Правил для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням; Згідно з п.10, 16 Типових правил за наявності документів, передбачених пунктом 9 цих Правил, відомості про заяву у той же день вносяться робочим органом до внутрішнього реєстру заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами (журналу), який ведеться у довільній формі. Робочий орган протягом двох робочих днів з дня реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу за формою згідно з додатком

3. У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу робочий орган надсилає заявникові вмотивовану відповідь із зазначенням підстав, передбачених законом. Строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів. Видача дозволу погоджується робочим органом з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), а також з: Мінкультури - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць. Перелік органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, є вичерпним. Дії щодо отримання зазначених погоджень вчиняються робочим органом без залучення заявника протягом строку, встановленого для отримання дозволу. Для здійснення погодження робочий орган не пізніше дня, що настає за днем одержання документів від заявника, надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах першому - п`ятому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами дозвільної (погоджувальної) процедури органи, зазначені в абзацах першому - п`ятому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді надсилаються робочому органу. У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах першому - п`ятому цього пункту, протягом встановленого строку погоджень вважається, що видачу дозволу погоджено. Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253 затверджено Порядок розміщення реклами в місті Києві, відповідно до п.5.2, 5.4, 5.6 якого на вимогу дозвільного органу дозвіл погоджується, зокрема, з відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках національного або місцевого значення, в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць. У разі відмови у погодженні дозволу органи (особи), перелічені у підпункті 5.1.2 пункту 5.1 та пункті 5.2 цього розділу, передають заявнику вмотивовану відмову. Рішення про відмову у погодженні дозволу може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством. У наданні дозволу розповсюджувачу реклами може бути відмовлено у разі, якщо: - оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам; - у поданих документах виявлені свідомо неправдиві відомості; - отримано негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі дозволу; - конструкція та місце розташування РЗ не відповідають схемі розміщення рекламоносіїв, включеної до відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку, та існує заборгованість перед КП "Київреклама". Перелік підстав для відмови у наданні дозволу є вичерпним. Рішення про відмову у наданні дозволу може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством. Колегія суддів звертає увагу, що встановлені у п.5.6 Порядку розміщення реклами в місті Києві обставини є підставою для відмови саме у видачі дозволу на розміщення реклами, а не для відмови у наданні погодження. В даному випадку листом від 14.07.2018 №3140/10-2/13-18 Міністерство культури України як центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини відмовив позивачу у погодженні розміщення рекламної вивіски з посиланням на п.5.6 Порядку №37/6253, враховуючи той факт, що рекламна конструкція всупереч вимогам законодавства самовільно розміщена на фасаді будівлі, міністерство відмовляє у погодженні розміщення рекламної вивіски по вказаній адресі за фактом її встановлення (у поданих документах виявлені свідомо неправдиві відомості). В той же час, Міністерство культури України та Міністерство культури та інформаційної політики України (як правонаступник Міністерства культури України) не надали до суду будь-яких доказів, що станом на 20.12.2017 (дата подання позивачем документів для отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами) відповідна рекламна конструкція була розміщена на будівлі у АДРЕСА_2 , що спростовує твердження апелянта про наявність визначених у п.5.6 Порядку розміщення реклами в місті Києві підстав для відмови у наданні відповідного дозволу. Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначається Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Частиною 1 ст.1 Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Відповідно до ч.4 ст.41 наведеного Закону У разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Враховуючи, що строк розгляду центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини питання про надання погодження на розміщення зовнішньої реклами складає 10 днів, який розпочався з моменту отримання відповідних документів Міністерством культури України - 04.05.2018 (а.с.36), то останнім днем для надання такого погодження є 14.05.2018, натомість питання про погодження було розглянуто Міністерством лише 14.07.2018, що свідчить про порушення встановленого законодавством строку. Внаслідок чого, з огляду на відсутність у визначений законодавством строк рішення про відмову в погодженні розміщення реклами та про відмову у наданні дозволу на розміщення рекламної конструкції на фасаді будівлі у АДРЕСА_2 , її розміщення було здійснено позивачем з урахуванням принципу мовчазної згоди. Відповідно до ч.3 ст.6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» набуття суб`єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об`єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється. В той же час, відповідно до листа Міністерства культури України від 19.09.2018 №832/10-2/55-18 (а.с.38) об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 не має статусу культурної спадщини національного значення та розташований поза межами зон охорони пам`яток, тому встановлена ч.3 ст.6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» заборона на спірні правовідносини не розповсюджується. Наведене свідчить, що відмова у погодженні розміщення позивачем зовнішньої реклами, оформлена листом Міністерства культури України від 14.07.2018 №3140/10-2/13-18, є неправомірною, прийнятою із порушенням законодавчо встановленого порядку, із перевищенням встановленого 10-денного строку, за відсутності визначених законодавством підстав для прийняття такої відмови, з огляду на не підтвердження Міністерством культури України та Міністерством культури та інформаційної політики України (як правонаступником Міністерства культури України) подання позивачем свідомо неправдивих відомостей на момент подання відповідної заяви на отримання дозволу на розміщення рекламної конструкції на фасаді будівлі у АДРЕСА_2 та беручи до уваги, що п.5.6 Порядку розміщення реклами в місті Києві визначає підстави для відмови у наданні дозвільного документу, а не підстави для відмови в погодженні розміщення зовнішньої реклами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів та обґрунтувань в частині задоволених позовних вимог до Управління з питань реклами ВО КМР (КМДА), в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Замінити відповідача Міністерство культури України його правонаступником - Міністерством культури та інформаційної політики України. Апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови складено 09 червня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма