Постанова 4852 № 280/1007/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1007/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року в адміністративній справі № 280/1007/20 (суддя І інстанції Артоуз О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі ТУ ДСА, відповідач-1) в частині визначення розміру надбавки за вислугу років у період з 01.08.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 17.05.2011 у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, що полягала у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку; - зобов`язати ТУ ДСА перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.08.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період з 22.05.2008 по 17.05.2011 надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; - зобов`язати ТУ ДСА нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з період з 01.08.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 17.05.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; - зобов`язати Державну судову адміністрацію України (далі ДСА України, відповідач-2) здійснити фінансування ТУ ДСА з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати недоплаченої позивачу заробітної плати виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років частиною четвертою ст. 44 Закону України «Про статус судців» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, та індексації доходу з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за періоди з 01.08.2003 по 31.12.2005, з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 1 січня 2012 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року позов задоволений частково. Визнано протиправними дії відповідача-1 в частині визначення позивачу розміру надбавки за вислугу років у період з 01.08.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 17.05.2011 у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, що полягала у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку; Зобов`язано ТУ ДСА перерахувати та виплатити позивачу (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.08.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 17.05.2011 надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; Зобов`язано ТУ ДСА нарахувати та виплатити позивачу (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з період з 01.08.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 17.05.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у спірний період питання суддівської винагороди регулювались не тільки Законом України «Про статус суддів», але й іншими нормативно-правовими актами, які не були застосовані судом, що призвело до неправильно вирішення спору. Крім того, зазначив, що позов у частині компенсації за несвоєчасну виплату частини грошового доходу є передчасним, оскільки спору з цього питання не існує. У частині відмови в позові рішення суду не оскаржено. Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву та письмових пояснень не скористався, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Позивач працював на посаді судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя, Хортицького районного суду міста Запоріжжя Запорізького районного суду Запорізької області з 06.07.2000 до 03.10.2011. Наказом ТУ ДСА від з 01.01.2003 позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 25% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Наказом ТУ ДСА від 31.10.2003 № 208 позивачу встановлено доплату до посадового окладу за присвоєний 3 кваліфікаційний клас, а наказом від 22.12.2008 № 192-щс другий кваліфікаційний клас. (а.с. 13-14) Наказом ТУ ДСА від 19.09.2007 № 213 з 24.09.2007 позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. (а.с. 16) Наказом ТУ ДСА від 15.04.2008 № 34-ос у зв`язку з отриманням від УМВСУ в Запорізькій області відповідного листа позивачу затверджено стаж роботи для виплати надбавки за вислугу років 16 років 5 днів і встановлено таку надбавку з 15 квітня 2008 року в розмірі 25% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. (а.с. 15) На звернення позивача від 15.03.2019 ТУ ДСА 28.03.2019 надало відповідь № Г-24/08-02/997 та розрахунок, за змістом яких при визначені розміру заробітної плати за період з 01.01.2003 до 31.12.2005 та період 01.01.2007 по 23.09.2007 позивачу здійснювалась доплата відповідно до положень ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у розмірі 25% щомісячного заробітку з урахування доплати за кваліфікаційний клас. У період з 24.09.2007 по 28.02.2008 виплата надбавки за вислугу років здійснювалась у розмірі 30% щомісячного заробітку з врахуванням доплати за кваліфікаційний клас. При цьому до «загальної суми щомісячного заробітку» включалися посадовий оклад і надбавка за кваліфікаційний клас. (а.с. 9-12). Позивач, не погодившись з нарахуванням та виплатою надбавки за вислугу років виходячи із суми розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас без врахування інших виплат та надбавок, що зазначені в розрахункових листах, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що надбавка за вислугу років у спірні періоди часу позивачу повинна була нараховуватись і виплачуватись виходячи із «загальної суми щомісячного заробітку», а не тільки від окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас. Стосовно компенсації за несвоєчасну виплату частини суддівської винагороди у зв`язку з неправильним обчисленням розміру надбавки за вислугу років, суд першої інстанції зазначив, що відповідач має сплатити таку компенсацію навіть у тому випадку, якщо певні суми не були нараховані під час роботи позивача. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Відповідно до четвертої статті 44 Закону № 2862- XII (який втратив чинність з 1 січня 2012 року) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки 10 відсотків, понад 5 років 15, понад 10 років 20, понад 15 років 25, понад 20 років 30, понад 25 років 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. За приписами статті 113 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі Закон № 3235-IV) у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Проте, Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не встановлювалися обмеження щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям. Отже, з 01 січня 2007 року вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ. Відповідно до підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2862-ХІІ. Зокрема, в абзаці другому частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу». Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, у тому числі й пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін. Отож, з 1 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19 «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (яка набрала чинності з 1 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки 10 відсотків, понад п`ять років 15, понад 10 років 20, понад 15 років 25, понад 20 років 30, понад 25 років 40 відсотків. Отже, після 22 травня 2008 року, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 Закон № 2862-XII та Постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років. За подібних фактичних обставин справи і правового регулювання Верховний Суд України, усуваючи неоднакове правозастосування (постанови від 13 січня 2015 року у справі № 21-582а14, від 20 вересня 2017 року у справі № 2а-19282/10/0570), дійшов такого правового висновку. Виходячи із зазначених у частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 слід застосовувати положення Закону № 2862-XII, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт Постанову №

865. Окрім того, з 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі Закон № 2453-VI) пунктом 1 Прикінцевих положень якого було визначено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім, зокрема, статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 1 січня 2011 року. Однак, підпунктом 3 пункту 52 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856- VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 2856-VI) було внесено зміни до пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 2453-VI щодо набрання чинності статтями 129 та 130 Закону, відтак вони набирають чинності з 01 січня 2012 року. Відповідно до частини п`ятої статті 129 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу (тобто з 1 січня 2012 року). Законами про Державний бюджет України на 2007, 2009, 2010, 2011 роки не встановлювалися обмеження щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям, як це було зроблено підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України). З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що вимоги позивача про нарахування і виплату надбавки за вислугу років за спірні періоди часу у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а відповідно і проведення перерахунку суддівської винагороди, грошового утримання працюючого судді, матеріальної допомога на оздоровлення, відпускних, допомоги в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з урахуванням раніше виплачених сум, є обґрунтованими. Зазначені висновки апеляційним судом здійснені з урахуванням застосування норм матеріального права Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 817/673/18. Щодо застосування Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Отже, компенсація у зв`язку з порушенням строків виплати доходів нараховується та виплачується роботодавцем за місцем роботи особи відповідно до зазначених приписів Закону № 2050-ІІІ при виплати самих доходів. Тобто виплата компенсації при настанні зазначених вище умов є вимогою чинного законодавства і відповідачем такі приписи ще не порушувались, оскільки доходи не виплачувались. Крім того, позивач у своїй заяві до відповідача-1 також це питання не ставив і відповідно ТУ ДСА у нарахуванні компенсації йому не відмовляв. З огляду на вказане колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо передчасності заявлених вимог у цій частині, оскільки спору про виплату компенсації між позивачем та відповідачем-1 на час розгляду справи не існує і у суду немає підстав вважати, що ТУ ДСА при обрахуванні та виплаті грошових доходів позивачу в цій частині будуть порушені приписи чинного законодавства. Отже, позов у зазначеній частині задоволений судом першої інстанції передчасно без наявності спору, що є підставою для скасування в цій частині судового рішення та відмови в позові. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення в частині зобов`язання ТУ ДСА перерахувати і виплатити позивачу грошові доходи за спірний період з урахуванням компенсації за порушення строків їх виплати ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року в адміністративній справі № 280/1007/20 скасувати в частині зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.08.2003 по 31.12.2005, 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 17.05.2011 надбавку за вислугу років, заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і в цій частині в позові відмовити. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року в адміністративній справі № 280/1007/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 7 червня 2021 року і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання її копії. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко