Постанова 4855 № 640/23310/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23310/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Лічевецького І.О. Оксененка О.М. при секретарі: Марчук О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої суддівської винагороди. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року справу № 640/23310/20 передано для визначення підсудності до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з тим, що однією із сторін у справі є суд та суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року визначено територіальну підсудність адміністративної справи № 640/23310/20 за Київським окружним адміністративним судом. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року вказаний адміністративний позов - повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 статті 169 КАС України. Підставою для повернення вказаного позову стало виконання позивачем, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, якою адміністративний позов було залишено без руху, поза встановленим судом строком. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи, зокрема, ухвала про залишення позовної заяви без руху була отримана особисто позивачем 10 грудня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а не 03 грудня 2020 року, як зазначено в оскаржуваній ухвалі. Крім того, судом невірно встановлено, що заява від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла засобами поштового зв`язку через канцелярію суду 18 грудня 2020 року, в той час як така заява направлена позивачем до Київського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку (здана до поштового відділення) 11 грудня 2020 року - у п`ятницю, в межах п`ятиденного строку. Відповідно до ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно п.3 ч.1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові). Керуючись вказаними нормами, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року вказаний вище адміністративний позов було залишено без руху через його невідповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків. У вказаній ухвалі суд першої інстанції запропонував позивачу надати суду позовну заяву з наданням доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, зазначенням засобів зв`язку, реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за його наявності) або номеру і серії паспорту громадянина України та адреси електронної пошти ОСОБА_1 , уточненням позовних вимог шляхом їх конкретизації, з вказівкою на конкретний період часу, з якого по який період позивач просить суд стягнути недоотриману суддівську винагороду та в якому розмірі. Щодо отримання позивачем копія ухвали суду від 11 листопада 2020 року, слід зазначити таке. Так, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції зазначено, що ухвала про залишення позову без руху була надіслана позивачу на адресу, яка вказана ним в позовній заяві та отримана особисто позивачем 03 грудня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №0113333269758. Між тим, при дослідженні матеріалів справи було встановлено, що вони не містять зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0113333269758, натомість, при постановленні ухвали суд керувався роздруківкою відстеження вручення поштового відправлення з сайту ДП «Укрпошта». В той же час, позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що при отриманні поштового відправлення № 0113333269758 ним було здійснено відповідну відмітку у повідомленні про вручення з датою вручення поштового відправлення - 10 грудня 2020 року. Зазначені обставини підтверджуються копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яка долучена позивачем до скарги. Колегія суддів зауважує, що при внесенні даних до відповідної бази відповідальний працівник ДП «Укрпошта» міг припуститися технічної помилки, невірно вказавши дату отримання особою поштового відправлення. Натомість, у зворотному повідомленні позивач власноручно вказав дату отримання поштового відправлення, при цьому таке повідомлення не містить будь-яких виправлень чи зауважень поштаря. Також колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не дочекався повернення з пошти повідомлення про вручення поштового відправлення, скориставшись роздруківкою з сайту, чим допустив неповне та необ`єктивне з`ясування обставин у справі. Також в оскаржуваній ухвалі судом зазначено, що 18 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку через канцелярію суду від позивача найшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху. Разом з тим, заява про усунення недоліків позовної заяви направлена позивачем до Київського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку (здана до поштового відділення) 11 грудня 2020 року. Згідно інформації щодо відстеження поштових відправлень (трекінгу) на офіційному сайті ДП «Укрпошта» рекомендований лист № 0105106134320, який містив заяву про усунення недоліків позовної заяви, було отримано Київським окружним адміністративний судом 14 грудня 2020 року, а не 18 грудня 2020 року, як помилково зазначено в оскаржуваній ухвалі. Відповідно до норм статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Отже, з матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 відправив на адресу Київського окружного адміністративного суду через відділення поштового зв`язку позовну заяву в новій редакції, тобто, в п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху (10 грудня 2020 року). За таких обставин, висновок щодо невиконання позивачем ухвали суду у встановлений строк є безпідставним та спростовується наданими доказами. Відповідно до п.1 ч.4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Європейським судом з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»), Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» та «Нун`єш Діаш проти Португалії»). Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»). Також згідно позиції Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд, крім невірного встановлення факту пропущення строку усунення недоліків позовної заяви, припустився надмірного формалізму та занадто суворо тлумачив процесуальні норми, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, адже станом на день постановлення ухвали про повернення позову суд вже отримав заяву про усунення недоліків позовної заяви, тобто, в даному випадку має місце непропорційність між правом позивача на судовий захист та застосованими судом процесуальними засобами. З аналізу наведених обставин справи вбачається, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року про повернення позовної заяви є передчасною, оскільки недоліки, зазначені в ухвалі про залишення без руху позовної заяви, було усунуто позивачем. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем були усунуті недоліки позовної заяви вчасно, а судом першої інстанції протиправно з формальних підстав позбавлено позивача права на судовий захист шляхом повернення позову. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу ухвали суду першої інстанції, прийнятої з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2021 року. Суддя-доповідач: В.В. Файдюк Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко