Постанова 4855 № 826/16786/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16786/15 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича на прийняту у порядку письмового провадження постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича (далі - Відповідач-2, Уповноважена особа) про: - визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи про невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; - визнання протиправним та скасування рішення Фонду про невключення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду; - зобов`язання Уповноваженої особи включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду; - зобов`язання Фонду включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2015 року залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - Третя особа, ПАТ «КБ «Експобанк». Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015 року позов задоволено частково - зобов`язано Уповноважену особи включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку №1732/18885/2014 від 12.09.2014 року; зобов`язано Фонд включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції зазначив, що невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду, з підстав нікчемності укладеного договору банківського рахунку є безпідставним з огляду на недоведення відповідачами вказаних обставин. Крім того, суд підкреслив, що оскільки Позивача було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, то це є безумовною підставою для включення останнього до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Експобанк». Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зауважив, що будь-яких доказів прийняття Уповноваженою особою та/або Фондом рішень щодо ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що, по-перше, інформацію про ОСОБА_1 як вкладника за договором банківського рахунку Уповноваженою особою не надавалася, а тому відповідні дані не могли бути враховані Фондом при формуванні Загального реєстру вкладників, що, у свою чергу, свідчить про відсутність порушень прав Позивача з боку Відповідача-1, по-друге, покладення на Фонд обов`язку з включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Експобанк» є прямим втручанням у дискреційні повноваження Відповідача-1. Окремо звертає увагу на безпідставності стягнення з Фонду судового збору, оскільки Уповноважена особа є окремим суб`єктом владних повноважень. Крім того, вважаючи постанову суду такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач-2, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати її та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовував тим, що, по-перше, відкриття рахунку та зарахування коштів на нього здійснювалося під час дії заборони Національного банку України на вчинення таких операцій, по-друге, кошти розподілялися фізичною особою з метою отримання їх у подальшому за рахунок Фонду, по-третє, договір банківського рахунку є нікчемним в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки здійснювалися операції з «дроблення» рахунку. Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 року відкрито апеляційне провадження за згаданими апеляційними скаргами та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.04.2016 року. У межах встановлених судом строків заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 року зупинено провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 року справу прийнято до провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.06.2021 року. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг Уповноваженої особи та Фонду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Фонду необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу Уповноваженої особи - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між АТ «КБ «Експобанк» і ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку №1732/18885/2014 від 12.09.2014 року, за умовами якого банк відкриває клієнту рахунок у гривні № НОМЕР_1 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком, у тому числі на переказ грошових коштів з рахунків за допомогою платіжних інструментів (а.с. 14-16). Згідно платіжного доручення від 12.09.2014 року №21 від ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 згідно договору позики від 12.09.2014 року №б/н надійшли кошти в сумі 195 000,00 грн. (а.с. 17). Указані обставини підтверджуються також і випискою по рахунку за 12.09.2014 року (а.с. 38). Водночас, постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 року №567/БТ ПАТ «КБ «Експобанк» віднесено до категорії проблемних (а.с. 33-35). На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 року №597 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних» (а.с. 43) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.09.2014 року № 97 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Експобанк» (а.с. 44) запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 25.09.2014 року по 25.12.2014 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Ю.М. Постановою Правління Національного банку України від 22.01.2015 року №41 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «КБ «Експобанк» (а.с. 45). Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду № 15 від 26.01.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Експобанк» та призначено Волощука Ігоря Григоровича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію вказаного банку строком на 1 рік з 26.01.2015 року по 25.01.2016 року включно (а.с. 46). У лютому 2015 року Позивач звернувся до Відповідача-2 із заявою про включення останнього до Загального реєстру вкладників та здійснення виплат грошових коштів. Листом від 20.02.2015 року №1401/1064 Уповноважена особа повідомила ОСОБА_1 , що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду останню включено до переліку фізичних осіб - вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», яким тимчасово заблоковано та тимчасово призупинено виплату коштів, у зв`язку з чим Позивача не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (а.с. 18). Крім того, за наслідками розгляду звернень Позивача Відповідач-1 листами від 25.02.2015 року №02-036-5897-15, від 19.03.2015 року №02-036-8059/15, від 24.04.2015 року №02-036-15101/15 повідомив останнього про відсутність можливості виплати відшкодування, оскільки ОСОБА_1 не включено до переліку вкладників (а.с. 19-21). Матеріали справи свідчать, що на адресу ОСОБА_1 . Уповноваженою особою направлено повідомлення від 02.09.2015 року №1101/5016 про нікчемність договору банківського рахунку №1732/18885/2014 від 12.09.2014 року на підставі п. п. 