Постанова 4854 № 420/2374/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2374/21 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення (непоновлення) виплати пенсії ОСОБА_1 у період часу з 01 липня 2010 року по 25 червня 2020 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період часу з 01 липня 2010 року по 25 червня 2020 року. В обґрунтування позову зазначалось, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно у період часу з 01 липня 2010 року по 25 червня 2020 року не виплачувало пенсію ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одесі позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року по справі №420/1551/20, яке набрало законної сили 25.06.2020 року, позивачу поновлено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 759,42 грн. Відповідач звертає увагу, що оскільки у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року по справі №420/1551/20 не вказано з якої саме дати необхідно поновити пенсію позивачу, то пенсію поновлено з дати набрання рішенням законної сили, тобто з 25.06.2020 року. Апелянт, зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду , оскільки рішення Конституційного Суду опубліковано у жовтні 2009 року, тому позивач повинен був дізнатись про порушення свого права на поновлення виплати пенсії саме у жвотні 2009 року. Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 знаходився на пенсійному обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. З 08 лютого 2011 року позивач постійно проживає в Федеративній Республіці Німеччина та знаходиться на консульському обліку Генерального консульства України в Гамбурзі. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка виразилась у неприйнятті рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.09.2019 року вхід. № 2189/Р-11 про поновлення виплати пенсії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2019 року вх.№ 2189/Р-11 про поновлення виплати пенсії та прийняти рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1). Вищевказане судове рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року. 18 серпня 2020 року позивач звернувся до ГУПФУ в Одеській області з заявою, в якій просив поновити з 01 липня 2020 року виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 (а.с.48-49). Листом за №7720-7606/Р-02/8-1500/20 від 01 вересня 2020 року, відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року по справі №420/15521/20, яке набрало законної сили 25.06.2020 року, позивачу поновлено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.06.2020 року в розмірі 759,42 грн. Пенсія за вересень та пенсійна виплата за період з 25.06.2020 року по 31.08.2020 рік в розмірі 1670,72 грн. нараховані на відділення поштового зв`язку №65023, дата виплати 25 число, оскільки заява про відкриття банківського рахунку до відділу не надходила (а.с.50). Позивач, не погоджуючись з діями ГУПФУ в Одеській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії у період з 01 липня 2010 року по 25 червня 2020 рік, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 20.05.2020 року по справі №815/1226/18 та враховуючи межі позовних вимог у справі, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо непоновлення та невиплати позивачу пенсії за період з 01.07.2010 року по 25.06.2020 рік є протиправними. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Водночас, згідно із ч. 2 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Згідно з ст. 51 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). В своєму Рішенні №25-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Висновки Конституційний Суд України кореспондуються із висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №25-рп/2009, у позивача відновилось право на виплату пенсії незалежно від його місця проживання. Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного судового рішення ГУ ПФУ в Одеській області 10.12.2018 розпорядженням № 60329 поновлено нарахування та виплату позивачці пенсії за віком з 03.11.2017 в розмірі, не меншому за прожитковий розмір для осіб, які втратили працездатність. Доплата пенсії за період з 03.11.2017 по 28.02.2019 перерахована позивачу в березні 2019 р. на поточний рахунок банківської установи. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 року по справі №815/1226/18 зазначила, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни. Відповідно до ст.46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналіз положень ст.46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон від 09.07.2003 року №1058-IV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені ст.49 Закону від 09.07.2003 року №1058-IV. При цьому, законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Водночас, відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду. Велика Палата Верховного Суду серед іншого зазначила, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України". Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року у справі №25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно. Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист. Крім того обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 року у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками. Відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення від 07.10.2009 року №25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Також окрему увагу слід звернути на рішення ЄСПЛ від 07.11.2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), у якому було встановлено порушення Україною ст.14 у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Проте, сам факт прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07.10.2009 року №25-рп/2009 та рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" не забезпечує необхідної правової визначеності, яка є головною умовою дії "презумпції знання закону", тим більше коли мова йде про літню людину, яка проживає в іншій країні, тобто поза інформаційним полем України. Саме з метою забезпечення правової визначеності Конституційний Суд України у своєму рішенні звернув увагу Верховної Ради України на необхідність внесення відповідних змін до законодавства, які до цього часу не були внесені. Як було встановлено судом, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою, в якій виклав проханням поновити з 01 липня 2010 року виплату раніше призначеної пенсії, проте йому було відмовлено в такому поновленні. Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України. Отже, за таких обставин відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року (справа №815/1226/18), яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку. Таким чином, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.05.2020 року по справі №815/1226/18 та враховуючи межі позовних вимог у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець