Ухвала КЦС ВС № 530/1238/19

Ухвала 08червня 2021 року м. Київ справа № 530/1238/19 провадження № 61-2789ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради Полтавської області, третя особа - Зіньківська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року касаційну скаргу представника заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: необхідно було надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав. На виконання вимог зазначеної ухвали представник заявника надав суду касаційної інстанції копію довідки, що підтверджує інвалідність другої групи ОСОБА_1 , проте не вказав підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Касаційна скарга представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року було повернуто. Представник заявника подав повторно касаційну скаргу, оскільки повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею, якщо перестали існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Разом з цим, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення до Верховного Суду від заявника не надходило. Таким чином, представнику заявника потрібно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника. Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року, до 05 липня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. Ф. Хопта