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 47-48). Крім того, на адресу Позивача Відповідачем-2 направлено повідомлення від 02.09.2015 року №1101/4968 про нікчемність договору в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якому зазначено, що правочин, за яким відповідно до платіжного доручення з поточного рахунку, відкритого в АТ «КБ «Експобанк» № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 було перераховано грошові кошти в сумі 195 000,00 грн. на поточних рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , та правочин щодо перерахування грошових коштів є нікчемним з підстав, передбачених п. п. 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 49-50). Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 29.12.2015 року № 245 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Експобанк`до 31.03.2017 року. Крім того, даним рішенням делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «КБ «Експобанк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу до 31.03.2017 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.03.2017 року № 1040 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Еекспобанк» строком на один рік до 30.03.2018 року включно та продовжено повноваження ліквідатора АТ «КБ «Експобанк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_4 строком на один рік до 30.03.2018 року включно. На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 2, 3, 26, 27, 38 Закону України «Про систему гранування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), ст. ст. 203, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 року №14 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами (далі - Положення №14), суд першої інстанції прийшов до висновку, що в Уповноваженої особи не було правових підстав для віднесення правочинів до нікчемних, а тому позовні вимоги про зобов`язання Відповідача-2 подати Відповідачу-1 додаткову інформацію щодо Позивача є обґрунтованими. Крім того, зважаючи на те, що ОСОБА_1 було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, останній повинен забезпечити включення Позивача до Загального реєстру вкладників. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду і має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов`язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. За змістом ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Приписи ч. ч. 1-3 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Отже, право на відшкодування грошових коштів в межах гарантованої суми грошових коштів має вкладник банку, а саме: фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку, або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону). Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (ст. ст. 2, 25 Закону). Аналіз наведених вище законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн. Отже, Закон пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків. Згідно п. 3, 4 розд. ІІІ Положення № 14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики ФГВФО, така сума відшкодування включається до Переліку. Відповідно до п. п. 2, 3 розд. IV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому, вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі ст. 26 Закону підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів ст. 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 802/351/16-а та від 27.02.2019 року у справі № 826/9960/15, від 16.09.2020 року у справі № 826/2624/16 Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що на рахунок вкладника в ПАТ «КБ «Експобанк» грошові кошти зараховані 12.09.2014 року, тобто, до моменту віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації (25.09.2015 року). Отже, враховуючи вищевикладене, на Позивача поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів на підставі ст. 26 Закону. При цьому, Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону. Судовою колегією враховується, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення Позивачем укладення зазначеного вище правочину, а також щодо фактичного невнесення грошових коштів на його рахунок за цим договором. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що як вже було встановлено раніше, Відповідач-2 вважає нікчемним правочин з перерахування коштів іншою особою на рахунок Позивача, посилаючись на положення п. п. 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону. Водночас, Уповноваженою особою не враховано, що операція із перерахування коштів не є правочином між банком та фізичною особою згідно ст. 202 ЦК України. До того ж, Велика Палата Верховного Суду раніше сформулювала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15 зазначено, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону. У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до Позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні його до переліку вкладників. Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, коли банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Разом з тим, матеріалами справи не містять доказів, що викладені у повідомленнях про нікчемність правочинів висновки про те, що укладення договору банківського рахунку від 12.09.2014 року №1732/18885/2014 та перерахування на останній коштів від ОСОБА_2 спричинили взяття ПАТ «КБ «Експобанк» на себе зобов`язань, внаслідок чого останній став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Відтак, посилання Уповноваженої особи на п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону в якості підстави для віднесення вказаного договору та правочину з перерахування коштів до нікчемних є необґрунтованим. Що стосується посилання Уповноваженої особи на нікчемність договору та перерахування коштів з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, оскільки 12.09.2014 року з рахунку ОСОБА_2 перераховано більше 7 мільйонів гривень на рахунки фізичних осіб, відкритих у ПАТ «КБ «Експобанк», судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Умовою застосування п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Однак, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочинів з переказу Позивачем коштів з власного карткового рахунку на власний депозитний рахунок нікчемними. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права при вирішенні адміністративного спору про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу, укладених з ПАТ «КБ «Експобанк», викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі № 826/11301/15, від 17.10.2019 року у справі № 826/12130/15, від 28.10.2019 року у справі № 826/11861/15, від 06.05.2020 року у справі №826/9967/15, від 18.06.2020 року у справі № 826/12605/15, від 05.08.2020 рок у справі № 826/11991/15. Щодо посилання Уповноваженої особи на п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону в якості підстави для визнання договору та правочину нікчемним, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Посилання Відповідача-2 на постанову правління Національного банку України від 11.09.2014 року №567/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «Експобанк» до категорії проблемних» (а.с. 33-35), якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент перерахування ОСОБА_2 коштів на рахунок ОСОБА_1 за договором позики та, на переконання останнього, перешкоджала їх здійсненню, судовою колегією оцінюється критично, оскільки зазначена постанова становить банківську таємницю і Позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження. До того ж, у постанові від 16.09.2020 року у справі №826/2624/16 Велика Палат Верховного Суду, аналізуючи правову природу аналогічних постанов Національного банку України у розрізі правозастосування норм п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону зазначила, що така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає. Крім того, судова колегія звертає увагу, що у постанові регулятора від 11.09.2014 року № 567/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 року у справі №826/2624/16 вважає, що саме собою перерахування коштів з банківського рахунку однієї особи на рахунок іншої не суперечить вимогам чинного законодавства. Отже, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «КБ «Експобанк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів, що Позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону, а Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення його до переліку вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 4 розд. ІІІ Положення 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 року № 823 внесено зміни до Положення №

14. Пункт 5 розділу ІІ указаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Пунктом 2 розділу ІІІ Положення №14 Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Таким чином, оскільки станом на дату розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, вже сформовано та подано на затвердження Фонду, належним способом захисту порушених прав Позивача буде зобов`язання Уповноваженої особи подати доповнення до переліку рахунків до Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань інформації про Позивача, а тому рішення суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає зміні. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.05.2020 року у справі № 826/9967/15. Що стосується позовних вимог до Фонду, судовою колегією враховується, що відповідно до п. 4 розд. IV Положення №14 у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. При цьому, як було зазначено раніше, затвердження такого реєстру відбувається на підставі відомостей, поданих Уповноваженою особою Фонду. Як вбачається з матеріалів справи та наголошувалося Фондом в апеляційній скарзі, Позивача не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду, оскільки це питання також є спірним у цій справі. З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України випливає, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України. Разом з тим, оскільки на момент затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників Уповноваженою особою ОСОБА_1 до Переліку вкладників включено не було, а прийняття рішення щодо затвердження загального реєстру, а також внесення до нього змін належить до виключної компетенції Відповідача-1, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог до Фонду, на що помилково не звернув увагу суд першої інстанції. Оскільки Уповноваженою особою не надано Відповідачу-1 додаткової інформації про ОСОБА_1 як вкладника ПАТ «КБ «Експобанк», що вірно встановлено судом першої інстанції, підстави для зобов`язання Фонду включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Експобанк» відсутні, адже захисту підлягають виключно порушені права особи. Щодо посилання Відповідача-1 на безпідставне стягнення саме з Фонду, а не з Уповноваженої особи, судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 року у справі №826/12127/15 вказано, що, враховуючи, що відповідач - Уповноважена особа згідно п. 17 ст. 2 Закону є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, тому, на переконання суду, понесені Позивачем судові витрати належить стягнути саме з Фонду як суб`єкта владних повноважень. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлене вище невірне визначення судом першої інстанції способу захисту порушених прав Позивача, які з урахуванням чинного на той час і на момент апеляційного перегляду правового регулювання передбачали можливість подання Уповноваженою особою додаткової інформації та у подальшому доповнень щодо переліку вкладників після його формування, судова колегія приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення в частині. Крім того, неврахування судом першої інстанції передчасного характеру вимог до Фонду є підставою для скасування постанови суду в частині задоволених позовних вимого до фонду. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норм матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи в частині задоволених позовних вимог. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Фонду задовольнити частково, апеляційну скаргу Уповноваженої особи - залишити без задоволення, а постанову суду - змінити в одній частині і скасувати в іншій. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 73,08 грн., сплачених згідно квитанції від 30.07.2015 року №0.0.416204021.1, пропорційно до задоволеної однієї вимоги немайнового характеру. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича - залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та прийняти в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року - змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини у такій редакції: «Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк» за договором від 12 вересня 2014 року № 1732/18885/2014 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб». В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року - залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат, зазначивши, що стягненню з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 підлягають витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано «09» червня 2021 року.