Постанова 4801 № 131/709/18

Справа № 131/709/18 Провадження № 22-ц/801/1241/2021 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 рокуСправа № 131/709/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б, Сопруна В.В., з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №131/709/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Балтака Д.О., встановив: У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2018 року до участі у справі, в якості третьої особи залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» (далі - ПрАТ «СК «ТАС»). На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 16 серпня 2016 року ОСОБА_4 , не маючи прав керування транспортними засобами, керуючи автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у володінні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та який мав технічні несправності гальмової системи, про що ОСОБА_4 було заздалегідь відомо, порушуючи ряд Правил дорожнього руху, не впорався з керуванням, виїхав на пішохідну доріжку й здійснив наїзд на неї лівою частиною автомобіля. Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді трьох років обмеження волі. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та тривалий час перебувала на лікуванні, що призвело до тяжких моральних страждань та завдало моральної шкоди. ПрАТ «СК «ТАС» здійснило виплато страхового відшкодування в загальному розмірі 67 281 грн 11 коп., з яких 64 078 грн відшкодування матеріальної шкоди та 3 303 грн 86 коп. - моральної шкоди, яку вважає занадто малою, оскільки через отримані тілесні ушкодження вона переживає негативні емоції та моральні страждання, стан її здоров`я до сьогодні не поновлений, їй встановлена безстроково друга група інвалідності, тобто на все життя вона стала непрацездатною особою. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не мав прав керування транспортними засобами, а автомобіль марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 , був переданий йому відповідачами, з якими він фактично перебуває у трудових відносинах, й які є власниками забезпеченого транспортного засобу та повинні нести відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 просила стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2019 року у складі головуючого судді Олексієнка О. Ю. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4 , який незаконно заволодів транспортним засобом, який перебуває у володінні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , факт перебування останнього у трудових відносинах з відповідачами у розумінні положень статей 21, 22, 23, 24 КЗпП України позивачем не доведено, а тому за відсутності вини відповідачів у заподіянні позивачу шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відсутні підстави для задоволення позову. Крім того, позивач реалізувала своє право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», отримавши від ПрАТ «СК «ТАС» страхове відшкодування, розмір якого не оспорювала. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2019 року скасовано. Позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідальність за спричинену позивачу моральну шкоду має бути покладена на відповідачів, які є володільцями джерела підвищеної небезпеки за участі якого сталася дорожньо-транспортна пригода, оскільки ОСОБА_2 не забезпечив належного зберігання транспортного засобу, а ОСОБА_3 передав автомобіль ОСОБА_4 , який не мав права керування транспортними засобами. Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасовано, справу № 131/709/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова касаційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на відповідні норми законодавства та дійшов передчасного висновку стосовно того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повинні нести відповідальності за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка вчинена з вини ОСОБА_4 за відсутності належних доказів передання йому транспортного засобу відповідачами. При цьому апеляційним судом взагалі не досліджено матеріали кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 про незаконне заволодіння автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 , й відповідно не з`ясовано за яких обставин ОСОБА_4 заволодів транспортним засобом, який перебуває у володінні відповідачів. Суд першої інстанції в порушення статей 263-265 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, не встановив в повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про відмову у позові з підстав, викладених у рішенні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції всупереч статті 12 ЦПК України, не роз`яснив у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, зокрема, не визначився належним чином з колом осіб, які мають брати участь у справі. Так, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що особа, яка визнана винною у дорожньо-транспортній пригоді через яку позивач отримала інвалідність, до участі у справі не залучений. Рух справи в суді першої інстанції Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року суддя Балтак Д.О. прийняв справу до розгляду та призначив дату підготовчого судового засідання (т. 2 а.с. 118). Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 20 січня 2021 року витребувано матеріали кримінального провадження № 12016020150000372, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2016року за заявою ОСОБА_2 про незаконне заволодіння транспортним засобом. Ухвалено викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_5 . Залучено ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (т. 2 а.с. 137-138). Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 січня 2021 року витребувано з відділу поліції № 5 Вінницького районного управління поліції у Вінницькій області матеріали кримінального провадження № 12016020150000372, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2016року за заявою ОСОБА_2 про незаконне заволодіння транспортним засобом (т. 2 а.с. 144-145). Матеріали кримінального провадження № 12016020150000372 в копіях залучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 176-207). Короткий зміст нового рішення суду першої інстанції Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено (т. 2 а.с. 235-240). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 належним відповідачу ОСОБА_2 та що ОСОБА_6 не перебував з відповідачами у трудових відносинах. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та позиції учасників справи у відзивах на апеляційну скаргу та у судовому засіданні В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішенняІллінецького районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_4 перебував з відповідачами в фактичних трудових відносинах та що відповідач ОСОБА_3 у порушення вимог закону передав ОСОБА_4 належний йому транспортний засібавтомобіль марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 і цей факт доведено доказами дослідженими під час розгляду справи. Суд першої інстанції не застосував положення частини другої статті 1187 ЦК України, які підлягали застосуванню до встановлених правовідносин. У своїх відзивах на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів - ПАТ « Страхова компанія «ТАС» та ОСОБА_4 відзиви на апеляційну скаргу не надходили. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_8 всудовому засіданні заперечував щодо задоволеня апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача ОСОБА_9 адвокат Сухомудь Ф.С. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону. Фактичні обставини справи, встановлені судами Встановлено, що автомобіль марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 а.с. 181). Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 володіють вказаним транспортним засобом на підставі довіреності від 20 червня 2014 року. Згідно полісу серії АЕ № 8696486 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «СК «ТАС» є ПАТ «Страхова група «ТАС». 16 серпня 2016 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_11 не маючи посвідчення водія, керуючи технічно несправним вантажним автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час здійснення повороту ліворуч на вулицю Польову, в районі будинку № 44, не впоравшись з керуванням, виїхав на пішохідну доріжку та передньою лівою частиною автомобіля здійснив наїзд на ОСОБА_1 , яка в цей час рухалась у зустрічному напрямку на велосипеді. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, про що свідчить висновок експерта. 16 серпня 2016 року до чергової частини Іллінецького ВП Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , про те, що ОСОБА_12 (при уточнені анкетних даних особу було встановлено за прізвищем ОСОБА_4 ) незаконно заволодів його автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 2 а.с.178; 179; 180). Частиною 3 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов?язана відшкодувати її на загальних підставах. Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років обмеження волі. Вирок суду вступив в закону силу 15 грудня 2017 року. На виконання страхових зобов`язань ПрАТ «Страхова група «ТАС» за заявою ОСОБА_1 проведено відшкодування витрат на лікування травм, які були отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16 серпня 2016 за участю забезпеченого автомобіля «ЗИЛ 431412», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 на суму 67 281 грн 11 коп., яка складається з 64 078 грн матеріальної шкоди та 3 303 грн 86 коп. моральної шкоди. Постановою Немирівської місцевої прокуратури від 19 січня 2021 року місцем проведення досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020150000372 від 28 жовтня 2016 року визначити за СВ відділу поліції № 5 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Вінницької області. Матеріали кримінального провадження направити до СВ відділу поліції № 5 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (т. 2 а.с. 207). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За положеннями статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна , у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє стверджувати, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист. Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ6963638 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000,00 грн. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку. Правилами статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені випадки, коли страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або до водія забезпеченого транспортного засобу який спричинив ДТП, і ці випадки характеризуються не лише виною водія забезпеченого транспортного засобу у настанні ДТП, а і його навмисною протиправною поведінкою щодо заволодіння забезпечуваним транспортним засобом, керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів тощо. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс 8). Згідно із частиною першою статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. На виконання вказівок суду касаційної інстанції викладених у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року при новому розгляді суд першої інстанції витребував і дослідив матеріали кримінального провадження № 12016020150000372, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2016року за заявою ОСОБА_2 про незаконне заволодіння транспортним засобом вантажним автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 144-145; 176-207). Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права визнав недоведеним належними і допустимими доказами факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з відповідачами та дійшов обґрунтованого висновку про незаконне заволодіння ОСОБА_4 транспортним засобом - вантажним автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а ОСОБА_1 , яка звернулася з апеляційною скаргою звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: В.В. Сопрун Ю.Б. Войтко